2. Дурна

“- Це ж не може бути він, чи не так?”

– Подруго, на тебе шеф чекає вже хвилин 10, ти чому застигла, ніби дізналася, що хтось помер? – сказала напарниця
– Ти, коли говориш щось таке, то думай спочатку, а потім говори – роздратовано відповіла Воньон
– Не забувай, що на роботі я тобі не подруга, а адміністраторка, і ти маєш хоч мінімум до мене шанобливо ставитися, інакше я не зважатиму на те, що ми подруги, і поскаржуся на тебе директору.
“- Подруга? Подруги так не чинять!”

Дівчина нічого не відповіла і попрямувала до кабінету директора.
– Містере Сем, ви мене звали? – дівчина тихенько зайшла в кабінет
– О, мій найцінніший співробітник! Як спалося? Чому така сумна? Знову наснився кошмар про померлу бабусю? – директор дивно поводився, ніби був під чимось – Воньон, скільки разів казав, що на роботу потрібно приїжджати за годину до відкриття, а не за хвилину?
– Вибачте, сьогодні я справді проспала через те, що пізно повернулася з другої роботи та пізно лягла спати…
– Дорога моя і мила Воньон, ти ж прекрасно маєш розуміти, що просто з рук тобі це не зійде, і треба буде якось відпрацьовувати свій косяк, – чоловік дивно посміхнувся і підійшов ближче до дівчини…
– Містере Сем, я не настільки дурна, щоб не зрозуміти, до чого ви хилите. Ви можете просто мене звільнити й виписати штраф, а я за можливості буду виплачувати його, але не потрібно до мене чіплятися. Всього найкращого, Сем – Воньон швидко вибігла з кабінету, викинула фартух і попрямувала до виходу…

Йдучи додому, заплакана дівчина майже нічого не бачила перед собою. Вона помічала дивну поведінку директора раніше, але не думала, що дійде до чіпляння з його боку. Воньон просто хотілося скоріше дійти до дому і змити з себе сліди рук цього збоченця і зайнятися домашніми справами. Але цей день був приречений на поганий кінець.

– Воньон, ти чому не на роботі? – запитав хлопець
– Чонін? Ти що робиш у цьому районі? – здивовано запитала дівчина
– Ми з другом їздимо різними районами та шукаємо щось, але я так і не зрозумів, що саме, бо він сам не може зрозуміти, що йому потрібно, – молода людина посміхнулася куточком губ, – То чому ти не на роботі? Щось сталося? Ти якась заплакана чи що…
– Я пішла з роботи, бо мій начальник виявився збоченцем і сказав, що: “або ти якось відпрацюєш косяки”, але друге “або” він не сказав і я пішла
– Це настільки жахливо, що мені просто хочеться набити йому морду – Чонін виглядав злим – Але зараз ти в порядку? Тобі потрібна допомога?
– Ні, допомога мені не потрібна. Шукатиму роботу з начальником жінкою або працюватиму в сімейному магазині. Чонін, я сьогодні дзвонила тобі і трубку взяв… Це був він? Ти в нього працюєш?
– Воньон, ти ж знаєш, що мій батько вклав у цю кампанію чималу суму грошей, і в мене немає вибору піти або перейти в іншу кампанію, оскільки мій батько хоче, щоб я став другим директором…
– Я це все знаю. Просто здивувалася, коли Чан взяв слухавку і не впізнав мій голос – дівчина подивилася в бік і побачила, що хлопець іде до них – Гаразд, Чонін, мені вже треба йти, а то я так ніколи не дійду до дому – нервово посміхнулася
– Може я тобі таксі викличу?
– Ні, спасибі велике. До зустрічі – і Воньон пішла в інший бік

“- Ну і чому ти така дурна? Ти ж давно хотіла його побачити, тоді чому пішла?”