1
Вонхо ніколи не планував працювати у військовому госпіталі, а на кухні тим паче. Та життя склалось так, що хлопець у свої двадцять п’ять ледве не голодував, тому довелось обирати –…
Вирій
Два роки по тому Кіхьон щасливий йде додому, тримаючись за руки з поганським богом, якого він все-таки вмовив поїхати з ним на два тижні до Мальтійського узбережжя. Цього разу велику…
Про егоїзм
Промайнув рік — Укладімо контракт?, — не відриваючи очей від газети спитав Кі. На столі стояло горнятко* запашного, пряного чаю, аромат якого розповзався кімнатою з каміном, що служила вітальнею. Хоча…
Шантаж пахне кавою
Єдине, що зміг виловити з білого шуму новин Ім ― кілька слів про знайденого у власній квартирі Дерека, щось про дві версії, вбивство та самогубство, і, для себе, хоча б…
Віковічний дуб
Підранок Хо приніс ковдру, якою вкрив Кіхьона. Вонхо вирішив взяти на замітку, що треба вночі глянути чи людина знову не спатиме у вітальні аби взяти зручну подушку. Не знаючи яким…
Цукор з мигдалю
В темних залах «Блек роуз» тихо, занадто тихо. Не чути звичного дзвону келихів, не відчувається легкого аромату вина, дорогих страв. Тіні напівпрозорим шовком вкривали підлогу й стіни. Тільки швидкі кроки…
Йолоп таксист, спадок та божок
Їдучи в таксі, яке при кожному потраплянні у яму чи на камінь на ґрунтовій дорозі хитало і підкидало, Кіхьон подумки проклинав свою затію приїхати в цю глухомань, у якій не…