Історія одного пірата

Розділ 4

Коли ті, піднялися до коробля , Джек омив , очами його . Розповіді , батька одразу, в’їлися , в силуети, та розташування корабля . До Джека, підійшов капітан, корабля , й почав мову .

– Дуже, рад, бачити, своїх братів, піратів.
Джек, глянув на того , трохи зі страхом , відхилившись.

– М? Можливо, Чорній Перлині, буде радісно бачити , та приймати, нових, матросів .

Джек, змінився в обличчі, глянув ще раз, на корабель, та пройшов до бордажу .

– Чорна Перлина ? – перепитав, радісно

Джек, дивлячись на капітана . Капітан, здивувався але скинув , здивованість, пішов до штурвалу.

– Так! Вас, під опіку забирає, Чорна Перлина ! – капітан пройшов до штурвалу – Під, керівництвом Барбосса.

– Оу…- усміхнувся Джек, проходячи до того – Рад знайомству , капітане!

Барбоса, дав тому відро з водою , та швабру.

– До, діла, капітане Джек Спарроу – усміхнено, мовив тому віддавши , знаряддя прибирання.

Команда Джека, подивилася з не дорозумінням на всіх.

– Ось, доречно ! Капітан , Джек Спарроу…але – з огидністю, поглянув на знаряддя – Не юнга.

Барбоса , відкрито почав сміятися .

– Капітан, без, корабля…теж саме , що король без корони.

Джек, усміхнувся .

– Поки що, без корабля ! – пішов від того, розвернувся й мовив – Дякую, що постеріг, мій корабель, пане капітане .
Барбоса , змінився в обличчі .

– З, якого це переляку, це твій корабель ? – пішов до нього .

Джек, усміхнено та швидко мовив .

– Ще з дитячих, мрій .

Деякі, почали сміятися . Барбоса , одивився усіх .

– Слухай, капітане…а чи це , вже не совісно…так себе поводити, на чужому , кораблі .

– Так…згоден, з вами..це не совісно… ,,капітане,, Барбоса – усміхнувся тому .

Капітан , розізлився та дістав саблю й навів, на того . Джек, та його команда, дістали саблі. Барбоса , подивився на обручку, Джека та повільно заховав шаблю. Він наклонився, до його вуха й, мовив.

– Не знав, що ти заручений, з Дияволом…

Джек, подивився на обручку. Нібито, на якусь дрібничку.

– Як, бачите – розвів руки – Я, настільки могутній , що майже продав душу, Дияволу.

Барбоса відступив, назад . Тим часом Девід , прокинувся та почав , шукати, збігле, кохання . Але це в стилі, Джека . Подумав той , й побіг, до команди, до Летючого, Голландця . На кораблі , Чорної Перлини, Джека та його команду, поважно , відсторонили, від, праці . Перлина, відпливла, за декілька миль, від острова . Побачивши, в даличині як з права від , острова виривнув з води, Летючий Голландець.

– О..Бісовська сімейка… – тихо промовив той.

Джек з посмішкою, глянув на того .

– Це, погано – глянув, Джек на Голландець.

– Це, ще чому ?
Джек, тепло та, інтригуюче усміхнувся .

– Диявол, відкриє, полювання , за вами…думаючи, що ви мене , вкрали.

– Повний, хід ! – крикнув команді,

Барбоса , й ті, розпустили, усі вітрила .
Перлина , пішла , повним ходом . Джек, дивився на обручку, згадуючи, слова та події, він зводив, усе до купи , вишукуючи, те що потрібно, його душі.

– Джек.. – мовив , Барбоса дивлячись, на того – Це , ти його за нами привів , через Перлину.

Той перевів, гляд .

– Я, б, сам, би, увів , її…причина , погоні, за нами , це я сам, пане Барбоса…

– Що він, в тобі , знайшов?

Джек, обійшов того.

– Я, не знаю..він, сам не знає, чи вигідний, я, для нього, чи ні?

– Як, я пам’ятаю…ти, заздриш, йому ще з самого дитинства . – обережно, поглянув на того.

– Заздрю ? Йому ?

– Так…

– Щось..не пам’ятаю…

– А, як же…Джеку – усміхнувся тому.

Пройшла, хвилина, мовчання.

– Ти, не маєш, ні корабля…ні сили, та могутності на морях…

Джек, слухав того дивлячись, як Голландець, де-не-де плив за тими.

– Він, завжди був , ніби легенда , темної, історії.

Джек почервонів, від, такого опису, нового друга.

– Ти, звичайний, рядовий пірат..який попав, під, спокусу, естетики, чорного короля цих, морів .

– Це, не так . – різко, заперечив .

Барбоса , залишив штурвал помічнику.

– Якби, це було не, так…то чому, ти надів, на себе, обручку?

– Мене, змусили, примусово…під шантажем, мого життя, та життя друзів.

Барбоса, відійшов назад, налякано, дивлячись на того.

– Ти, хоч знаєш, що, це, за – ритуал?

– Так…-показав йому, руку – Це, обручка, вічне життя, під владою, Джонса.

– Майже…

Джек, налякано глянув на того.

– Це, обручка , ніяк як…з рівнянням, чорної, мітки… Адмірал, тільки обраним, дає , разом, з міткою, обручку .

Барбоса різко, взяв , його руки.

– Тобто ?

– Чорна мітка, це печать, вічного служіння, на його кораблі . Тим часом, якщо у одного, є обручка..то це звільняє, його від, матроських, праць…

– Тоді, яке призначення її?

Барбоса, якось, м’яко усміхнувся , та нахилився до, його вуха.

– Ти, можеш бути, сам капітаном , Голландця , а може й можливо, другою, частиною Джонса…не кажучи, про кохання.

– Хм..- усміхнено, та гордо, дивився на того – Якщо це так – пройшов повз того

– То, навіщо йому я…якщо його доля , вже обрана?

– Я, не знаю , які плани у нього на тебе..але – обережно повернувся до нього – Ти, є його мрія , та жага…як твоя, жага, бути легендою, морів , та страхом усіх, зустрічних , кораблів , та людей .

Барбоса, взявся за штурвал , та продовжив , керувати , Перлиною . Джек спустився, до низу, оглядаючи, перстень.

– Гм…усі скарби…- Джек поклав руки, на борт, Перлини – Можливо, якщо він виконає, декілька моїх, бажань..то чом би, і не віддати, свою, вічність йому .

,, – Тоді…бажай ,, – усміхнено думав, Девід, дивлячись, як Джек, стоїть дивлячись, через, борт, на море .

Тут різко, з води вийшов Кракен, та забрав за собою , усіх, піратів, крім команди Джека . Джек озирнувся та, залишився з командою , на Перлині .

– Ов…- одивився, та пішов до штурвалу .

Усі друзі, переглянулися .

– Я, ж вам казав , що ця обручка , оберігає нас, й вже, почала дарувати, нам дари .

– Джек…я, знаю, що ти вправний брехун – мовив Гіббс підійшовши до нього – Але, навіщо, ти брешеш, сам собі?

Джек, поглянув в сторону, о після на того .

– Гіббсе…усе йде, за моїм, контролем… поки що, я просто граю, так, як заволіє, моя душа .

Джек, усміхнено, моргнув , правим оком. Гіббс тільки, підозріло, усміхнувся.

– Як, забажаєте, пане Джек Спарроу , капітан Чорної Перлини.

– Вони що…з мене, дурня, роблять? – тихо, мовив Девід, й пішов до штурвалу

– Ну Джеку..бачу ви, мене, хочете пошити, в дурні?

Чорна Перлина , далеко відпливла від , Летючого Голландця та направила, курс за , давніми реліквіями.

– Одна реліквія , в моїх руках…- мовив той, піднявши голову від , компаса , який вказував , назад – Інші, деякі , пару бажань…ще не визначені – різко закрив, компас .

Джек, віддав Гібсу, штурвал, та спустився , в нижній поверх, корабля, що б взяти, пляшку рому . У капітанській каюті він, по малу , пив ром , читаючи, рукописи , про реліквії . Він, шукав самий , найдорожчий , із усіх представлених . Усі вони, вказували на вічність , або через світло, або через пітьму .

– Мм…нічого особливого…хоч , щось, що могло привернути, мою увагу .

Джек , випивав , пляшку до самої, ночі . Він вирішив вийти , на бордаж . До нього, підійшов Гіббс .

– Капітане, чи ви щось знайшли ?

– Не зовсім – відсторонив, того .

– Ніякої, дорогоцінної реліквії ?

– Пане Гіббс…поки що, нічого, що могло нам подарувати, те що хоче, наше серце…бо..- дістав компас – Ще саме серце, не знає чого, воно, хоче..- різко закрив , його .

Гіббс, тільки покивав головою, та спустився на нижній поверх, відпочити з командою . Джек, спустив якір та пішов до них . Зайшовши, тихо туди, він почув розмову . Гіббс, сидячи, в колі, піратів, розповідав , про легендарного Джонса.

– В його руках, усі моря та океани…він, був довершений, але йому, було не достатньо.

Джек, тихо сів, на сходи, слухаючи того.

– Ходять , легенди , що він завжди прагнув , влади , над усіма , водами. Настільки, він був закоханий, у владу, що зміг, покорити серце Богині , морів і океанів. Але , дізнавшись про підлість, та підступність, Девіда…Вона заховала, його серце у скриню..саме це серце, являється однією, з дорогоцінних реліквій , піратського роду .

– А, що сталося , далі ?

Усі, затамувати подих. Джек, підсунувся ближче.

– Останнім часом , Девід дуже розізлився, на такий, не ввічливий вчинок , Богині . Він подумав якщо в нього, немає серця…а разом з серцем закопані, усі , живі почуття…то він, сам, став , владою…сам, по своїй натурі, став , володарем морів.

– Ось чому, коли він..захоплює , моряків , та кораблі, завжди питає , про те..чи вони бояться, смерті…чи ні ?

– Так…- продовжив, Гіббс – Він не так , боїться, смерті, чи Богів…як те , що зможе заволодіти, його владою…але дещо, мене бентежить – Гіббс, обережно, поглянув на Джека .

Джек, різко схаменувся та підійшов до них. Усі дивилися на того, з няляканістю.

– Друзі, ви що, правда вірити, в це ?

Усі глянули на Гіббса .

– Наш, друг просто розказує, нам лякачки….- сів на проти, Гіббса – Я, теж маю, декілька лякачок .

– Джек ! – різко мовив, Гіббс – Ти, нічого не хочеш нам, розповісти ?

– Ам…Хех…ви, що ?

Настала тиша , тільки корабель, покачувася, з місця на місце .

– Ти, знаєш яка головна ціль , Девіда? – неочікувано спитав Гіббс .

– Ні…можливо – різко, піднявся та пройшов до сходинок – Його головна , ціль це мати, якомога більше , друзів , та волю, під своєю, владою .

Усі подивилися на Гіббса . Він опустив очі , а опісля уважно подивився на того.

– Я, вважаю, що він хоче , бути мною…

Усі почали сміятися .

– Але ж , Джеку…як він, може бути тобою, якщо у нього, відраза до тебе , та до всього , твого, образу життя…бути вічно рядовим, при тому, що ти…ніжна , овечка .

– Секунду… – різко мовив , усміхнено показуючи, вказівний палець – Можливо, тому , я можу впевнено сказати – підійшов до них – Що він, мені , заздрить…що у мене є, ви , та є вільне життя, і нарешті – нахилився до Гіббса – Є кохання , Благословення Богинь, та серце…якщо, це його, головна ціль – став рівно – То…я вже є… Його, іншою, гармонійною стороною .

Усі замовкли й почали перешіптувалися. Гіббс, піднявся та пройшов повз того.

– Ти…не зможеш, його подолати – тихо мовив Гіббс .

Джек легковажно , та впевнено підійшов до нього .

– Але навіщо мені, його долати ? Якщо, я, вже його подолав .

Той, різко повернувся .

– Саме так…він заздрить мені, як я йому….змія, на змію, ніколи, не почне нападати…бо вони обидві, не нападають першими .

– Який, же, ти…хитрий пацюк…та мавпа , яка вічно, танцює, біля вогню .

– Тому, вогонь , як й зрада пацюка … Не може , його дістати….бо – показав обидві руки – Я, в’язень , як на його кораблі, так й, в його тілі .

– Але ж…ти , пірат вільного плавання…ти, не хочеш , бути в’язнем, ні в владі, ні на волі .

– Хм…поки що , я не знаю..як знайти нейтралітет , між цим випадком…- мовив, Джек , та пішов, до себе в каюту.

Тим часом в королівстві , Летючого Голландця . За столом , сидів Девід , перед його очами , пробігли , епізоди із життя його та Джека . Як, перший раз, він побачив , ще зовсім, юного хлоп’я , яке гралося та бавилося зі своїми друзями . Які виконували, різні, дурні , дитячі , забаганки . Як друзі, без, задніх, уявлень, підкорялися, йому , а він, відверто та щиро, взаємно , підкорявся тим . Девід, вийшов , на бордаж . Дивлячись, на море , він знову, згадав , випадки з ним . Як вправно він, тікав , від усіх, смертей які , забов’язні, були потягнути того під океан , але він знаходив, з лабіринтів, та глухих кутів, вихід . Він був, майстром в хитрощах. Він міг, викручуватися , від всяких небезпек, як вуж. Дурманячи, свою долю та смерть . Його безвідповідальність , покривалася, козирами, його непередбачуваності. Можливо, саме це, йому давало можливість , бути, не спійманою, пташкою , у руках, могутності .

– Ммм….чи мені, солодко від , солоної , свободи, що ти мені, презентуєш… Джеку. Чи, просто я, піддаюсь, владі… твоєї, дурості…чи я, не зовсім, я…?

Джонс, відійшов від , борту, та піднявся до штурвалу.

– Ха-хаха … – взявся за штурвал – Та, ти не знаєш, половини, тої, всієї, правди …. Як, тим, кому ти, прикіпав душею, тебе , кинули, через страх смерті….але ти знову , знайшов , тих, хто зможе нагадати, проведений, час в невагомості, з тими, друзями, у дитинстві .

Девід упевнено, подивився прямо, та з інтригуючою, посмішкою, цілеспрямовано , оглядав горизонт нічного моря . Джек, повернувся до друзів , в його душі, була радість, знову, відчувати те, безтурботне дитинство, та юність .

– Джек…ми всі, розповіли тобі, про себе .

– О…так ! Джеку ! Може, ти нам розповісти про , себе !

Перемовлялися молоді, пірати . Той, злякався та почав , заперечувати .

– Ні..ні ! Я не маю, яскравих, спогадів, про моє, дитинство та юність…ви почнете , сумувати, якщо, я розповім !

Джек, почав ставати та йти , але ті, почали , розповсюджувати гомін, та заперечення . Вони, взяли за руки, та посадили, на підлогу .

– Розкажи ! Розкажи !

Дуркували, з тим вимагаючи, розповідь. Джек, почав усміхатися не витримавши настироності , але все одно , зупиняв тих, показуючи долоні . Але від, такого пресінгу , друзів, він вирішив розповісти .

– Добре, добре ! Ваша , взяла !

Усі почали з, посмішкою, уважно слухати, того . Джек , злегка, почервонів, відчуваючи, себе потрібним в компанії друзів .

– Це, було досить давно ! Ще до вас , в моїй молодості , я мав, декілька, друзів…мав можливість, подорожувати, з батьком , та з ними, по морях, відшукуючи, скарби, та пригоди …. – Джек , якось засмутився та піднявся відійшовши від них – Але , одного разу…майже, при посадці , на острів .. мої друзі, не відповіли мені , взаємністю – повернувся до них – Вони усі зрадили, мене своєю, смертю…як би, я, міг врятувати їх…але причиною, цієї, трагедії, став вибір, на який , би, й вони , не змогли…вирішитися .

Усі пірати, затаїли подих, та чекали слів.

– Девід, мовив , що : ,, – Якщо тобі, дорожче друзі, які бояться, смерті, але кохають, тебе…то пожалій , не менш важливого, свого батька… ” Він підступно, та підло, підвів ножа, під його горло, а моїх друзів, підвів, під, страту, його команди…

Джек, відійшов, до стінки корабля , ховаючи, себе, стоячи спиною до них . Усі , дивилися та чекали вироку.

– Я , не міг, вчинити інакше…для мене що, сім’я що друзі…були найдорожчим…

Гіббс, піднявся та задав , аргументне, питання .

– Не вже, ти не міг, запропонувати, інше?

Той повернувся до того . Гіббс зрозумів, свою помилку в словах, та соромлячись, відійшов від всіх, не по-далеку .

– Він, не дав третього варіанту … Та як, він міг дати, трете – підійшов до них – Якщо, я кохав, сім’ю, та друзів, навіть, більше ніж…свободу…

Гіббс, тяжко зітхнув .

– Що, сталося далі ? – спитав, один з піратів .

Джек, подивився на того .

– Він, наказав, вбити , друзів..та залишив, батька . Уходячи , від нас , він тільки, егоїстично посміявся , та сказав , що : ,, – Від, нині, навіть батько , являється , моїм зрадником…” Що я не зможу, зайти спокою…як і він, якщо , я не знайду , достойну, плату , для нього.

Усі присутні, мовби проковтнули, язика.

– Але..від, тоді ! Я, почав подорожувати з батьком ! – розвеселився, Джек , та підіймаючи настрій, продовжив , розмову – Я, зміг отримати, волю…бо це єдине, знаряддя, проти його…- Джек, зупинився – Але…свобода..не дає, мені, честі, перед друзями…

– Які, не вміли, боронити дружбу , та батько, який не зміг , відстояти честь сім’ї ! – різко мовив , Гіббс .

Джек, здивовано, та обурено, глянув на того . Але почав , розмірковувати .

– Девід, мабудь хотів, перевірити, вірність, твого батька, та друзів..до такого, наївного, молодого капітана . Наскільки, усі , хто поруч, з тобою… вірні, тобі .

Джек, подивився на Гібса, потім, на усіх, інших .

– Я, вас підводжу, під ніж…якби не моя, відверта щирість…та моє чисте кохання , та найчистіша дружня енергія…я , був би , найщасливішим….чорт ! – повернувся спиною, до них – Я, заздрю, йому !

– Ні, Джеку – ласкаво мовив Гіббс , підійшовши поклав руку на плече – Ти, не заздриш, йому…ти раніше мовив, дуже відверто…що він тобі, заздрить, та поважає , й тим паче , це його вина , що ти, його в’язень.

Джек, тільки тяжко позітхнув , та вийшов, з командської, каюти. Вийшовши на бордаж, його омив сильний вітер , який розгойдував , Перлину, ще сильніше . Він підійшов до лівого, борту та передпліччя поклав на борт, дивлячись на море . Його команда, не стала, мозолити очі , Джеку та залишилася , у своїй каюті . Спарроу , тільки засмучено, дивився в густу, тінь.