Алкоголь шкодить печінці, яснам та совісті

До написаного: додаткові мітки «Вандалізм»

Нічого не зрозуміло.

Щось втиснулося в кістляву спину холодним ребром, від чого до свідомості хлопець приходе дещо швидше, ніж міг. Різнокольорові вогні, відблиск вуличних ліхтарів у широких вікнах невеликої крамнички на околиці міста, світло екрану чужого телефону в пляшці вина. Ох, точно, ця пляшка в його руці і, здається, належить йому. А сяйво телефона — ні. Різкий поворот голови закінчився тим, що картинка навколо закружляла як в лотарейному барабані. Вихопити б з цього щось гідне. Наприклад Чана. Його похмуре обличчя підсвічене блакитним світлом екрану. Очі швидко стрибають по інформації на ньому, не звертаючи увагу на тіло поруч, що досить зручно розляглося на сходинках магазину.

Його магазину.

Його магазину, котрий Мінхо хотів підпалити.

Спогади, що ненадовго покинули пам’ять, увірвалися до свідомості, вибиваючи двері. Напевно схожі на пластикові чорні двокамерні, котрі він намагався зайняти полум’ям. Тіло на таке перенасичення змістом відповіло беззмістовним збиранням кінцівок до купи, з намаганням підвестись, але забуваючи, що в руці Лі крихкий матеріал, з силою б’є пляшкою по сходинкам, що привертає увагу і відгукується гулом у голові.

— Очунявся вже? — питає різкий голос.

Настільки різкий, що він, напевно, теж міг стати приводом для темно-червоної блискучої плями, що розповзається під тріснутою пляшкою по сходах вниз до світлосиніх джинсів під сідниці. Хо не вистачає швидкості мисленнєвих процесів, що до цього були уповільнені алкоголем, щоб відреагувати швидко, тому тільки, коли вже пізно він підтягує своє тіло на чисту сходинку вище, то волога рука зісковзує з рельєфної плитки. Дупа з силою врізається в ребро сходинки, та не опиняється нижче тільки завдяки міцним рукам на ребрах.

— Що ж тебе так розвезло? — жалісливо запитує Чан, підтягуючи того ближче до себе. — Мінхо, поглянь на мене.

Примусовий тон трішки приводив до тями, але руки з ребер не зникали, а стійкий аромат знову затуманював свідомість. Мутні очі підвелися до рідного обличчя, а брудна долоня з байдужістю людини, що змирилася з долею штанів, вимастила світлий джинс у червоні плями. Їх власник дійсно не знав що сказати. Що можна сказати, щоб почути, що Бан не здасть його копам?

— Що з тобою? Навіщо ти так нажерся, га? — ні краплі докору, на який розраховував Хо не було, тому потрібні слова знайшлись не одразу.

— Пробач, Чан, я… — від потреби вигадувати щось позбавила нетерплячість власника магазину.

Та навряд чи Мінхо дійсно думав вибачатися, якщо б його не піймали на гарячому. Палаючому, можна навіть сказати.

— Ти мені поясни навіщо було розбивати камеру спостереження й підпалювати двері крамниці? — було помітно, що в очах Чана заграли вогники правосуддя, а пальці на ребрах зтиснулись дещо сильніше. — Тебе все одно видно з камери на парковці, — дещо затих він, але все ще вимагав пояснень.

Камера? Точно, камера. Хо про неї майже забув. Та врешті решт згадувати і не планує. Розкаєння ніби цукор тане на чужих губах, а Мінхо, хоч і не взірець доброчесності, але перед Чаном прагне здаватися краще, хоча давно хотілося просто здатися й не бентежитись.

І він здається.

Здається надто п’яним Банові, котрий терпить відчайдушні цілунки на губах, але втративши змогу витримувати чужі вибрики, що сили кусає Мінхо за губу. Той стогне від болю і відсторонюється, вологими не від сп’яніння очами лупаючись на старшого.

— Що, орієнтація лікується сексом з жінками? — надто багато претензій висунув Хо чоловікові, несвідомо зализуючи укус.

Ранка потепліла, шкіра на ній стала тоншою, але крові не було. Він обожнював мучати такі місця язиком, але це було дійсно образливо.

На подібний вибрик Чан дещо втратив можливість розмовляти, але набравши повні груди повітря, відказав:

— По-перше, ти не відповів на мої питання. По-друге, я не здаю тебе поліції лише через те, що ти мій приятель і вже не тягнеш на малолітнього вандала.

— Приятель, значить! Тепер це так називається?! — голосно зауважив молодший, міцно упираючись руками в коліна з наміром підвестися на ноги.

— Куди ти зібрався, Хо? Не дуркуй, — змучено відповів Бан, смикаючи назад хлопця, що ледве тримав баланс після зміни положення відносно сходинок.

На колінах Чана різко прибавилося ваги, але не було часу нарікати на це — вага намагалася вибратися з замку рук, шорхала ногами по плитці магазину і зовсім не мала покою від гарячих дотиків, хоча тільки зараз збагнула, що сідниці насправді сильно захололи на холодній покрівлі.

— Доводити вірність своїм приятелям! Напевно, я тепер зобов’язаний переспати з кожним із них, — не припиняв пручатися.

— Та вгамуйся вже ти! — наказав Чан, з силою стискаючи руки на тілі приятеля так, щоб той міг тільки поверхнево дихати й дивитися у відповідь з-під лоба, наче розлючений кіт. Поправка: п’яний розлючений кіт. — Послухай мене. Ми тоді дійсно чудово провели час, але я не думав, що це нас до чогось зобов’язує, — злий як чорт Хо суворо поглянув на Чана. — А на випадок цього у нас була можливість поговорити, яку ти, дурень, не використав. До речі, шкода, що ти так і не прийшов на мій День народження, бо тоді дізнався, що та красуня, це подарунок хлопців.

— Але це зовсім тебе не виправдовує! — сердито відказує Хо. — Те що вона хвойда нічого не змінює.

— А я маю виправдовуватися перед тобою? — тихо запитує Чан, одразу затикаючи рота Мінхо.

Той понурив голову, кусаючи теплу від пошкодження шкіру на губі і повільно доходить рештою мозку висновку:

— Я… — поглядаючи на приятеля, зізнається. — хотів би мати на тебе хоч якісь права. Мені здається, ти зрозумів які саме.

Власна натура Мінхо була добре відома обом, але напевне, Бан простежував її значно краще і не прагнув змусити його соромитися себе. Лише тоді, коли той перегинав палку доводилося коментувати, щоб убезпечитися. Та чи можна бути в безпеці поряд з двадцяти п’яти річним хлопцем, котрий замість адекватної розмови вибрав напитися й підпалили ваш магазин? Складне питання.

— Зрозумів, Хо. Давай просто поговоримо про це тоді, коли тобі стане краще і, якщо тебе щось не влаштуватиме, то ти не будеш труїти себе і псувати чуже майно? — виважено відповів старший, послаблюючи обійми.

— Добре, не буду. Просто отрую тебе, — посміхається хлопець, комфортно спираючись тілом на чуже плече.

— У тебе джинси вологі, доречі, — зауважує Чан і підсовує під пофарбований в червоне джинс руку, щоб не вимастити свої брюки.

Чорного кольору. Мінхо лиш сильніше сміється через теплі долоні під сідницею.

— Це вино.

Невеселий погляд ласкаво біжить по усміхненому обличчу.

— Давай тоді відвеземо тебе додому. Мені зранку ще замовляти нові двері.

— Тільки якщо до тебе, — впевнено відказав Хо, знову торкаючись чужих губ.

Поцілунок знову віддає випитим вином і улюбленою жувальною гумкою Бана, проте на цей раз він піддається: обіймає у відповідь, збирає губами Мінхо, розпорошеного обра́зами по цілому району, дозволяє йому захоплено вбирати все запропоноване тепло, жевріти вогником на руках, що поки що нічого не обіцяють. Хіба що вислухати, але молодший прагне стати зрозумілим тут і зараз, на зустріч губам виступити з палкою пропозицією, від котрої буде важко відмовитися. Руки Лі, що давно наполягали на самостійності, намагаються витягти чорну майку з вільних брюк, чіпляються за липкий принт на тканині та все одно не виходить — зупиняє Чан.

— Стій, Хо-я. Я не буду спати з тобою, поки ти не при тямі, — відмовив він, все ще підтримуючи хлопця.

— Невже цю людину спокусила годиною з путаною? — театрально зітхаючи, Мін обурено підводиться не без чужої допомоги.

Тріснута пляшка відправляється до порожнього смітника коло магазину, поки один приятель з перекинутою через плече курткою іншого йде у напрямку авто. На його плече спирається п’яне тіло з багряними плямами на джинсах і совісті.

Але єдине, що Мінхо не готовий розбити чи підпалити це солонувату з залізним присмаком невизначеність, котру доводиться злизувати з ясен, спостерігаючи за зникаючим фасадом крамниці, — згадки про поцілунки винесли остаточний вирок його палаючим губам.

Після написаного: почав писати замальовку ще в минулому році. Сподіваюсь, що замалювати вийшло непогано, бо в мене ще є що додати в галерею фанфіків за цим фандомом.