Історія одного пірата

Розділ 3

 

Пірати, махнули рукою , та продовжили свою , роботу. Гіббс уважно дивився на того , думаючи.

,, – Джек…тільки не нароби дурниць ,,
Капітан, стояв у штурвалу , та дивився на компас який , все так же, показував за Летючим Голандцем. Тим, часом

Джонсон вийшов , до своїх підлеглих .

– Капітане…ми загубили, невинні душі… На честь Джека – мовив , один з монстрів .

Той, різко подивився на того .

– Звичайно..якщо мій натиск, на його не діє…то можливо, честь, прив’яже, його, до відповідальності ?

Джонсон, пройшов вперед . Він, подивився на свою ліву руку . Потім глянув прямо, та побачив з далеку , корабель . Він дістав трубу, й глянув в неї . На цьому кораблі, він побачив, Джека .

– Ммг…Джек…- різко , закрив, трубу . – Приготуйте, гармати ! – крикнув, ідучи до штурвалу – Міняємо, курс!

Голландець, повернувся передом , та почав плити до коробля Джека . Гіббс крикнув , Джеку, що попереду, Летючий Голландець .

– Чудово! – усміхнувся тому – Тоді, до бою.

Пірати, почали готувати, гармати, зі всіх, боків . Приготували, бомби , та знаряддя , для наступу . Кораблі, стали носом к носу . Джек, гордо, та легковажно, підійшов до краю, свого корабля , та взявся за мотузку, від вітрил.

– Панове ! Радий бачити !

Джонс, зі, злістю, дивився на того , та упевнено йшов , діставши , саблю .

– Ой… – відходячи, назад , мовив, Джек.

– Куди ти, Джеку ? – підійшов до краю, Джонс – Тікаєш, від правди ? – усміхнено, наклонивши голову, спитав Джонс .

– Що, ви ? – ідіотськи усміхнувся , також діставши , саблю – Нікуди не тікаю – підійшов , до краю .

– Як, будемо, говорити, своїм друзям, про втрату , своєї, піратської, честі ?

Джек, поглянув на друзів .

– Вони тут , так як я, не причому . – усміхнувшись мовив .

Той, здивувався , та запанікував.

– Але ж через тебе ! Я вбиваю, наших, братів !

– Знаю..- з посмішкою, підійшов, ще ближче тримаючись, за мотузку – Я…дуже приємно, здивований – через страх, усміхнувся – Що, ви так, мене поважаєте, що вбиваєте , наших, друзів !

Джонс, злегка почервонів, але глянув на того з під лоба, дивлячись зі, злістю .

– Оооо….ну чого ви , пане ?

Джек, тримаючись , за мотузку, спустився на його Голландець. Джонсон, злегка по-червонівши відійшов назад , його пірати, дістали, саблі .

– Гм…- заховав саблю, за пояс , та розвів , руки в сторони – Панове..- вельможно підійшов до них – Я, не збираюся, вас вбивати.

Девід, похилив голову, соромлячись, сильної, доброти.

– Я, не дуже, й без сердечний !

Джонс, обережно підняв голову, дивлячись на того, з сяйвом на очах. Джек, зупинився, дивлячись на його очі. Йому , мов би передались, почуття , що його полонило, відчуття закоханості , але він швидко, подивився на команду, адмірала . Ті заховали, саблі, та пішли працювати . Джонс, не зводив, очей . Джек пройшов, повз , дивлячись що роблять ті .

– Команда ! – крикнув , їм адмірал – Приготуйте, гармати до бою….- усміхнено, та з сяйвом на очах, мовив їм, але дивлячись на Джека, Джонс.

Джек, опішив, дивлячись, на того, та його підступний вчинок . Джек миттєво, побіг, до свого корабля , але його захватили, за ліву, ногу, щупальці , які, потягнули, до , карцеру . Джек, дістав шаблю, та відрубав , щупальці. Він, побіг знову, до свого коробля . Джонс, не став зупиняти, того . Перед Спарроу, з’явився Кракен, який, загородив шлях, до друзів. Джонс, повільно, підійшов, до Джека.

– Й, куди ти, станеш, тікати ? Якщо, твій корабель з друзями…зрадницьки, зник…а ти, зрадник, зник, від друзів .

Джек, стояв, не ворушившись, слухаючи, того . Джонс, обережно, взяв, за праву руку, щупальцею, міцно, стиснувши, кисть . Джек, з печаллю, повернувся, до нього . Джонс, здивовано, та з нерозумінням, дивився.

– За що…? Відповідь, дай…на одне моє, питання…за що ?

Джонс, посміхнувся та не задумуючи, відповів .

– За , тебе…найщиріший, Джек Спарроу….ти, один з тих, хто не стане зраджувати, друзів..

Джек, різко, став перед тим .

– Ти, один з тих – соромлячись, поглянув на , підлогу – Хто не стане, вонзати, ніж, в могутність…а навпаки…через терпіння, покохає її…- обережно, мовив , тому.

Джек, почав, виривати, руку. Але Джонс, нахилив, голову, усміхаючись, почав , міцно стискати , кисть . Той від, болі, нагнувся .

– Ай…боляче…- тихо, мовив, про себе .

Джонс, закинув того, до в’язниці, на нижньому, третьому поверсі, коробля .Міцно, зачинивши, двері . Джек, стояв у ній, руки були, в кайданах.

– Джеку…- усміхнено, мовив, проводячи, рукою, по гратами – Навіть, не смій, хитрувати зі мною… – повернувся обличчям до нього – Я знаю, тебе…

Джонс, тільки-но посміявся з того , уходячи на верх . Джек, різко, правою, ногою, вдарив, по гратами .

– Підступний…!

Він, сів, на лавку, та поклав, голову на свої, долоні, ліктями уперся , на коліна .

,, – Думай…думай , як втікти ? Ти ж, генів, в самих, мерзенних, ситуаціях… ,,

Джонс, спокійно, та тримаючи, радість на душі, вийшов до своїх, підлеглих , та почав , давати наказ, на новий, курс . Тим, часом друзі, виплили на невідомий острів . Кожен, не швидко, приходив до тями .

– Ах, ти ж, Джеку…!

– Підступний….

– Да, годі, вам ! Він, точно не зміг, зрадити, нас !

– Гібсе, він явно , дав наказ, готуватися в бій , з Джонсоном…він, під дулом, почав налякано, вбивати нас !

– Ні…Ви, погано, знаєте Джека…

– Тоді, скажи нам Гібсе…чому так, вийшло ? Він зрадник !

Гіббс, взяв , того, за, плечі й мовив .

– Він, казав, що у безвихідному, положенні ! Він, хоче бути, вільним, та мати поруч друзів ! Але через, жагу, підкорити, Джека…Саме, Девід Джонс, й випустив вогонь, по нас ! Я знаю…що, уД жека немає, плану, він імпровізує, на ходу…що б такі , як ми – ідіоти, здобули, волю, на морі !

Пірати й той, пірат, мовчали . Гіббс, пішов, від тих, у глиб до лісу . Усі, з опущеними, головами пішли за тим . Наступила, ніч . Наші, друзі, влаштували, привал, біля, старого, закинутого, будинку, та розвели, багаття, готуючи, собі, рибу, та м’ясо, яке змогли забрати, та зловити, на острові. Тим, часом , Джек, сидів, у камері . Від голоду, крутився , лежачи, на лавці . До, нього тихо та обережно, підійшов, Джейсон.

– Джеку…тебе, втомила, сьогоднішня, ситуація ?

Джек, повернув, голову, дивлячись, через, спину .

– Я, звільню, тебе , та нагодую…тільки, якщо, даш, своїй, гордості, стати на коліна, моїй, величі .

Джонс, обережно, та повільно, почав, ключем відкривати, двері, дивлячись, на замок . Джек, повернувся далі, й почав, робити, вигляд, що засинає.

– Джек…не хитруй..я знаю, що ти не спиш…- мовив, Норрінгтон, тихо та обережно, підходячи, до нього.

Але, Джек, боровся з тим, з відкритими , очима , налякано, бігав, туди – сюди , але лежав, як вмертий . Джеймс, обережно, поклав, ліву, руку, на його талію . Джек, тримався, й робив, вигляд, сплячого . Спарроу, заплющив очі .

– Якщо, тобі, подобається, мої, доторкання то…я, не стану, заперечувати, та будити, тебе..

Джек, різко, піднявся . Джонс, відійшов . Спарроу, побачив , відкриті, двері . Він чкурнув , але вони, перед, носом, різко, зачинилися . Він, поглянув, у низ, й побачив, щупальця, які закрили, двері . Джонс, різко , придавив, того своїм тілом . Джек, налякано, повернув, голову . Той, підсунув, обличчя ближче до нього . Джек, різко, розвернувся . Девід, обережно, поклав, свою голову, тому на, праве плече. Щупальцями, обхватив, талію , іншими за спину, зв’язав його руки . Девід, обережно, почав, цілувати його шию . Джек, почав вриватися, але руки були зв’язані, як , не вчасно помітив, що ноги, обвивали, щупальця .

,, – Чорт…застряг…з його , навіть, з моїм, планом , він відверто, знайомий…треба, щось, вигадати…,, – думав Джек оглядаючись.

Джонсон, тихо та обережно, видихав та видихав , запрошуючи, на взаємністі . Джек, різко, видихнув, та прикрив очі . Девід , відчувши владу, радісно дивився на того , та на його обличчі, з’явилася дитяча, посмішка . Джек, різко повернувся , та різко, поцілував у , губи, руками тримаючи, його обличчя . Джонс, відпустив, того, прикривши, очі, відходив, назад . Джек, відкрив, свої очі , та упевнено, дивився на того . Переставши цілувати, відійшов, швидко, до виходу . Джонс , відкрив, очі та закохано, дивився на того, з пів, відкритим, ротом . Але, прийшовши, до тями, опинився, в закритій, клітці . Він, мило розізлився споглядаючи, як Джек, закрив, його в ній , та заховав, ключ, в кишені .

– Вибачте, пане Джейсоне….але, навзаєм.

Джейсон, провів, агресивним, поглядом того .

– Виродок…- тихо, мовив, тому в слід , Джейсон .

Джек, стоячи, на сходинках, поцілував , ключ та повернув, до кишені . Джейсон, почервонів, та, занервував, на місті, розгублено, дивлячись, в сторони . Джек, вийшов, на бордаж, тихо пробрався до штурвалу , й дістав, компас . Компас вказував, на схід . Він обережно, повернув , корабель, та Голландець, поплив, на схід, за покликом, серця , Джека . Через, пів, години Джек знову, глянув на компас, той вже показував, на захід .

– Якого ? Я ж, шукаю друзів….- різко, закрив компас , та повернув, на захід .

Тим , часом Джонс, ходив, туди – сюди , руки, взявши в замок, за спиною . Всю, ніч, Джек, вів, корабель , куняючи, за штурвалом, відчув , як Голландець, врізався , в пісок .

– М ?

Джек обережно, пройшов, поз, піратів, що були, вічно в праці, та спустився, на землю . Він дістав компас, й той показував, шлях, до друзів. Дуже скоро, він почув знайомі, голоси . Він, побіг, й побачив, перед, собою, світло, від багаття . Він вибіг, до тих, й ті дістала, саблі, й дивилися Джека , який розвів руки.

– Друзі ! Я повернувся !

Радісно, мовив , тим, тримаючи, посмішку . Усі переглянулися, та заховали, саблі . Його всадили, біля, багаття, та, дали їжі. Джек, з жагою, почав їсти, бо весь день, та ніч нічого не, їв . Всі почали, сміятися. Джек, взаємно, почав сміятися, розповідає, що ті, його не годували .

– Який, куср , капітане Джек , Спарроу ? – спитав, Гіббс, сидячи, з ліва .

Джек, тепло, усміхнувся , взяв пляшку рому , перед, собою, та випив . Він, дістав , компас й подивився на всіх, потім на того . Компас показував , назад, то вперед . Джек, почервонів, від напрямку, назад, але подивившись, на друзів, компас , різко, показував, напрямок , вперед .

– Туди ! – вказівним, пальцем правої, руки, вказані прямо .

Усі подивилися, назад .

– Там, кажуть, є не тільки, скарби, але й реліквії, наймогутніших, піратів , усього Карибського, моря ! – мовив Гіббс , дивлячись, на радісну-теплу, посмішку .

– Чудово ! Туди, ми, й направимо, свій шлях !

Джек, лагідно, усміхнувся, та випив, пляшку рому . За кущами, за ними глядів, Джейсон , контролюючи, гарячим, агресивним , поглядом Джека . Той, ніби, відчув погляд, але повернувшись, нікого не було . Друзі, лягли відпочивати . На ранок, першим, встав Джек, та випив, з нової, пляшки, рому , та пішов, до водоспаду, який, переходив, в озеро . Він, став в озеро, й дивлячись, на своє, відображення , приходив, до тями .

– Тобі, цікаві, реліквії ? – усміхнено, мовив Джейсон , ступивши в озеро .

Того, хитнуло . Джек, почав з просоння розглядати, образ, Джонсона . Той, радісно, та сором’язливо, підходив, до нього . Девід , взяв пляшку, та випив до дна . Джек, уважно, дивився на того . О після, Девід, різко, викинув, пляшку, в ліво. Й лівою, рукою, взяв, за перед, та міцно, й довго, поцілував того у губи. Джек, стояв, не ворушившись . Відпустивши того, Джек не зводив , своїх, очей , від сяйва , сіро-голубих, оксамитових, каменів .

– Я, можу, тобі, дістати, усі, реліквії, усі карти, скарбів…не кажучи про, подарунок, Чорної Перлини… тільки… мені, достатньо, буде твоє, вічної, присутності, на моєму, кораблі…- підсунув, за підборіддя, його обличчя до свого – Скажи, що я маю, подарувати, тобі..щоб, вічно бачити, твої очі ? – він, нахилив, голову, в право, підіймаючи, праву бров .

Джек, почервонів, сильніше . Джонс, спіймав того, та, ніжно, та довго поцілував . Джек, обережно, руками відсторонив того .

– Скажи, мені..що я повинен, зробити, що б ти, вічно був, зі мною ? Що тобі, подарувати ? – обережно, взяв за руки того – Які, багатсва , я повинен, віддати, тобі..що б твоє, чисте серце…твоя, душа…була, вічно зв’язана, з моєю, величчю ?

– А ..? – Джек, похитав головою – Я..я не розумію – розумно, глянув на того, з легкою, з прискіпливістю, дивився в тому очі .

Джонс, розгубився , та кивав головою, туди-сюди, дивлячись, на озеро . Він, не розумів , та ще більше злився від, хитрощів, та нерозуміння .

– Ти, бачиш – усміхнувся Джек – Ти, бачиш, мої, скарби..які мені, дорожчі за все .

Той уважно, подивився слухаючи, того . Поглядом виймаючи, його слова . Джек, почервонів, задивляючись, в щире взяття, його слів .

– Я..людина, вільна – відходить, назад – Я, той самий пірат , який кохає, волю, друзів…безмежний, шлях, по морю..де ніхто, не стане, наказувати, що мені робити, та як жити .

Джонс, усміхнено, йшов на того .

– Десь, ми , схожі , Джеку – ніжно, усміхнувся тому .

Джек, обережно, підійшов, до нього , та одивився того. Джонс, не міняв погляд .

– Я, бачу…відпусти, ситуацію…живи, свободою.

Джонс, здивувався .

– Я , незалежний, та вільний..та чи, свобода, мене, робить, поганим – розвів руки, в сторони, відходячи, від, того, усміхнено, продовжив – Іноді, нам, обом, як, рибі, вода – потрібна свобода…іноді.

Джонс, з розумним, виглядом поглянув , в низ, в право, о після на того. Той, усміхнувся тому .

– Джек….я кохаю, тебе .

Спарроу, змінився в обличчі, та почервонів, сильніше. Він, стояв, не подвижно, не знаючи , що мовити . Джонс, повернувся, задом , до нього, та різко, закрив, обличчя . Джек, стояв, не подвижно , слова адмірала, поставили, того на місце . Спарроу, повільно підійшов до нього, він стримував , відчуття закоханості . Джонс, стояв, так само. Джек, обережно, поклав, праву руку, тому на плече . Девід, різко, повернувся, та зі слізьми, міцно та довго, поцілував, того . Спарроу, не витримав, навантаження, та не втримав, рівноваги, та впав, з тим, на землю . Девід, підставив, руку, під голову Джека . Спарроу , підтримав поцілунок , але не міг, зрадити, собі , та обережно, відсунув того, та відповз . Девід, обійняв, за ноги того, та поклав голову, на його, ноги . Джек, з незадоволення, глянув в право, але, терпляче сидів .

– Дуже, мило…- тихо, мовив, гладячи його, по голові .

Джонс, мов дитина посміхнувся, та міцно обійняв за ноги . Джек, розтікся , в солодкій, усмішці, дивлячись, на його. Спарроу, не став , відганяти , йому було до вподоби, відчувати, радість , Девіда . Звична, Пташка, завжди, дарувала, радість та щастя , усім хто оточувала, його. Вона не стала, відганяти, щасливого , пірата, бо це суперечить, його чистим, намірам . Джек, й не помітив, як той заснув . Він оглянув, сидячи, місцевість , він й не хотів, йти, але втомився сидіти . Він обережно, дістав ноги, від, його, дивлячись, як щупальці, закручувались, мов, би когось , зав’язували . Джек, нахилився, до сплячого , Девіда .

– Вибач..але мені,треба йти, ти знаєш, де мене шукати.. – тихо, мовив, тому на вухо .

Девід, тільки з посмішкою, обняв, сам себе . Джек, чкурнув, від того до друзів, які вже дійшли, до іншого, краю, острова . Побачивши, в даличині , якийсь корабль, почали розпалювати вогонь, та звати, до себе . Корабель, був піратський, та їх, зустріли, радісно .