Автопілот

Коли Ліга напала на USJ 14 квітня, вони прийшли без попередження, і Айзава був абсолютно непідготовлений. Це було все, що він міг зробити, аби захистити своїх студентів, незалежно від ціни.

 

Потім він знову прокидається 14 квітня: ніхто не постраждав . USJ запланований на цей день.

Переклад з англійської просто чарівного фанфіка : https://archiveofourown.org/works/30607268?page=37&show_comments=true&view_full_work=false#comments

___________________________________________

Айзава прокинувся збентежений та відчуваючи біль. Світ був тьмяним, але біль що пульсує  у його руках і голові не дозволяв йому повернутися до сну. Що сталося? Тоді спогади спалахнули  в його уяві. Ному! Айзава спробував підвестися.

“Вууух, дідько трохи умиль свій пил…” – Це був голос Хізаши. Айзава розслабився. По специфічному запаху стерильності він зрозумів, що знаходиться або з Відновлюючою Дівчиною, або в лікарні.

 

“Хізаші”, проскрипів Айзава. “Студенти?”

 

“Студенти? О, з ними все добре! Не хвилюйся, жодних постійних травм, і Відновлююча Дівчина вже всіх вилікувала! Зачекай трохи я принесу тобі води”.

 

Звук крана, а потім він відчув, як прохолодне скло доторкнулося до його губ. Поки він ковтав воду, він спробував зрозуміти що з його тілом. Його руки сильно боліли, і вони були забинтовані. Зламані або вивихнуті. Ймовірно, зламані. Його голова та обличчя пульсували. Струс мозку? І, звичайно ж, його ребра були пошкоджені від різкого удару об землю.

 

Як тільки він закінчив розмірковувати, Айзава сказав: “Хідзаші, я не бачу”. Він відчував пов’язки,  їх перев’язали на повіках (його очі боліли, він не був впевнений, чи це через травми, чи через використання Квірка, або і те й інше, він був занепокоєний цим).

 

“О! У тебе була зламана кістка орбітального протоку, е-е, частина твого черепа під очима”, поспішно пояснив Хізаши. “Відновлююча Дівчина хвилюється, що це могло пошкодити твої очі, тому доки вона не зможе вилікувати тебе, вона хоче, щоб вони залишалися закритими”.

 

Айзава відчув, як його серце  пропустило удар. Він справді сподівався, що його зір залишиться непошкодженим після всього цього…. “Добре”, відповів він. “Чи були студенти серйозно пошкоджені? А що з Тринадцятим?”

 

Хідзаши пояснив, що єдиним пошкодженим студентом був Мідорія, який зламав ноги та декілька пальців (чи колись цей хлопець навчиться не ламати собі кістки?). Його вилікувала Відновлююча Дівчина. Що стосується вчителів, Тринадцятий та Всемогутній отримали доволі серйозні травми, але вони обоє одужають.

 

“О, це чудово”, сказав Айзава. Він почувався ще щасливіше, що вижив. Якщо Ному дійсно зміг травмувати Всемогутнього, це було чудо, що він вижив після того зіткнення.

 

Двері заскрипіли. “Ти прокинувся! Як ти себе почуваєш?” – сказала Відновлююча Дівчина.

 

Айзава відповів чесно, також перелічивши біль у голові.

 

Відновлююча Дівчина зробила звук “цк”, “Я це очікувала. У тебе струс мозку, дві зламані руки, три зламані ребра та тріщина в черепі. Не кажучи вже про пошкодження обличчя”. Вона пояснила йому його травми та їх серйозність, які, слід визнати, були досить серйозними. Потім Відновлююча Дівчина провела з ним низку неврологічних тестів (Перевіряючи тактильні відчуття, запитуючи який зараз місяць, та просила поворушити  пальцями ніг) і прийшла до висновку, що, хоча його струс мозку призвів до не короткочасної ретроградної амнезії (він не зміг добре згадати кінець своєї битви з Ному) але він не проявляв жодних симптомів ушкодження мозку. Це справді хороший знак.

 

“Я не можу тебе зараз вилікувати”, сказала Відновлююча Дівчина, викладаючи свою думку яка переходила в лекцію. “Ти надто виснажений. Сконцентруйся на відпочинку, і тоді ти швидше одужаєш”.

 

Айзава з радістю погодився. Його очі почали закриватися. Крім того, чим швидше він засне, тим швидше він зможе прокинутися. Він хотів мати змогу поговорити зі своїм класом про Спортивний Фестиваль завтра. Зітхнувши він, прошептавши добраніч Хідзаші, та заснув.

 

____________________________________

 

Коли Айзава прокинувся, він відчув, ніби його руки горять. “Дідько…”, промовив він, шипівши від болю. Він повільно піднявся та відкрив очі.

 

Світ був… розмитим. Айзава був трохи наляканий цим фактом. Потім згадав те, що говорив Хідзаши: Відновлююча Дівчина хвилюється, що ти міг пошкодити очі. Айзава зітхнув. Якщо його очі були роздроблені, це означало, що вона вилікувала їх наскільки вона взагалі могла, і що це найкращий результат, на який він може розраховувати.

 

Всупереч розмитому зоровому сприйняттю, він бачив досить чітко, щоб відразу зрозуміти, що знаходиться у  кімнаті своєї квартири. Можливо, це Хізаши привіз його сюди? Ймовірно, він був сильно затуманений знеболювальними препаратами. Хоча це було трохи дивно, що Хізаши привіз його саме до його квартири. Це не було вперше, коли щось подібне траплялося, але він припустив, що Відновлююча Дівчина буде наполегливо настоювати на тому, щоб він переночував в лікарні, зважаючи на серйозність його травм. Ну що ж. Це було тільки краще для нього, не треба вибиратися з лікарні, щоб він міг провести уроки для свого класу. І якщо вона все ж таки відправить його назад, та враховуючи як вона переймається, ймовірно вона вважає, що він майже повністю в порядку.

 

І його гіпси були зняті. Схоже, що дар Відновлюючої Дівчини може здійснювати чудеса. Вони все ще боліли (до біса сильно), але ймовірно вони потребували лише ще однієї невеликої сесії лікування. Нічого страшного.

 

Айзава кинув погляд у дзеркало і скривився, майже пригинаючись до скла. Його обличчя виглядало в порядку, за винятком великої, напівзарубаної рани під оком та трохи огидних синців.

 

Він повільно виліз зі своєї спальні, швидко випив трохи холодної води  й пішов шукати  аптечку з ліками в шафах. Він вибрав найкращу знеболювальну марку, яку тільки міг знайти, хоч і та не була дуже сильною, але, ймовірно, вистачить. Він повинен буде попросити Відновлюючу Дівчину призначити йому щось сильніше  пізніше. Поглянувши на годинник, він помітив, що має достатньо часу поїсти сніданок та випити  свої ліки та відправитися вести класну годину. А вже  потім він зможе поспати протягом усього дня. Він одягнув свій геройський костюм і вирушив до свого класу.

 

____________________________________

 

“Вчителю!Вчителю, що сталося з вашим обличчям?” закликав Кірішіма, входячи до класу. Решта класу також виглядали занепокоєними.

 

Айзава підвів брову. Вони повинні добре знати, звідки у нього травми, зважаючи на напад лиходіїв вчора, але було зрозуміло, що вони хвилюються за нього, мабуть, їх не проінформували про його стан. “Я в порядку, просто подряпина”, відкинув Айзава. “Ваш бій ще не закінчився. Поговоримо про Спортивний фестиваль”.

____________________________________

 

“Йо, Шота, ти в порядку? Виглядаєш трохи лайняно”, – з моменту, як Айзава закінчив свої заняття, Хізаши почав його переслідувати.

 

“Зі мною все добре”, – проричав Айзава. Його потріпаність через контузію та раніше переламані руки починала ставати жахливо болісною (замість помірно болісної), оскільки ліки починали втрачати свою дію. Тому він планував зайти до медпункту, або взяти додаткові ліки, або отримати додаткову загоювальну процедуру від Лікуючої Дівчини після того, як забере папери з вчительської. “Я розповів своєму класу про Спортивний фестиваль, тому зараз можу відпочити”.

 

“Я думав, ти мав це  пояснити їм це завтра?” запитав Хізаши.

 

Айзава фиркнув. “Ні, я зробив це сьогодні”.

 

На цьому моменті Хізаши був змушений повернутися до 1-А класу, попри свою турботу і цікавість, оскільки розпочався урок англійської для студентів, і йому треба було йти викладати його. Айзава продовжив йти до Вчительської. По дорозі він побачив Тринадцятого в коридорі. Він пригнув голову в легкому поклоні. “Радий бачити, що ви почуваєтесь добре, Тринадцять”, – сказав Айзава.

 

“Ем.., дякую??” – здивовано сказав Тринадцять. “Ви в порядку? У вас обличчя…”

 

“Просто синці”, – відповів Айзава. Він пройшов повз Тринадцять і увійшов до вчительської. Він закрив двері за собою.

 

“Айзава”, – сказав Недзу, сидячи в кабінеті вчителів. “Ти блідий як смерть”.

 

“Я знаю”, – відповів Айзава, починаючи трохи роздратовуватися від того, що всі вказували на це. Він протидіяв нападу злочинців вчора, це не було очевидно. Зазвичай Недзу не сидів і не вказував на щось наскільки зрозуміле, тому Айзава просто стояв і чекав, коли Недзу висловить якусь підказку або корисне спостереження.

 

“І яка є причина для цього?” – сказав Недзу з підвищеним тоном.

 

Добре. Хм. Чи хотів Недзу отримати конкретну відповідь? Він не втратив так багато крові, тому, мабуть, – “це, напевно, струс мозку”, – відповів Айзава.

 

“Струс мозку?” – вуха Недзу піднялися догори. “Тобі слід піти до Лікуючої дівчинки “.

 

“Я вже ходив до неї”, – відповів Айзава.

 

“Ні, ти не робив цього”, – автоматично спростував Недзу.

 

“Ну, не сьогодні”, – невдоволено сказав Айзава.

 

“Зараз же поплентався до неї “, – сказав Недзу з натяком на рішучість у голосі.

 

“Добре….”, – буркнув Айзава. Якщо йому варто було піти до Лікуючої Дівчинки для після лікування, то хтось повинен був залишити для нього записку. Айзава пройшов повз в кількох класних кімнат до медпункту. “Привіт, Шузендзі”.

 

____________________________________

 

Це, напевно, був один з найдивніших досвідів у його житті.

 

З якоїсь незрозумілої причини Лікуюча дівчинка вирішила повторно зробити всі тести та настоювала на проведенні нових обстежень. Він запитав її: “Для чого ви це робите?” і відповіддю вона просто нахмурилася і висмикнула його за нетерплячість. На цей момент Айзава просто замовк і прийнявся слухняно виконувати будь-які вимоги Лікуючої Дівчинки, сподіваючись отримати кращі знеболювальні препарати.

 

Він лежав на одному з ліжок медпункту, думаючи про те, що йому просто хотілося ховатися у шафі та закутатися в м’які ковдри, щоб поспати, замість того, щоб проходити всі ці нісенітні обстеження (чому нам потрібно було знову робити рентген, коли вона вчора знала, що у мене були зламані руки?). У цей момент він почув шепіт голосів. Він тихенько підійшов  та прислонив своє вухо до дверей.

 

“- синці на ребрах, кілька переломів рук і тріщина в черепі!” – шепотіла Лікуюча Дівчинка. “Недзу, що  за чортівня з ним трапилося ?”

 

“Я не впевнений….”, – сказав Недзу, нехарактерна тривога тремтіла у його голосі. “Він мав добрий вигляд вчора(те що він виглядав не виспаним він опустив, бо це було нормою для Айзави), та і вчора вночі він не виходив на патрулювання”.

 

“Ви точно  впевнені?”

 

“Я впевнений. Він був тут, перевіряв самостійні роботи своїх учнів, допізна”.

 

Про що вони, чорт побери, говорять? Очевидно, що я отримав травми на USJ… і я не був тут вчора вночі?

 

“І він просто ходив зі зламаними руками. Він мусив відчувати просто жахливий біль”, – сказала Лікуюча Дівчинка, виглядаючи нехарактерно засмучено. “Він завжди такий логічний. Чому він не просто прийшов до мене?”

 

Я ж приходив, вчора, а потім ви відправили мене додому! Я ПРОКИНУВСЯ У СВОЇЙ КВАРТИРІ!

 

“Можливо, струс мозку вплинула на його розсудок”, – запропонував Недзу. “Він здавався збентеженим, коли я питав його про травми. Але це все одно, не відповідає на питання, де він їх отримав”.

 

Айзаві ставало все менш і менш до вподоби такий розвиток подій.

 

“Він не зможе піти на тренування з порятунку, яке планував на USJ. Він занадто травмований, щоб бігати біля цих маленьких Демонів. Якщо він проведе сьогоднішній день сплячи, то я, ймовірно, зможу вилікувати його повністю до сьогоднішньої ночі”.

 

… що?

 

Недзу зітхнув. “Я так і зробив. Вже пів години тому я відправив Собаку Людину, щоб зібрати Клас 1-А і посадити їх в автобус. Він допоможе наглядати за подорожжю до USJ. Він і Тринадцять будуть проводити урок”.

 

Що? ……, USJ все ще повинен бути закритий на ремонт?

 

Айзава потихеньку повернувся до свого ліжка і витяг телефон з кишені.

 

Середа, 14 квітня.

 

Айзава майже випустив телефон із рук. Середа була вчора, чи не так?

 

Але сьогодні була середа.

 

Айзава покрутив головою. Ідея, що сьогодні був вчорашній день, була непосильною. Він, напевно, просто пам’ятає дні неправильно, він, можливо, неправильно розуміє розмову між Недзу і Лікуючою Дівчинкою щодо його травм, а Клас 1-А, ймовірно, проведе замісне тренування з порятунку, щоб наздогнати матеріал який вони не могли вивчити через атаку на USJ. Все правильно.

 

Але все ж таки… Айзава прислухався до звуків навколо. Середа, 14 квітня. Він відчував сильну незаспокоєність.

 

Добре, краще переконатися, що його учні впораються зі поверненням до  місця яке більшість за все викликало в них психологічну травму. Не тому, що він думав, що хтось дійсно знаходиться у небезпеці, звичайно. Недзу, мабуть, оновив систему безпеки. Але він мав переконатися, що його учні адаптуються добре і не відчувають негативної реакції на повернення до USJ. Якщо Недзу і Лікуюча Дівчина не планували його пускати вчити…

 

Айзава тихенько виповз через вікно і почав рухатися у напрямку, де, він знає, має бути автобус.

 

____________________________________

 

Коли Айзава дістався на місце, автобус вже від’їхав. Він зітхнув і вирішив добратися до місця самотужки, скориставшись метром. Потім він зміг знайти таксі, щоб добратися поблизу закладу, а своєю карткою співробітника проникнути всередину. Він відчував, як його серце горить невитримним нетерпінням, постійно перевіряючи час на своєму телефоні. Це не має значення, вони, мабуть, зараз тренуються, думка проходила у ньому, але він все одно був напружений. Коли він їхав таксі до Симуляції непередбачених ситуацій, (USJ) була та сама година, коли на них напали вчора.

 

Він подякував водієві таксі та щедро заплатив йому, потім направився до входу в USJ. Він протягнув картку і спокійно увійшов, тільки для того, щоб побачити абсолютний хаос навколо себе.

 

Були крики, битви та рев, Тринадцятий лежав на землі, студенти знаходилися в жорстокому бою зі Лиходіями. З його обмеженим зором і швидкими рухами було складно впізнати хто є хто.

 

“Вчителю!” чув він голос когось. Він різко обернувся вліво, на джерело голосу, і його очі впали на помітний рожевий колір Міни Ашидо. Вона була оточена лиходійськими  силуетами, занадто високими, щоб бути кимось крім Шоджі з його класу, але жоден з них не мав шести рук.Тоді це означало що вони  Вороги.

 

Він поспішив до неї й змусив їх відступити, ударивши одного в обличчя і використовуючи своє  знаряддя, щоб вдарити іншого об стіну. Третього він скинув з ніг і потім сильно ударив його ногою по грудях впевнився, що всі троє лежали на землі, задихаючись або були непритомними.

 

“Вчителю!” Ашідо сказала знову, з полегшенням у голосі.

 

“Ашідо, нам потрібно подзвонити”

 

“Ми не можемо.Вони перервали зв’язок! “, –  сказала вона.

 

“Тоді йди”, – наказав Айзава. Він швидко відкрив свій телефон. “Спробуй зателефонувати ззовні. Якщо вдасться, зателефонуй Недзу, він є в моїх контактах. Якщо ні, знайди когось, чий телефон можна використовувати, і зателефонуй поліції та знайомим героям”. Він штовхнув телефон у її руки.

 

“Я зроблю це!” – впевнено відповіла вона, взявши телефон і побігла до виходу.

 

Айзава впізнав голос Кірішими і його вогняно-червоне волосся, Айзава шустро перемігши ворогів поблизу нього, а потім направив його до входу. Він зробив те ж саме з Шоджі й Камінарі, врятувавши та відправляючи до входу. Незабаром поруч не було інших учнів. Він був впевнений, що його руки в майбутньому матимуть багато проблем, зважаючи на перенапруження, але він мало що відчував, окрім адреналіну.

 

“Тринадцятко, доповідь про стан”, – сказав він.

 

Тринадцятка все ще лежала на землі, жива, але не могла піднятися. “Злочинець з телепортаційною здібністю привів багато ворогів. Він розкинув учнів по всьому USJ. Собачий герой бореться з ними зараз! Зі мною все добре, але я не можу боротися

 

“……..

 

Айзава примружитися, намагаючись оцінити поле битви. Він побачив чорно-золоту поодиноку фігуру, що розправлялася з іншими навколо нього, так це мусить бути Собачий Герой. Спрямовуючи свою увагу на центр, він побачив величезну фіолетову форму, яка повинна бути телепортуючим злочинцем, і грізну форму Ному. Він також побачив меншу, стрункішу блакитну краплю поряд з ними, яка, ймовірно, була лідером цієї ватаги.

 

“Бережи себе, Тринадцятко”, – сказав Айзава. З цим він поспішив до центру і почав позбавляти ворогів з країв групи в його звичному стилі засідки, щобільше, це ти до чого він звик. Його адреналін все ще працював, даючи йому додаткову силу, але Айзава хвилювався про те, що може вичерпати свої сили. І про використання своєї здібності він також хвилювався. Він використовував її кілька разів у бою, але кожен раз відчував, наче хтось проколює його череп шматком скла. Тому він намагався утримуватися від неї й сильно покладався на своє  знаряддя.

 

Досить непомітно, він прокрався навколо групи та підійшов до лідера, а як тільки був достатньо близько, вдарив його. Лідер здригнувся від несподіванки й швидко відійшов, щоб уникнути того, що було б руйнівним ударом. “Ному, вбивай!”

 

Дядько, ні, Дідько, я не можу…

 

Все здавалося відбуватися у повільному темпі, коли Ному мчався в його бік, розправляючи свої крила. Айзава підготувався до удару, знаючи, що це може бути його кінець. Востаннє він побачив гарячу блакитну спалахнувшу зелень у своїй розмитій периферії зору.

 

А потім все просто перестало існувати.

____________________________________

 

Айзава знову прокинувся.

 

Він спробував підвестися. Замість цього, він голосно заскрипів від гострого сильного болю у спині й був змушений лягти назад. Він дозволив своїм очам сконцентруватися та оглянути навколо.

 

І знову він побачив свою кімнату у квартирі…….Знову.

 

Цього разу його зір був набагато кращим, ніж учора, чіткі лінії замість розмитості. Є легке розмиття, але нічого серйозного могло бути й гірше. Його руки також почувалися краще, ймовірно, забиті замість зламаних. А що до його ребер… краще не говорити про це. Він, мабуть, мав кілька переломів ребер. Мінімум….

 

Найбільшою проблемою були його ноги та спина. По всьому нижньому тілі він відчував біль, та оніміння, те, яку відчувають коли вони вдаряються ліктем у кістку або коли одна з їх кінцівок починає наче шипіти. Тим часом його спина просто боліла,  боліла дуже сильно….

 

Чому я у своїй квартирі?

 

Що тут відбувається?

 

Айзава міг втішати себе думкою, що Лікуюча Дівчинка може його відправити додому зі зламаними руками. Але він не міг уявити, щоб вона відправила його додому з тим, що за всіма ознаками могло виявитися серйозним ушкодженням хребта.

 

І ще є той факт, що подія в USJ відбулася двічі.

 

Айзава схопив свій телефон і поглянув на нього.

 

Середа, 14 квітня. 7:28 ранку.

 

“Що за черт…”