— Анатолій Остапенко, я прошу твоєї допомоги.

POV Аліна:

Дівчина повільно під’їжджала до офісу Телебачення Торонто, на жаль їй не пощастило жити поруч з роботою, втім півроку тому її дуже сильно накрило, бо вона не могла відпустити минулі стосунки з її колегою по роботі, і того Аліна взяла собі відпустку, хоч це було відносно давно, десь 3 роки тому, однак Шеремета нарешті змогла змиритись з тим, і навіть знайшла свою любов, його звуть Марк, вони познайомились випадково на мосту, тоді коли дівчина вчергове намагалась заглушити свою внутрішню біль сигаретою, а Марк намагався вбити себе через те що він розійшовся з дівчиною, я вирішила зупинити його і не даремно: 

                               4 місяці тому:

Аліна поверталась ввечері з магазину, в її руках була пачка її улюбленого блакитного Вінстону, хоч вона давно вже не курила цигарки, однак після того як та розійшлась з хлопцем, вже три роки дівчина любить побути біля мосту і просто викурити свою душу, ставши біля величного київського мосту, журналістка дістала з пачки цигарку, піднесла запальничку до неї і повільно вдихала запах їдкого диму, це вже було звичною для неї справою, купити та поглядати на правий берег Києва, так як там і трапилась її історія кохання, яка водночас потім і зробила їй боляче, як то кажуть все що тебе не вбиває, робити тебе сильнішою, але в душі у Шеремети був біль і водночас почуття до тієї людини, яка її зрадила тоді три роки тому, раптово дівчина побачила хлопця з русявим волоссям який стояв поруч з нею і дивився вниз на швидкісне Дніпро і ось той наважився на цей відчайдушний крок, однак його зупинила Аліна і вимовила до нього:

— Стій, не роби цього.. — він з байдужістю поглянув на неї і сказав:

— Відвали від мене краще, яка тобі взагалі різниця, що я роблю! — зі злостю в голосі випалив незнайомець до дівчини, однак Шеремета вирішила не зупинятись і продовжувала далі з ним розмову, відповівши йому:

— Мені є різниця, адже я не хочу аби ти ось так нікчемно закінчив своє життя. Дай вгадаю, це дівчина тобі серце розбила?

— Це не має значення вже.. — сказав той тихо з опущеною головою, вона поглянула на його поглядом типу як ось я так і думала, і та мовила до хлопця:

— Все-таки розбила? Оу, ну я тобі звісно співчуваю. Бо сама розумію тебе, це складно пережити те, що ти розійшовся з коханою..

— Так, ти вгадала. А ось ти звідки знаєш, як це розходитись з коханою людиною? — спитав незнайомець і вирішив перелізти назад міст, та зрештою послухати ту дівчину:

— Тому що мій колишній, він поцілувався з іншою.. Три роки вже минуло, а досі якось болить..

— Капець, і як ти так з тим болем живеш у серці?

— Сама не знаю.. Я два місяці тому зірвалась і у мене трапився панічний напад, після того я вирішила взяти відпустку, мабуть рано чи пізно воно так і сталось би..

— Ти молодець, що не зважаючи на це ти намагаєшся жити. А от я.. Я не розумію, як мені без неї бути..

— А у тебе що трапилось, якщо ти хотів вбити себе..

— Та мене ось сьогодні теж дівчина кинула, без пояснень, просто залишила записку і все.. Я не розумію, чому вона покинула саме мене.. — у відчаї говорив хлопець до Аліни:

— Знаєш, я хоч потішити тебе і не зможу, втім якщо я спробую стати для тебе провідником так скажімо у нове життя.. — повисло довге мовчання, після якого той сказав до неї:

— Гаразд, я згоден. Втрачати мені вже все одно нічого, до речі а як тебе звуть?

— Точно забула тобі про це сказати.. Мене звати Аліна, а тебе як?

— Я Марк, приємно познайомитись з тобою — і він ніжно потиснув тендітній дівчині руку, однак в її думках навіть не було того, що ця зустріч була не випадково, і журналістка сама не зчулась як закохалась у цього прекрасного хлопця, з рудим волоссям і темно-зеленими очима..

                    Теперішній час:

Аліна усміхнулась від того, що Марк взяв її за руку, втім та не помітила як вже стояла перед офісом і вимовила до нього:

— Ну все коханий приїхали, обіцяю що я якось познайомлю тебе зі своїми колегами.

— Добре, сонечко. Я буду сумувати за тобою, подзвониш коли будеш виходити з роботи. — ніжно сказав Марк до дівчини, Шеремета на це знову всміхнулась і відповіла йому:

— І я теж буду дуже сумувати за тобою, не хвилюйся, я обов’язково наберу. Я кохаю тебе, Марк. 

— Я тебе також, Алінко) — і хлопець мило поцілував її в щоку, зненацька дівчина пригадала як Сергій казав так само до неї, але в мить та відгородилася від цих думок і взаємно поцілувала його в щоку, вийшовши з машини, журналістка поглянула на офіс і прошепотіла сама до себе:

— Ех, я так сумувала за цим офісом, за Толіком, за Максом, за Сашкою, за Ясею, за Ромою, та й за всіма іншими теж. І мені потрібно змиритись з тим, що мій колишній – це мій колега. Тому привіт, я нарешті буду тут. — зітхаючи мовила дівчина і обережно відчинила двері офісу, там просто капець як кипіло життя, даремно вона все це кинула тоді півроку тому, йдучи по приміщенню то було дуже помітно, як офіс змінився поки її не було, зненацька підіймаючись по сходах на другий поверх, там якраз йшов Толік, побачивши його, вона неабияк зраділа, бо Остапенко все таки був їй не чужим, він помітив свою подругу на сходах і вимовив:

— Алінка? Невже це ти, чи то мені здається? — Шеремета з усмішкою сказала до нього:

— Так, я. Тепер я повернулась, Толічка) 

— Алінаа — відповів той і вони тепло обійнялись з ним і Толик промовив до неї:

— Як давно ми з тобою не бачились, ну як ти, бо наскільки я знаю півроку тому ти пішла у відпустку через нервовий зрив.. — Аліна не розгубилась і відповіла:

— Так, було таке, це було через Ліпка, однак це вже особливого значення не має, я 4 місяці вже як не вільна.. — чоловік здивовано поглянув на свою колегу і вимовив:

— Ого.. Ну давай розповідай тоді, хто це, як ви познайомилися взагалі? — запитав Остапенко у дівчини:

— Ох, ну гаразд, все-таки я тобі довіряю. Його звуть Марк, він на рік за мене молодший, працює баристою у кав’ярні, а познайомилися ми доволі цікаво.. Він хотів вбити себе, бо розійшовся з дівчиною, я в той час пішла до моста або закурити сигарету, по суті я його врятувала від самогубства. 

— Я в ахуї, ось це так знайомство.. Просто не віриться, що таке буває в реальності. І скільки ви вже разом?

— 4 місяці, ми доволі швидко знайшли спільну мову і вирішили зустрічатись.

— Ну я радий, що у вас все добре. Але головне скажи мені, ти з ним щаслива, чи ти досі маєш почуття до Ліпка?

— Я щаслива з Марком і я закохана у нього. А до Ліпка у мене немає ніяких почуттів, між нами все вже давно випалене..

— Я зрозумів, то ти тепер повертаєшся сюди?

— Так, я вже дуже скучила за роботою. До речі, а де Сашка, я думала що вона сьогодні буде тут..

— А на неї сьогодні можна не чекати, вона разом з Чирковим готується до похорону його батька, попросила поставитися з розумінням до цього і сказала що її сьогодні тут не буде.

— Капець, співчуваю звісно Чиркову, йому зараз складно, втрата батька це завжди боляче.. Хоча стоп, в сенсі Сашка разом з ним готується до похоронів, я щось пропустила?

— Так, вони тепер пара. Я сам в шоці..

— От такого я не очікувала, Гонтар і Чирков.. Це дуже вибухова суміш як на мене.

— Ну і таке буває.. А ще в нас з’явилась новенька, хоч я спочатку через свою втрату до неї ставився погано і ненавидів її. Я зрозумів, що я був йолопом і мабуть я закохався в неї..

— Огоо, Толік і закохатися, ти ж у нас рідко в кого закохуєшся.. — з єхидною посмішкою сказала Шеремета, хоч в цей момент вона щиро раділа за нього, адже вона застала той момент коли у Остапенка померла дружина, і йому було дуже складно смиритися з втратою коханої, після секундного мовчання Толік промовив:

— Так і є, Алін. Я не знаю, як і чому, але Лада безсовісно вкрала моє серце.. Тільки ти їй це не кажи.

— Окей, обіцяю я буду могилою. То цю новеньку звуть Лада?

— Так, Лада Канішевська.

— Не повіриш, але я її знаю.

— Серйозно? А звідки якщо не секрет?

— А ми з нею родичі по її матері, царство їй Небесне.

— Так, я знаю про те. Але вона сама мені нічого про те не розповідала, тільки я пам’ятаю як сон мені приснився про те як Лада дізналась про її смерть.

— Для неї це складна тема, адже мати для неї була найріднішою людиною, бо її батько помер коли вона ще маленькою була. Ми з нею по суті росли разом, тому знаю про все це не з чужих вух. Втім наші дороги розійшлися після того, як Ладу взяли в одне київське новинне видання журналісткою.

— А від чого померла її матір, якщо не секрет?

— Рак.. Він був невиліковний.. — раптом ті вирішили помовчати, ніби поруч з ними стояла матір Лади, через декілька хвилин вони почали далі говорити про щось, і раптом Аліна згадала:

— О, слухай Толь, а чому б нам всім не поїхати в Карпати, як минулого року, пам’ятаєш?

— Так, а як же це забути.. — тоді Остапенко поринув вже у свої спогади, коли Юля була ще жива і поруч з ним:

                           Рік тому, Карпати:

На вулиці був квітень, я пам’ятаю, а у Карпатах складалось таке враження ніби зима там не хотіла з’являтись, тому ми вирішили поїхати в імпровізовану відпустку на два тижні, аби відпочити від київського життя, хах, я пам’ятаю, що цю ідею запропонував Макс, тому їхало нас доволі багато в автобусі, був і Чирков, який поглядав на Сашу, яка була у навушниках, Роман теж був, але він вже спав на плечі у Ясі, Макс був зі своєю дружиною Анею, ще один Сергій, той що Ліпко пам’ятаю був якимось замкнутим, ну звісно, він досі не міг відійти після того як вони розійшлися з Алінкою, а я їх дійсно вважав найміцнішою парою серед нас, Аліна ж десь з Антоном, той що Тимошенко, сміялась і усміхалась, Ліпко ревнував, по ньому то було видно, а ми з Юлею дивились на їх усіх, і просто тішились, що у нас все більш менш гаразд, не те б щоб я зловтішався над всіма, аж ніяк, просто я думав що у нас все буде гаразд, допоки моя кохана не померла від отруєння.

     Теперішній час, офіс Телебачення Торонто:

— Альо, Толік, ти тут? Таке відчуття ніби ти в іншому світі опинився.. — Остапенко аж здригнувся після слів Аліни, втім сказав:

— Так і є, я просто в спогади поринувся, там була ще Юля жива.. — у чоловіка на очах з’явився смуток, і Аліна поплескавши того по плечі, та хотіла ще щось сказати, однак неочікувано повз них пройшов Сергій, він був радий її бачити і в очах чоловіка була закоханість і жаль через те що вони розійшлись, але у її очах була злість за зраду і та випалювала його своїм поглядом, недовго побувши у зоровому контакті, той пішов до кабінету сценаристів Телебачення Торонто

                            POV Сергій:

Ліпко як ошпарений зайшов до кабінету, в його душі зараз була дуже велика суміш відчуттів, він був щасливий що Аліна нарешті буде тут поруч у офісі, однак і розумів що вже нічого між ними не буде, хоча всі ці три роки після того як вони розійшлись, та й зараз він кохає її, втім доля вирішила по іншому, якби не та дівчина яка поцілувала його, можливо би зараз все було б по-іншому, чоловік намагався втихомирити свої емоції, але не зміг, і йому стало сумно від того, що Аліна злилась на нього через зраду, хоча все було далеко не так як вона вважає, і якби той не хотів забути її, він так і не зміг це зробити..

                         Три роки тому, Київ:

Сергій їхав з чергового стендапу додому до коханої дівчини, у них сьогодні була річниця стосунків, рівно 6 років тому вони почали зустрічатися, мабуть все таки правду говорять, коли людина закохується в когось, то вона все про неї запам’ятовує, так і було в чоловіка, адже він як би це не так не звучало більше за все кохав саме Аліну, дівчина була для нього ніби Афродітою, ніякими словами не можна було описати його кохання до неї і він наважився освідчитись їй в цей важливий день та сказати про те який той щасливий поруч із нею і хоче робити її постійно щасливою та усміхненою, але затори як завжди не дали доїхати Ліпку до квартири, тому увімкнувши радіо в машині, Сергію залишалось лише чекати допоки затори припиняться, дякувати богу через півгодини гуморист спокійно доїхав додому, втім раптово коли він вийшов з автомобілю, здалека з’явилась якась дуже знайома дівчина, але з огляду на темряву чоловіку не вдалося побачити її, однак та підійшла ближче і той впізнав її, це була його найкраща подруга Оля, вони ще з дитинства дружили і були ще тими розбишаками, Ліпко ще не знав, що після того дня їхні стосунки з Аліною зміняться на до та після, Оля вимовила до друга:

— Привіт, Сергію) Як ти? — Сергій подумав і відповів до неї:

— Привіт, Оль. Не очікував тебе тут побачити, давно не бачились до речі.. У мене все гаразд, якщо що — дівчина усміхнулась, хоч у душі було велике хвилювання, адже та хотіла сказати йому дещо важливе, і аби не стояти в тиші, подруга спитала у Ліпка: 

— Це добре, що все гаразд. Дійсно ми з тобою вже давно не бачились, я ось нещодавно переїхала сюди, будемо може частіше з тобою бачитись..

— Так звісно, можеш завтра до нас в гості з Алінкою прийти.. — у Олі відлунням лунали ці слова друга, але незважаючи на те, вона сказала йому:

— Добре, я прийду до вас обов’язково. Але взагалі я хотіла тобі у дечому зізнатись..

— Цікаво, невже ти вирішила розпочати кар’єру стендап-коміка і зараз хочеш випробовувати свій гумор? — та щиро засміялась від цього жарту і промовила:

— Хпх, на жаль ні.. Сергію, я давно хотіла тобі сказати, я розумію що у тебе є Аліна, але я хочу аби ти знав, що у мене є до тебе недружні почуття..

— Тобто? Що ти маєш на увазі? — бо він спочатку подумав про те, що дівчина його ненавидить, втім та серйозно відповіла: 

— Тобто, я кохаю тебе.. Давно вже.. — обидва довго стояли мовчки, не знаючи що відповісти одне одному, однак Сергій сказав їй:

— Вибач, Оль. Але незважаючи на те, що ми з тобою друзі, я скажу чесно, це не взаємно, я кохаю Аліну, вона є моєю дівчиною, тому пробач і я сподіваюсь що ми з тобою залишимось хоча б друзями. 

— Так, вибач що я так по-дурному.. Втім я мала колись це зробити.. — Оля раптово поцілувала Ліпка, прямо під вікном його квартири, Аліна в цей момент якраз вирішила поглянути у вікно і випадково та це побачила з вікна і не могла повірити своїм очам, її коханий цілувався з іншою прям під їхнім вікном, у дівчини на очах покотилися сльози і вона повільно опустилася на підлогу, кажучи:

— Як це так, як він міг! Чому він мені зрадив з іншою?.. — говорила це Шеремета в сльозах і тремтячи від різкого холоду, але в душі у неї прокинулась сильна жінка і журналістка піднялась з підлоги та почала збирати свої речі, не робити ніякого скандалу в квартирі, а просто назавжди піти з його життя, тим часом чоловік відсахнувся від своєї подруги і сказавши їй:

— Ти що робиш?! Я ж сказав тобі, у мене немає до тебе почуттів, я кохаю Аліну і тільки її! — випалив до Олі її найкращий друг, а дівчина лише єхидно усміхнулась і відповіла:

— Сумніваюсь, що Аліна не дізнається про цю сцену, а ти все одно рано чи пізно будеш моїм, незважаючи на цю шльондру.. — Ліпко коли почув це, то не міг повірити, що ці слова говорила його найкраща подруга, та з якою той лазив по деревах, крав вишні з дерев та і загалом практично все життя був разом із нею, він не зміг стримати себе, давши Олі добрячого ляпаса і тоді пішов сильний дощ, ніби як передбачав, що Аліна піде від нього назавжди, а Сергій прокричав до дівчини:

— Не смій, чуєш! Не смій казати про Аліну так! І твоїм я теж ніколи не буду, бо вона та з ким я хочу бути на все життя. Тому забирайся зараз же, і знаєш що.. Не смій до нас навіть наближатись більше! А якщо я побачу тебе поруч з Аліною, то ти дуже про це пошкодуєш. — а Оля вирішила сказати йому наостанок:

— Ну гаразд, будь щасливим із нею, але знай, що помста обов’язково за те буде. — після того чоловік ніби і відчув полегшення, але водночас йому в душі було боляче, що найкраща подруга так з ним вчинила, той зайшов до будинку мокрим як пес через дощ, відчинивши квартиру перед порогом стояла Аліна, його кохана намагалась приховати сльози, судячи з усього вона все там побачила у вікні, тому Ліпко відразу ж вимовив до неї:

— Алін, я зараз все поясню, вислухай мене будь ласка.

— А мені вже не потрібно ніяких пояснень, я розумію, що я даремно витратила на тебе свої 6 років життя. Навіщо тобі було брехати мені, я би усе зрозуміла і прийняла як є. Я не хочу зараз нічого влаштовувати тобі. Тому просто скажу, дякую тобі за ці спільні роки життя. Ти дійсно робив мене щасливою, ти зробив так аби я перестала боятись висоти. Ти неймовірна людина, у мене з нашої першої зустрічі було враження, ніби я знаю тебе все життя. Так і сталось, тільки мені дуже шкода що наші стосунки закінчуються ось так.. Пробач, але мені треба йти. — слова Аліни дуже сильно зачепили чоловіка, але він взяв дівчину за зап’ясток і вимовив до неї:

— Алін, але ж ми стільки всього з тобою пережили і все завжди вирішували.

— Таке точно вирішити неможливо, я все бачила на власні очі, тому мені краще піти, а ти залишайся зі своєю “подругою” — Ліпко хотів відповісти щось своїй коханій, однак вона пішла як Мері Поппінс чорт візьми, тільки на парасольці вона не полетіла, а просто пішла..

   Теперішній час, офіс Телебачення Торонто:

— Ліпко, альо. З тобою все нормально? — спитав його Антон, який прийшов якраз до кабінету, коли той поглядав на їхню спільну фотографію з Аліною:

— Ні, не все і гаразд.. Там свої проблеми є.

— А я так розумію, що це через твою колишню, яку ми так прекрасно знаємо з тобою.

— Ну так, з тих пір як Аліна тут з’явилась, я пам’ятаю що ви стали найкращими друзями, я ще пам’ятаю як ми побились через мої дурні ревнощі.

— Таке не забудеш, а ти Сергій і досі її кохаєш.

— Так, я кохаю Аліну. Але вона наврядчи відповість взаємністю на мої почуття, бо я зробив їй боляче.

— Так, стоп, а що саме ти їй зробив?

— Я їй зрадив, хоча це Оля зробила все так аби Аліна так подумала.

— А з цього моменту можна детальніше про те?

— Якщо коротко, я зустрів свою колишню найкращу подругу Олю після того як приїхав зі зйомки свого стендапу, вона зізналася мені в тому, що кохає мене, я їй одразу сказав, що у мене є Аліна і я її кохаю, після цих слів Оля мене поцілувала і Аліна це побачила. 

— Так чому ти їй не сказав про це, можливо вона би повірила тобі.

— Я намагався їй пояснити все, але зараз Алінка наврядчи повірить моїм словам, та і навіщо їй бути зі мною, нехай вона краще знайде собі когось іншого.

— А ти спробуй, можливо якщо ти станеш її близькою людиною, то тоді можливо і розповіси про це.

— Якби я не намагався забути її за ці три роки, не можу. Мені не потрібен ніхто, крім Аліни.

— Тоді тобі треба боротись за її серце, по-іншому ніяк..

                           POV Аліна:

— Толь, а Сергій і досі працює тут? — спитала Шеремета зі зляканим поглядом:

— Так, але після того як ви розійшлись, він довго не міг відійти від цього. Казав весь час про тебе, і навіть марив тобою. — сказав серйозним голосом Остапенко до дівчини:

— Толічка, я звісно вірю тобі, але ми вже з ним наврядчи будемо разом і у нього є інша.

— Якби вона у нього була, то він би швидко забув би про тебе. Але це лише твоя справа, не буду тобі щось радити і таке інше. Може давай сьогодні відсвяткуємо твоє повернення, ми можемо поїхати до заміського будинку батьків Макса, все одно вони живуть у Запоріжжі, то що як ти на це дивишся?

— Я не проти, тим паче я за вами усіма скучила, тільки шкода, що Саши з Чирковим не буде(

— Нічого, ти ще встигнеш їх побачити, я радий нарешті тебе бачити тут.

— Я тебе теж, Толік. — вони тепло обійнялись і Аліна пішла до кабінету сценаристів, тоді як Остапенко пішов у протилежний кабінет, там вже був Макс, Яся, Роман, а Лади чомусь ще не було, хоча у них мав сьогодні бути спільний стрім, тому недовго думаючи, той знайшов її номер і подзвонив до неї, після декількох гудків у слухавці, нарешті почувся знайомий голос:

— Привіт, Толь, ти щось хотів? — спокійним тоном сказала Канішевська до свого колеги:

— Лада, а де ти власне є, у нас сьогодні спільний стрім, якщо ти забула.

— Я не забула, я просто заїжджала додому після того як я побачила тебе за комп’ютером, а я вже майже біля офісу. 

— Ну гаразд, чекаю. — після того як закінчилась розмова, хоч Толіку і було набагато спокійніше, але він нервово тупцяв ногою і це помітив Макс, та вирішив підійти до свого друга:

— Толя, я звісно не хочу вміщуватись, але мені здається що незважаючи на вашу ворожнечу, у тебе є почуття до неї. — Остапенко закотив очі і відповів:

— Ну так є, але ж у нас такі емоційні гойдалки, що я не уявляю якою ми парою будемо.

— Нормальною парою ви будете, Толік. Просто ти боїшся зізнатися їй у почуттях.

— Навіть якщо і боюсь, Макс. То вона все одно не кохає мене, і ми з нею лише друзі.

— Ну-ну, побачимо, які ви з нею друзі. 

                            POV Аліна: 

Зайшовши до кабінету сценаристів, Шеремета зраділа тому, що там був її найкращий друг, і вони одразу ж тепло обійнялись:

— Я радий тебе бачити, Аліна. — з щирою усмішкою сказав Тимошенко до дівчини, тоді як Ліпко намагався не звертати уваги на це, роблячи вигляд що він пише сценарій, однак все ж вирішив привітатись з Аліною:

— Привіт, Алін. — на обличчі журналістки одразу зробився злий вираз обличчя, і та далі говорила з Антоном:

— Слухай, як у тебе справи, як тут наш офіс без мене?

— Ох, я особисто сумував за тобою. Але чесно кажучи, як тут з’явилась Лада, то сталось стільки всього, але то вже тобі хай Чирков і Саша, бо вони знають все.

— Ну розкажи хоч трохи, ти ж знаєш, що я не відстану.

— Наприклад, Ладу викрали, там такий треш був що тобі не передати, та й у неї з Толіком якісь незрозумілі стосунки, то вони говорять спокійно, то вони як на ножах. — раптово в розмову вирішив втрутитися Ліпко:

— Підтверджую, Лада його ледь не вбила.

— Ого, Антон, реально? Капеець, даремно я мабуть пішла у відпустку на цілих півроку.. — Ліпку стало образливо, що Аліна його не помічає, хоча розумів, що вона має цілковите право на це, адже він зробив їй боляче:

— Це точно, а ще у нас тепер будуть стріми, по вівторках і по п’ятницях.

— О круто, а до речі, ти не проти поїхати сьогодні на вечірку, в честь мого повернення на роботу?

— Чому б і ні? Я тільки за!

— Тоді чекаю тебе сьогодні о 19:00 в заміському будинку Щербини. — і наостанок та по-дружньому поцілувала друга в щоку, у Сергія запалилась іскра ревнощів до неї, однак він ніколи не вмів злитись на неї, хоч би що вона не робила, але все ж чоловік наважився і коли Шеремета йшла з кабінету, взяв її за зап’ястя і промовив:

— Привіт, Аліна. Ходімо поговоримо? — з більш менш спокійним голосом сказав Ліпко до колишньої, а та йому відповіла з єхидною посмішкою:

— О, Сергію, привіт, я тебе навіть не бачила. Пробач, але мені треба йти робота чекає. — однак Сергій бачив, що вона просто хоче уникнути його, тому вирішив ще раз сказати:

— Аліна, нам треба поговорити, ходімо до вбиральні, там ніхто нас не побачить.

— Поговорити хочеш? Ну гаразд, ходімо.. — колишні відійшли до вбиральні, і тоді він промовив до Аліни:

— Аліна, я розумію, що я можливо зробив тобі боляче. Втім, як-не-як, а нам доведеться бачитись на роботі, і уникати ти мене не зможеш. — Шеремета гострим поглядом поглянула на нього і відповіла:

— Ха, ти ще кажеш можливо, ти мені зробив дуже сильно боляче. Однак якщо ти хвилюєшся за те, чи я зараз самотня, то ні у мене є хлопець Марк, і я з ним щаслива. — в душі у чоловіка спалахнули ще більші ревнощі, але він намагався того не показувати і сказав до Аліни:

— Це прекрасно, але мені чесно кажучи, все одно де ти і з ким ти, бо у мене теж є дівчина, її звати Настя. Вона теж стендаперка і до речі, витягнула мене з депресії і апатії, яка у мене була через наш розрив, тому я навіть радий, що у тебе зараз є інший, сподіваюся що ти хоч не будеш після вашого розриву, бігти до мене і плакатись у плече

— Не переймайся, цього точно не буде, бо ми кохаємо одне одного. І я теж дуже рада за тебе, що у тебе є інша. Хоч не будеш мене ревнувати до нього. І ти знаєш, я давно тобі хотіла нарешті сказати це в обличчя. — підійшовши дуже близько до Ліпка, та дихала з ним одним повітрям і злісно вимовила йому прямо в очі:

— Я ненавиджу тебе, Сергій Ліпко! — чоловік з єхидною посмішкою відповів до жінки:

— Це взаємно, Алінка! — після того він залишив її у вбиральні, і їй хоч і було трохи боляче, однак не настільки і та теж невдовзі вийшла з вбиральні, з відчуттям ненависті до колишнього

                             POV Лада:

Дівчина вже на льоту бігла до офісу, незважаючи на сьогоднішню ожеледицю яка є на вулиці, і все ж, якби вона не хотіла того, втім вона має попросити про допомогу у Остапенка, хоч у них зараз і були якісь незрозумілі стосунки між собою, однак самотужки вона не знайде свого батька, і вбігши прямо у офіс, та випадково наштовхнулась на Тимошенка, який збирався піти за кавою:

— Ой, вибач, я не хотів наштовхнутись.. Ти хоч не вдарилась? — трохи схвильовано вимовив чоловік до Лади, а та усміхаючись, відповіла:

— Та ні, все гаразд. А ти ж наче, як Антон..

— Так, а ти Лада..

— Все правильно, приємно познайомитись. — сказала дівчина і раптово відказала:

— Хах, я би з задоволенням з тобою поговорила, але мені треба йти, є одна термінова справа. — Канішевська вже бігла до сходів, але той услід гукнув їй:

— Дай вгадаю, з Остапенком? — Лада повернулась до Антона і крикнула:

— Неважливо! — через декілька хвилин, та увірвалась у кабінет, де був Толік, Макс, Яся і Роман:

— Толь, ти мені терміново потрібен!

— Навіщо, поясни? — колега взяла його за зап’ястя і вимовила:

— Я поясню це трохи в іншому місці. — Остапенко відразу зрозумів, що сталось щось серйозне, якщо його колега така рішуча, вони відійшли до вбиральні і Лада почала непросту розмову:

— Одним словом, я не просто так витягнула тебе з робочого місця. Анатолій Остапенко, я прошу твоєї допомоги. — чоловік здивувався коли почув це від неї, однак не розгубився і відповів:

— Вау, сама Лада Канішевська потребує моєї допомоги.. — журналістка скорчила злу гримасу і сказала до нього:

— Ну Толь, я кажу це серйозно, бо сама я не впораюсь.. — дівчина з сумним поглядом взяла його за руку, а Толік не зміг сказати нічого окрім:

— Розповідай, Лад.

— Якщо коротко, то мені потрібно, аби ти знайшов мого справжнього батька, той нещодавно написав мені листа, що він знаходиться в Аргентині. А якби я не намагалась, в мене нічого не виходить, і тому я хочу аби ти мені допоміг. Хоч у мене і був вітчим, але це був найгірший період у моєму житті, він бив мене з приводом і без, а ще застала те як він помер, і це було жахливо.. — Лада все ще тримала чоловіка за руку і на її очах вже бриніли сльози, Остапенко вислухавши невелику сповідь від своєї колеги, вимовив до неї пошепки:

— Одразу кажу, це буде складно для мене, втім я обіцяю тобі, що я знайду твого батька, щоб там не було і таке інше. Тому я допоможу тобі, Лада Канішевська. — після слів Толіка, дівчина кинулась в його теплі обійми і беззвучно плакала йому на худі, іноді всхлипаючи, чоловік довго не знав що робити, втім потім став ніжно гладити своєю рукою по її спині і пошепки сказав:

— Лада, я серйозно кажу, що все буде добре. І я обіцяю це. 

— Дякую тобі, Толь. І вибач що я оце тут.. — одразу ж відсторонившись від обіймів, сказала та:

— Все гаразд, не хвилюйся. Краще ходімо в кабінет. — а Лада трималась за його руку, ніби як за рятівний круг, тоді вона однозначно усвідомила що її серце починає закохуватися у Остапенка

                                 POV Ліпко:

Чоловік не знав, що робити зі своїми словами, адже він сказав у сварці з Аліною, що у нього є дівчина, і це була Настя Дєрская, яка нещодавно перейшла на українську. Однак Ліпко з нею не мав близьких дружніх стосунків, бо всі в його гумористичному колі прекрасно знали, що він любить Шеремету. Та й жінка не мала наміру закохуватись в стендапера, але іноді розмови один між одним все ж таки були, втім то було лише на стендапах і інших якихось заходах, а більше такого не було, тому Сергій недовго думаючи вирішив подзвонити Насті, хоча розумів, що скоріш за все, та йому відмовить, але не спробувати він не міг, без вагань той знайшов контакт дівчини і подзвонив, за кілька довгих гудків, почувся голос Зухвалої: 

— Альо, Дєрская слухає.

— Привіт, Насть. Це я, Сергій Ліпко, ми іноді перетинаємось з тобою на стендапах різних. — тремтливим голосом сказав чоловік, а жінка трохи зрадівши, відповіла:

— А, привіт.. Ти щось хотів? 

— Слухай, ми з тобою трохи не маємо ніяких стосунків, я хотів би аби ти прийшла на вечірку Телебачення Торонто, тільки є один нюанс.

— Який саме? Може давай обговоримо це у барі “Вавилон” на Саксаганській, щоб не по телефону.

— А давай, тоді о 17:00 зустрінемось.

— Домовились.

Весь робочий день минув практично без якихось цікавих подій, всі працювали і чекали на час, коли відбудеться вечірка в честь повернення Аліни в Телебачення Торонто, однак вони ще не знали, що ця вечірка стане початком загадкових подій у колективі Телебачення Торонто