1.

1.

1 вересня,1972р.

Хогвартс-експрес зустрічав своїх учнів , багато дітлахів з великими валізами  губились серед людей. Я не була вийнятком . На сам вокзал мене перенесли через перехідне дзеркало  кузен , ми перейшли через бар’єр, але дальше довелось йти самій, добре, що хоч валіза була не така важка, завдяки чарам.

Так треба знайти купе ,і бажано для мене одної, або з кимось нормальним. Як назло більшість були зайнятими. І я зрозуміла, багато вже мають тут свої друзів, або хоча б певне коло знайомих , та все ж надіюсь зустріти, таких самих одинаків як я.

Бінго, нарешті пощастило,знайти пусте купе. Зайшовши я одразу поставила речі на полицю та сіла біля вікна, тим часом поїзд вже почав їхати.

Недовго тривало моє щастя і спокій . В моє тихе купе увірвався хлопець , явно мій одноліток, досить високий з темно-русим волоссям і з карими очима , які не дуже і виділялись , але сам по собі він був красивий. Вангую, що з часом він сподобається багатьом дівчатам.

– Бартеміус Крауч молодший – протягуючи мені руку, одразу представився він. Але побачивши мій ступор невпевнено усміхнувся.

– Зимава Бьорк – відповіла я з посмішкою , зрозумівши, що занадто довго стояла в ступорі .

– Пробач якщо я спричинив тобі незручності, просто всі купе зайняті, а їхати в каридорі не зовсім хочеться.

– Ти забагато думаєш про мій комфорт , як для просто одинацятрічного хлопця. І ти якраз вчасно, мені скучно сидіти тут одній я, а знайомитись я явно не зовсім вмію . Тому сідай, приєднуйся до моєї самотності.

-Нууу , я із надто консервативної аристократичної сім’ї. Тож виховання не дозволяє якось по іншому говорити із незнайомою людиною . Але оскільки ми вже познайомились, а ще я пропоную тобі дружбу, попереджаю, якщо ти погодишся, про спокійне життя можеш забути одразу.

– Нууу ,я на спокійне життя і не розраховувала, а точніше тікаю від нього куди найдалі, тому так я хочу з тобою дружити.

Очі ,ці блакитні очі, це перше що я побачив і залишив в пам’яті на довго.Навіть зараз сидячи в купе я їх згадую. Це був лиш один момент, ми лиш один раз зустрілись поглядами. Вона проходила попри наш вагон, я стояв біля входу чекавши своїх друзів.

– Джейміііі ! – Це мене і заставило вийти зі своїх думок.

– Так я знаю, що задумався, замріявся і ще багато слів, які ти явно хочеш мені сказати Сірі.

– Я настільки передбачуваний?

– Ти навіть не уявляєш наскільки – відволікшись від книги сказав Регіус Блек. Цього року він іде на перший курсу, він явно слизаринець від голови до п’ят, на що тільки надіється Сіріус, в нього грифіндорського явно не так багато.

Потім я ще пару хвилин слухав їх спір, який вже перейшов явно на іншу тему. Врешті решт Регіус просто пішов шукати кузин, а Сіріус переключився на мене.

– Де Рімус і Пітер ходять? Мені стає скучно, а ти явно якійсь надто замріяний. Інтересно про, що думає наш маленький Джеймі з таким лицем як в закоханого дівчиська.

– Про те як було б добре вдарити тебе, щоб не бачити цю дурну фізіономію.- з таким же задуманим лицем і не міняючи тону сказав я.

Двері різко відкрились і них з’явився Барті Крауч , швидко вибачившись , він зник так само як і з’явився. До самого Хогвартсу ми доїхали без особливих пригод . Всю дорогу ми говорили про плани на рік, про новачків , навіть ставку поставили куда саме попаде Крауч , і обговорили ще багато нейтральних тем разом із Люпіном і Петігрю, які приєднались до нас десь на середині поїздки.

Великий зал, чотири великі столи, зоряне небо замість стелі і багато народу.

Одразу після приїзду ми разом з Барті сіли разом в човни на яких перепливали  озеро.Ми сіли одні з останніх, пропускаючи явно захоплених маглорожденних і просто вискочок, які хотіли все зробити першими.З моїм новим другом, його явно можна вже так назвати, ми дійсно весело поговорили, я навіть почала думати, що наша дружба може продовжитись. Біля самого входу нам розповіли коротко про сам розподіл, заспокоївши наївних дітей, які явно думали, що будуть якісь випробування, чуть не насмерть .

Сам розподіл мене цікавив, напевно я навіть трохи надіялась попасти разом з Краучем на один факультет. Його розприділили на Слизарин як і Регіуса Блека.

– Зимава Настасія Бьорк –

Натягнувши привичну легку привітну посмішку я пішла до старого капелюха. Дивно було те, що всі затихли, а з деяких столів я чула шепіт, явно говорили про мене. Чомусь я приділила цьому увагу.Але з цим буду розбиратись пізніше.

«Бьорк,- прозвучало зненацька в мене в голові,- давно цього прізвища не було чутно в стінах Хогвартса. Що я можу сказати, тут тільки один факульт, хочеш ти чи ні, але до борсуків я тебе явно не можу відправити тому…»

– Слизарин –

Я почула оплески зі свого відтепер столу, і поспішила сісти біля Барті.

– Це Регіус – представив він мені хлопця, що сидів навпроти нас.

– Зимава – протягнула я йому руку. Яку хоч і не одразу але він прийняв .

***

 «Вона дивна. Бьорк, ця фамілія давно не звучала в магічній Англії . Напевно сирота. Але всеодно знайомство нічого не означає, нам не обовязково ставати найкращими друзями.

Брат явно не дуже радий тому, що я не в Грифіндорі, але зрештою, чому я мав там бути. Навіть він довго вмовляв капелюх , а я і не пробував , сенсу в цьому мало, мені в домі Салазара буде нормально.» Регіус.

В цей час за сусіднім столом сидів наслідник Поттерів і явно був засмучений, що Бьорк попала не на Грифіндор . Вона була надто прекрасна, її зовнішність можна було порівнювати з Блеками, але водночас з всіма можливими богинями. Слизарин… багато хто був впевнений що Хафлпаф, через її посмішку і явно не зовсім горду походку . Ніби надто невинна для всього світу.«Забагато про неї думаю, зараз в мене інші проблеми».

Перший день пройшов дуже навіть добре, я познайомилась із новачками нашого факультету Ентоні  Ноттом, Араном  Паркінсоном, Регіусом Блеком, Алекто Керроу та її братом Амікусом . Знайшла друга. Познайомилась зі старостами і пішла спати, після цього важкого дня .

***

Понеділок . Ранок . Другий тиждень мого навчання . І я запізнююсь на зілляваріння . Ну я така не одна . Блек в ідеальному вигляді. Мантія чиста і розглажена, на голові ідеальна укладка і звісно йде так ніби це не він запізнюється , а його ітак мають чекати, хоч все життя. Ну я старалась не відставати, а навіть показати йому хто тут вища аристократія. Я княжна давнього Українського магічного роду і єдина наслідниця величного роду Англії . Ми стоїмо на одній соціальній гілці і він це явно розуміє , хоч і не дуже це показує.

Зайшовши до класу, я вже розуміла, що за запізнення нам щось скажуть. Слизнорт не буде знімати бали зі свого факультету, але елементарний виговір буде. Такі думки явно були і у Блека. Ми вже збирались іти на свої місця, як нас просто посадили разом на переднюю парту.

– Це ваше покарання, будете працювати разом на моєму предметі до кінця 1 курсу.

Добре що хоч, на його предметі а не на всіх. Впринципі з Регіусом було комфортно працювати. Він знав теорію досить добре, а це вже половина роботи. Хоча на практиці ми тоже справились досить швидко. Першими зробивши правильне зілля, ми заробили 10 балів для факультету.

Крауч теж справився, хоч і пізніше за нас, він працював в парі з дівчиною із Рейвенкло.

Після в нас були чари де професор Флітвік розповідав про побутові чари. Інформація корисна , але для тих хто це знає , це марна трата часу. Скажу так, ця школа дійсно чарівне місце, багато магії, атмосфера нагадує добру казку.Але тільки для тих хто ніколи не жив в цьому світі. Для тих хто жив за бар’єром який розділяє два світи магів і маглів. Я могла і не йти в школу, а просто досягнувши повноліття скласти екзамени. В сім’ях чаклунів нас вчать із самого дитинства, одразу після першого прояву магії. Мені було 5 коли я почала вивчати всю теорію, а згодом і практику. Це і було одне із причин чому дядько не хотів , щоб я йшла в Хогвартс. Вдома або в Яритнику я би вивчала більше нового, а не повторювала ту ж саму програму.

***

– Нарешті на обід – сказав Барті.

Одразу після уроку, група із трьох повільних людей, які вийшли останні, я, Крауч і на диво Блек, йшли в Великий зал.

– Скучно – занила я – Флітвік хоч і пояснює краще ніж Бінс ,але я вже знаю цю базу, мені потрібен розвиток а не деградація, інакше я помру коли мій мозок зрозуміє що нічого нового не буде.

Після цих слів Блек явно подивився на мене із зацікавленістю , а Крауч явно почав продумувати в голові якійсь план.

– Давайте в бібліотеку підемо, – Що? – сказав Регіус побачивши, явно моє здивоване лице- Ти ж сама сказала треба нова інформація, то чому її не знайти самостійно. Ти ж вроді не була ще тут в бібліотеці , можливо знайдеш щось нове для себе.

Я і не надіялась, що ми зможемо нормально спілкуватись ,або що він просто до мене заговорить . Але відмовлятись лиш собі гірше робити, тому я погодилась і ми договорились після уроків піти разом.

Дійшовши в сам зал де був шум в багато народу ми сіли на вільні місця біля певної еліти Слизарина . Еліта вони були явно не просто самопроголошеними, а визначені за статусом в суспільстві. Це були Малфой, Нарциса Блек , Флінт і ще ті кого я не запам’ятала. Привітавшись з ними ми і самі почали їсти. Хоча шум явно відволікав. Причина того, що я не могла нормально поїсти були другокурсники  Грифіндору Джеймс Поттер і Сіріус Блек. Наслідники двох найвпливовіших і відповідно найбагадших сімей магічної аристократії Англії.

Все-таки мати Крауча в друзях досить корисно, він знає все і про всіх. Просто сидячи дома, де нічого цікавого крім того, що підслуховувати батьківскі розмови немає, іноді буває корисно. А ще просто домашнє виховання всіх чистокровних сімей , ти маєш знати з ким спілкуєшся. Так от , як вияснилось Блеки і Поттери досить тісно зв’язані кровно. Їх сім’ї часто ріднились між собою, що я виявляється не рідкістю серед чистокровних сімей. Але саме зараз Джеймс і Сіріус являються кузенами. Тож вони не просто друзі а кровні брати. Доречі про братів, Регіус і Сіріус хоч і рідні брати, але перший явно не розділяє бунт проти сім’ї Сіріуса , а другий ідеальність Регіуса.

Не знаю як би я вела себе з рідними братами, але з близнюками в мене досить теплі відносини. Взагалі я трохи сумую на сім’єю але листуватись ми всеодно можемо, і дзеркала ніхто не відміняв , потерплю до зимових канікул, а там додому одразу. Щоб час швидше пройшов треба знайти пригоди, тоді одразу веселіше життя стане, головне з пригодами проблем не заробити.

***

Ідеальна лялька, ось хто я для всіх цих людей. Тримай голову вище ти ж Блек, завжди говорила тітка Вальбурга. Як же набридло , але потрібно грати до кінця. Нас називають елітою. Так і є біля мене сидять еліта суспільства і я його частина. Але я вже бачу тих хто нас з легкістю замінить . Ми підемо а так званими королями стане Регіус і його друзі . Щоби він про них не говорив, але коли він разом з ними можна побачити, що йому це подобається. Думаю з часом він і сам це зрозуміє.

Більше я переживаю за Сіріуса . Він наслідник нашого роду, надіюсь він це зрозуміє, це його доля він народжений для цього, перший син. Джеймс це зрозумів вже давно, а можливо просто знав з самого народження, за нього я переживаю тільки через так звану родову Поттерівську залежність, хворобу. Цікаво, кого він  вибере собі в жертву.

Знову цей зал , я буду сумувати за ним, за людьми які поруч , не друзі ні ми просто знайомі. Друзями нам не стати, ми не можемо настільки довіряти один одному. Друзі в нашому випадку можна сказати розкіж. Тому я і рада за Сіріуса і надіюсь Регіус не втратить шанс на дружбу. Скоро щось почнеться , я просто хочу щоб це не зачепило мою сім’ю . І постараюсь зробити для цього все можливе.

***

Вільний час, заняття у більшості курсів закінчились , це означає, що багато людей в каридорах і потрапити куди не-будь важко.В моєму випадку дійти до гостинної Грифіндору буде трошки довше ніж важче. І все було добре я спокійно йшов поки в мене не врізався хтось , ще трохи і я би впав. Все настрій остаточно зіпсувався, а так гарно день починався.

– Вибачте, я знаю виправдання це марна трата часу, але я просто бігла і влетіла в вас – чудом якого я тільки що готовий був вбити на місті , виявилась першокурсниця  Бьорк

– Нічого страшного не сталось , просто бігати по каридорам взагалі ідея так собі, а зараз тим більше з такою кількістю народу,- я натянув усмішку – Джеймс Поттер – сказав я і протягнув руку, все по правилам етикету. Вона відповіла на мою пропозицію познайомитись одразу. І явно не здивувалась коли я поцілував її тильну сторону долоні.

– Думаю ми ще побачимось містер Поттер, але зараз я повинна спішити на зустріч, на яку вже дуже запізнююсь.

Вона різко зникла, так само як і з’явилась.

Її рука булла холодна , дуже холодна,це те що відчув.

***

– Я прочитаю всю цю бібліотеку до 5-ого курсу –

Ця фраза від Барті, вразила і мене, і Блека. І сказана вона була після години сидіння в ній.

– Нащо тобі це – розумне питання задав Регіус, він швидше за мене вийшов зі стану шоку.

– Все просто, це стане для мене і ціллю і хобі, і це ще не все, я хочу розвинутись в чарах до рівня Майстра , до кінця 7 курсу.

– Ну і цілі в тебе звісно, а я просто поставила за мету напитись на 3 курсі, ви зі мною, і це було ствердження. А якщо серйозно, то я хочу розвинутись в  медицині це буде корисно знати і вміти.

– Я думав Бьорки бойові маги

– Погано ти думав містер Блек, не роби так більше, це не твоє, – Регіус жарт не оцінив, навідмінно від Крауча який ледве стримував сміх, – Я Бьорк на половину, і ще сам рід Бьорків спеціалізувався на бойовій і частіше темній магії.

– До речі, якщо одна половина це Бьорк, то друга це хто?

– Один чистокровний рід України, колись вас познайомлю з ріднею не переживай.- я просто усміхнулась хлопцям і продовжила читати книгу по відкриття в медицині 20-ого століття.

Барті і Реджи про підозріло подивились на мене, але випитувати про особисте не стали. Ми ще не настільки зблизили, щоб лізти один до одного в душу. Хоча я надіюсь це виправиться з часом, все ж з друзями буде набагато краще ніж самому.