Акт III

– Маленька грудочка світла! – Перше що почув принц, коли перейшов у третій світ.

У цьому світі, безумовно, було значно світліше, ніж у двох попередніх.

Принц опинився в яскраво освітленій кімнаті. Безліч свічок були розставлені в хаотичному порядку і тут, і там. По центру кімнати розташувався молодий чоловік із довгим волоссям. На ньому був дивний одяг: ледь помітна прозора кофтинка, яка плавно переходила в облягаюче спіднє.

Щоки принца зачервоніли.

Чоловік із захопленням дивився на скрученого на підлозі принца, чий одяг залишався таким самим зіпсованим, як його залишило Зло. Брехня просто обдурила його, тож нічого чистого і привабливого в принці не було.

– Ти пройшов випробування Зла і Брехні. Молодець, – захоплено зааплодував чоловік.

Він лежав на якомусь дивному м’якому пуфі, що приймав форму його тіла, а навколо нього зібралися слуги, які повільно розчісували йому волосся і робили масаж. На відкритих грудях принц побачив ієрогліфи. Вони знову були схожими і відмінними.

– Хочеш розшифрувати? – Чоловік поглядом вказав на свої груди.

– Так, – втомлено відповів принц.

Чоловік клацнув пальцями, і слуги прибрали свої руки. Він став на карачки і почав повзти до принца.

– Хочеш доторкнутися? – Ніс чоловіка торкнувся носа принца.

Від нього пахло хвоєю і м’ятою, такою приємною свіжістю.

– Чому ти дозволяєш мені дізнатися твоє ім’я?

– Але ж ти не знаєш мого імені, – чужі губи були настільки близько до принца, що йому захотілося поцілувати цього чоловіка.

Але чоловік прибрав своє обличчя:

– Давай-но приведемо тебе до ладу, грудочка світла.

Він знову клацнув пальцями, і слуги тут же принесли купальню і набрали гарячої води.

Усі можливі й неможливі квіткові запахи масел змішалися. Десятки, ні, здавалося, сотні рук пестили втомлене тіло принца, по-справжньому відмиваючи від бруду і крові, пестячи соски і торкаючись так еротично, що принц знову перестав відчувати голод. Його змінила хвиля збудження.

Чоловік схрестив ноги на своєму пуфі й із задоволенням спостерігав за цією картиною. Його губи розпливлися в ледачій усмішці. Він настільки розслабився під час перегляду, як принц відкидає голову, отримуючи чергову стимуляцію від найкращих слуг, що неусвідомлено прикусив нижню губу і примружив очі.

– Випийте вина, принц. – Служниця принесла кубок червоного терпкого вина.

Кадик принца, який не чинив опору, став швидко рухатися.

– Не поспішай, ти нікуди не спізнюєшся, – принц навіть не помітив, як слуги зникли, а тепер до його рота притискав спорожнілий кубок господар випробування.

Він прибрав кубок і знову запитав:

– Хочеш доторкнутися? – Він став на коліна перед купальнею.

Принц простягнув руку і залишив мокрий відбиток долоні просто посеред грудей чоловіка. Прозора сітчаста тканина одразу прилипла до шрамів, які зображували ім’я господаря.

“Неприємна тканина…” 

Ледве ворочаючи думками, подумав принц. Уперше за кілька днів він почувався в безпеці. Його тіло було чистим і гарячим від вина, що розтікається, і збудження.

– Ти немов мед, світле кошенятко… – Мурчав на вухо чоловік.

Свіжість його подиху не була палючою, як у Зла, або липкою, як у Брехні. Цей господар був ласкавий і ніжний по-справжньому.

“Тоді… Мені варто довіритися йому? Можливо, це моя нагорода за всі труди?” 

Чужий прямий ніс торкнувся скроні принца:

– Яке солодке кошеня…

– Ти відпустиш мене? – Всупереч своїм роздумам, запитав принц.

Він знову подивився на груди, понівечені шрамами, що складаються в ім’я.

– Хіба тобі не добре?

– Дуже добре, – не брехав принц.

– Тоді довірся своїм відчуттям.

– Ми гратимемо не за правилами? – Губи чоловіка наближалися до губ принца, коли він поставив запитання.

– Хто сказав тобі брехню про правила? – Млосно прикривши очі, запитав він.

– Брехня…

Його губи розтягнулися в чарівній усмішці. На лівій щоці з’явилася ямочка:

– Ти віритимеш Брехні?

– Ні, не думаю, – забурмотів принц.

– Є тільки ти і твої рамки. Наскільки ти готовий їх розсунути, настільки й будуть жорсткими правила… – Чужі губи присунулися, і принц відчув приємний м’ятний поцілунок на губах.

Цьому поцілунку він не опирався. Чоловік не поспішав брати на себе ініціативу, тож язик принца першим вторгся в його чуттєвий простір.

Коли вони розплющили очі й розірвали поцілунок, між їхніми язиками залишилася невеличка спільна слинка.

– Так приємно, – простогнав принц.

Чоловік зібрав волосся в неохайний пучок, який на ньому виглядав таким милим і недбалим. Він потягнув за край сітчастої стрічки, що була зав’язана в бантик на шиї, і одяг легко зісковзнув із нього.

Його фігура була досить мужньою, але все ще залишалася витонченою і привабливою.

– Можна? – Ввічливо запитав він.

І коли принц кивнув, він переступив бортик купальні.

У теплій воді чоловік осідлав стегна принца і знову припав губами до його рота. Він не наполягав і не вимагав. Він дозволив принцу взяти контроль над ним і ситуацією.

Принц розірвав поцілунок і взявся за латеральну частину грудей чоловіка, проводячи пальцями по ребрах.

Темне пасмо з нашвидкуруч збудованої зачіски чоловіка впало йому на чоло. Принц занурив праву руку у воду, а потім змочив його пасмо.

Чоловік знову розтягнувся в славній усмішці.

Принц заправив пасмо чоловікові за вухо, залишаючи поцілунок у куточку чужого рота.

– Такий милий принц… Така славна пухнаста грудочка, – прошепотів чоловік, – тримаючи вологою рукою його за підборіддя.

Принц відсторонився і, схопивши його за шию, притягнув у грубому поцілунку, на що чоловік лише посміхнувся.

Чоловік завів руку собі за спину і доторкнувся до збудженого члена принца.

Від різкого руху вгору-вниз принц задихнувся. Вода зробила рух сухим, але плавним. Принц відчув, немов його плоть була м’яко подряпана. Він рвано стогнав:

– А-хаа…

Чоловік посміхнувся і став повільно з’їжджати вниз по тілу принца, щоб доторкнутися губами до чутливих затверділих сосків. Поза стала для нього незручною, тож він просто повернув руку в природне положення і замість члена принца, став пестити сосок.

– Такий чуйний на ласки пухнастик… – Чоловік поклав голову на груди принца і заглянув йому в очі.

Збудження принца досягло своєї межі.

– Хочу вас. – Прямо сказав він.

Чоловік знову прикусив губу і зліз із чужих стегон. Він розвернувся спиною до принца і зробив кілька вульгарних рухів, зображуючи дупою вісімку.

“Так і просить.”

Облизнувся принц.

Він став на коліна і вже майже підніс свій член до анального отвору чоловіка, як той м’яко витягнув ногу з води, зупиняючи принца, що наближався.

– Візьміть це… – Він вказав поглядом.

Принц повернув голову праворуч і на тумбочці, що розташувалася біля купальні, помітив безліч олій, у яких його купали слуги.

– Обрати щось із цього? – Простягнув принц.

– Ні. Там є одна баночка з коричневого кришталю. Ось її й візьміть.

Принц відсунувся від господаря випробування і знайшов на тумбі баночку. Вона була такою крихкою, що рука принца затремтіла.

“Небезпечно тримати таке в мокрих руках…”

– Що це?

– Муцин равлика. Чудово підходить і для ковзання, і для знезараження, і для загоєння. – Грайливо знизав плечем чоловік.

Принц повернувся ближче до анального отвору чоловіка і відкрив пробочку.

Прозора слизька рідина легко перетікала з ємності на міжсідничну складку. Ця субстанція швидко скочувалася по вигинах чужого тіла, дістаючи сфінктера і капаючи вниз, на яйця, сповзаючи по члену чоловіка і найтоншою краплею падала у воду.

Кап.

Тепер тепла вода купальні здалася принцу неймовірно гарячою. Можливо, це через спеку, в яку занурилося його тіло.

Не в силах більше терпіти, він вилив велику кількість рідини на свій член і підніс до входу чоловіка. Той відкинув голову.

– О..!

Принц вдихнув і став повільно вводити член всередину, намагаючись не завдавати йому того болю, який поглинув його свідомість у Зла.

Коли його член повністю занурився в сприйнятливий канал чоловіка, принц нахилився над ним і став залишати доріжку поцілунків уздовж його хребта.

– Такий ніжний котик… – Простогнав чоловік.

Принц почав рухатися всередині чоловіка. Його рухи спочатку були неквапливими, навіть круговими, він старанно намагався намацати простату, щоб максимально наблизити господаря, який стогне під ним, до розрядки.

“Секс не ключ до розгадок…”

Раптом пронеслася думка в його голові.

“Мені варто дізнатися, хто ця людина…”

Якщо Зло і наполягав на близькості, тільки тоді принц пізнав справжню брутальність і жорстокість, він зміг зрозуміти, що саме доброта і чеснота – ключ до порятунку.

Якщо Брехня хотів розкрити природні вади принца і знайшовши правду він уникнув смерті.

То третій господар був очевидно непростим. Він не намагався бути грубим чи злим, також, він не брехав. Ухилявся, звісно, все-таки раз господар, то з політикою дружить. Але принцу було так приємно вибиватися в податливе тіло та й терпке вино зробило свою справу. Тепер принц міг тільки насолоджуватися гедонізмом.

Більше його не тягнуло ні на батьківщину, ні до батьків.

“Це і є випробування. Виплутатися з міцних ланцюгів… Гедонізму?” 

Тепер принц поквапився. Його дотики з чужою шкірою були такими яскравими. Вода допомагала створювати ще гучніший звук, ніж брудні ляпаси.

Рука принца схопилася за чужий член і він став старанно терти вгору-вниз.

– Боляче! – Різко зупинив його крик чоловіка.

Принц завмер.

– Візьми муцин… Ти такий неуважний… Бути тобі нижнім усе життя, – ображено надув губи чоловік.

Принц наблизився до пухких губ, закарбувавши на них легкий поцілунок з проханням вибачення, він потягнувся за муцином.

Коли він відкинув усі зайві думки з голови стан і настрій знову покращилися.

– Ах! Ось так-то! – Пристрасно прогинав спину чоловік, поки з його тіла не виплеснулася сперма.

Принц ще не був готовий закінчувати, але милосердно покинув чуже тіло.

Волосся чоловіка розпустилося і спускалося у воду. Тепер він був схожий на справжню сирену, що затягує моряків в обійми своєї безодні.

Але принц лише одурманенно посміхнувся і підняв свій таз, відчувши намір чоловіка.

Він торкнувся язиком голівки члена принца.

Його рухи були швидкими й відточеними, що не завдавали болю, а тільки насолоду.

– Як добре, – сипів принц.

Його сперма нарешті вийшла з тіла, змочуючи глотку чоловіка.

Принц подивився на чужі оголені груди, сподіваючись, що нарешті побачить ім’я, але ієрогліфи залишалися нерухомі.

Чоловік перший виліз із ванни і замотався в шовковий халат, який, по клацанню пальців, принесли слуги, що раптово з’явилися. Він ліг на свій пуфик.

– Іди до мене. – Він розкрив руки, запрошуючи принца у свої обійми.

І принц пішов.

До їхнього ложа принесли фіолетовий виноград.

– Відкрий ротик, грудочко. – Мило попросив чоловік.

Принц розплющив рота і зірвав із гілочки зрілу ягоду.

– Смачно? – Чоловік провів великим пальцем від куточка губ, де зібрався виноградний сік, до центру.

– Дуже.

– Дуже добре.

Він продовжував годувати його, поки принц не став зовсім розслабленим.

– Хочеш спати?

– Мені не можна спати… – З ледь розплющеними очима сказав принц.

– Спи. Ти все одно не вийдеш звідси ніколи.

– Чому?

– Таке задоволення є тільки тут.

– Але це нудно.

– Нудно? – Здивований чоловік відсторонився.

– Звісно, тільки їсти виноград і пити вино, і вдаватися до утіх, потім спати… Хіба це буде весело протягом століть?

– Тоді… Чим би ти хотів займатися?

– Правити своєю країною, знайти своє кохання і краще навчитися, – скромно зізнався принц.

– Хіба ти не кохаєш мене? – Погладив його по волоссю чоловік.

– Не люблю. – Просто зізнався принц.

Чоловік сумно посміхнувся і розкрив халат. Ієрогліфи на його грудях почали складатися в слово.

– Чи готовий ти попрацювати для того, щоб отримати бажане?

– Так.

“Л”

“І”

“Н”

“Ь”

– Ти – Лінь і порятунок від тебе – бажання і дисципліна.

– Вірно, – підморгнув він. – Іди, кошенятко, і неси своє світло, яке ти не розгубив за три випробування.

Перед принцом виросло останнє дзеркало. Махнувши на прощання Лені, він доторкнувся до поверхні й помітив, як він підморгнув наостанок.

– Не відпочивають тільки ідіоти. Не перетрудись, кошеня.

***

Втомлений принц опинився в зеленому саду на галявині. Він присів відпочити в тіні величезної квітки. Раптом, за його спиною щось заворушилося. Те, що ще кілька секунд тому було квіткою, перетворилося на тендітного юнака, який навис над принцом, тримаючи рожеву пелюстку, щоб він залишався в тіні.

Принц здригнувся і почав відповзати, боячись, що йому доведеться пройти ще одне випробування.

Але юнак просто тримав пелюстку і дивився на нього своїми очима незвичайного кольору.

– Хто ти? – Ледве ворочав пересохлим язиком принц.

– Квітка. – Просто відповів юнак.

– Ч-чому ти виглядаєш як справжня людина?

– Тому що ви дозволили мені нею стати.

– Не розумію. – Хитнув головою принц.

– Це чарівний ліс нагород. Ті, хто пройшов усі випробування, зберігши бодай частинку світла – заслуговують вибрати подарунок із цього лісу.

– То ви мій подарунок?

– Саме так. Під моєю тінню ви обрали відпочити і дозволили мені прийняти справжній вигляд.

– Тому, ваші очі рожеві? – Принц встав і підійшов ближче.

– Тому що вони прийняли колір моїх пелюсток.

– І значить, тепер ви мій?

– Якщо ви цього хочете.

Принц прикусив губу. Спогади про пережите все ще терзали його. Але все-таки, якщо цей ліс нагороджує без підводних каменів – то упустити такого славного хлопця було б помилкою.

Принц простягнув руку:

– Я відведу тебе додому.

***

Для королеви і короля минуло три роки. Те, що для принца було 3 днями – для них і всього королівства тягнулося довгі місяці. Зима змінювала осінь, наставала весна, а потім літо і ось, на третє літо двері замку відчинилися.

Король і королева жахнулися.

Волосся принца біля самого кореня було смолянисто-чорного кольору, яке, спускаючись до вух, ставало сірим, опісля якимось каламутним і лише на кінчиках зберігся той самий білосніжний відтінок.

– Син мій. – Батько і мати підбігли і стали обіймати принца.

– А це хто? – Раптом тихо запитала королева, поглядаючи з-під довгих вій на хлопця з рожевими очима.

– Це – Квітка. Вона стала моїм символом нагороди за пройдений шлях.

Квітка м’яко посміхнулася і тут же підкорила короля і королеву своєю щирою чарівністю.

Принцу і Квітці належало пройти довгий шлях до кохання, але, принаймні, більше принцу не заподіювали зла, не брехали і не дозволяли забути про справжні бажання.

Королівство, яке за три роки занурилося в сум – знову розквітло.

*КІНЕЦЬ*