Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

1

Вонхо ніколи не планував працювати у військовому госпіталі, а на кухні тим паче. Та життя склалось так, що хлопець у свої двадцять п’ять ледве не голодував, тому довелось обирати – бомжацький спосіб життя чи таки робота з непоганою зарплатнею в їдальні військового шпиталю. Вибір очевидний, так? На кухні він був типу помічником «на всі руки»: […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Вирій

Два роки по тому Кіхьон щасливий йде додому, тримаючись за руки з поганським богом, якого він все-таки вмовив поїхати з ним на два тижні до Мальтійського узбережжя. Цього разу велику валізу тягнув Чур ґрунтовою дорогою, що переходила у вузьку стежину. Теплий вітер щоразу намагався зірвати з голови Ю капелюха, а сонце, що пробивалося крізь пухкі, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Про егоїзм

Промайнув рік — Укладімо контракт?, — не відриваючи очей від газети спитав Кі. На столі стояло горнятко* запашного, пряного чаю, аромат якого розповзався кімнатою з каміном, що служила вітальнею. Хоча свою назву це приміщення давно не виконувало, гостей ніхто не приймав і не планував таких раутів. — Ні, — дзвінко пролунало у відповідь, попри те, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Шантаж пахне кавою

Єдине, що зміг виловити з білого шуму новин Ім ― кілька слів про знайденого у власній квартирі Дерека, щось про дві версії, вбивство та самогубство, і, для себе, хоча б якісь виправдання вчорашнього отруєння. Торгівля наркотиками під прикриттям поліції, корупція, приховування й знищення важливих для декількох справ доказів. Виходить, комусь в місті таке не до […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Віковічний дуб

Підранок Хо приніс ковдру, якою вкрив Кіхьона. Вонхо вирішив взяти на замітку, що треба вночі глянути чи людина знову не спатиме у вітальні аби взяти зручну подушку.    Не знаючи яким стравам віддає перевагу Кіхьон на сніданок, бог Чур вирішив поки заварити трав’яного чаю з лісовими ягодами, а там може надумає щодо наїдків. І таки надумав […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Цукор з мигдалю

В темних залах «Блек роуз» тихо, занадто тихо. Не чути звичного дзвону келихів, не відчувається легкого аромату вина, дорогих страв. Тіні напівпрозорим шовком вкривали підлогу й стіни. Тільки швидкі кроки одного з нещодавно найнятих офіціантів порушували тишу в цьому, сьогодні, зовсім неживому місці. Нехай кожен зі столиків заброньовано, тільки один з них ― той що […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Йолоп таксист, спадок та божок

Їдучи в таксі, яке при кожному потраплянні у яму чи на камінь на ґрунтовій дорозі хитало і підкидало, Кіхьон подумки проклинав свою затію приїхати в цю глухомань, у якій не був п’ять років. – Далі не поїду, – мовив таксист, минувши поворот, на який вказав йому Кіхьон. – Чому ж це? – обурено гаркнув Кіхьон […]FavoriteLoadingДодати до улюблених