Чому потрібно творити українською

Причина щось писати

Не претендуючи на об’єктивність, висловлю свої думки на цю тему. Довгими роками, з моменту отримання широкого доступу до інтернету, українські читачі (включно зі мною) намагались задовольнити свою потребу в літературі – читання та інші форми взаємодії, такі як відгуки, обговорення, здійснення моральної оцінки та інші.

Не опинилась осторонь справа створення похідних творів.

Однак потрібно трохи відсторонитись та зрозуміти, в якій ситуації ми опинились в той момент (2008-2014): в інтернеті повсюди панували іноземні мови. Або ж англійська, або ж російська. І веб-сайти українською… А вони взагалі існували?

У порівнянні з англійською, російська виявилась значно легшою для освоєння. І підозрюю, що для тих, хто на регулярній основі використовував цю мову, вона була наче рідною.

Ось тому склалась ситуація, коли знайти спільноту для обговорення певних художніх творів було набагато простіше саме російською або ж англійською. Однак потрібно ще досягти розмовного рівня англійської, щоб розуміти, про що взагалі у творі та обговоренні до нього йде мова та бути спроможним аргументовано дискутувати англійською мовою. Тому цей напрямок доволі тернистий та потребує значних зусиль.

Часи окупації України радянським союзом та зусилля його попередника (імперської росії) значною мірою змінили (читай спотворили) моральне сприйняття світу українцями на цілі покоління, а результати його нищівного впливу на українську культуру та мову складно навіть оцінити в повній мірі.

Так в українському суспільстві була успішно насаджена російська мова. І більше того – вона стала модною.

Чому немає значних культурних надбань (співмірних російській) українською мовою? Чому всілякі «експерти» сміють назвати нашу культуру «малою»?

Все просто – культурних діячів розстрілювали або позбавляли волі, а культурні надбання знищували. Українську мову забороняли. І хто захоче творити в таких умовах? Одиниці. І все ж, ці одиниці зробили монументальний внесок в розвиток української культури.

Навіщо я згадав про культуру? Бо ментальність країн західного світу значною мірою відрізняється від пострадянського простору. Інші вподобання.

Саме тому, читаючи похідні твори (так звані фанфіки) в жанрі фентезі, я часто ловив себе на думці, що мені більше до вподоби твори, написані російською, аніж англійською. В англомовній літературі панувала інша культура та інші цінності, які ще потрібно було зрозуміти.

Оця поширеність, доступність, «елітарність» та зрозумілість мислення і стали причиною концентрації саме на російськомовних спільнотах.

Це все здавалось прийнятним, але врешті решт, починаєш розуміти, що в мізках більшості цих російськомовних авторів засіли деякі огидні штампи, які вони транслюють в кожному новому творі. Так звані «культурні особливості». Огидні саме для мене, волелюбного українця. І вони наступного характеру:

Любов до «твердої руки» та облизування російської монархії і радянського союзу у різних формах.

Прихильність до невмотивованого насилля та насилля над іншими як самоціль. Як спосіб відчути та виразити свою владу. Оспівування ідеї безкарної злочинності у різних формах.
Бажання захоплювати, знищувати та не вважати за людей будь-кого, кого твій безпосередній або далекий начальник назве ворогом. Просто тому, що він – свій, а вони – чужі. Звідси і готовність виступати сліпою маріонеткою та приймати все сказане керівництвом на віру, які б звірські вказівки від нього не надходили.

Ідея того, що буття ситим рабом краще за життя вільної людини. А раб не хоче волі, він хоче їжі, видовищ та нових вказівок від царя.

Тепер усе це нагадує мені про жорстоку реальність. 24 лютого 2022 року росіяни показали, що усі ці «культурні особливості» є проявлені і в реальності. Що все це насилля не залишається лише на сторінках оригінальних та похідних творів. Воно виховує справжніх вбивць, катів та іншого роду злочинців. І зміцнює культуру схвалення їх нелюдських діянь, фундамент чого кожен рік продовжує закладати міністерство пропаганди рф, тобто їхні засоби масової інформації.

Саме тому потрібно створити українськомовний простір, вільний від отруйних ідей, які лежать в підсвідомості росіян. Віддалити себе від цього жахливого безкультурного простору, щоб все менше його прихильників могло з’явитись в нашому інформаційному та культурному просторі.

Однак для того, щоб українськомовний простір добре себе почував, він має підтримуватись багатьма людьми. Його потрібно наповнювати та розвивати. В процесі створення літературних перлин, виникне і фон для них – посередньої якості графоманія. Нам потрібно зняти табу з написання творів українською.

Через роки сподіваюсь на поступове покращення справ у цій сфері. Щоб кожен українськомовний читач мав що спожити. В усіх сферах. Бо інакше він буде споживати російський контент. Так працює суспільство споживання. Потрібно більше контенту українською мовою. В форматі аудіо, відео та літературних творів.

Чому в мене взагалі виникла думка щось написати? При прочитанні фентезі я часом розумів, що хід думок автора та його головного героя та/або певні сюжетні повороти є для мене недостатньо зрозумілими, або ж неприйнятними. І при цьому не мають ґрунтовних підстав. Емоційних, логічних тощо. І хотілось це змінити. Однак ти нічого не зміниш, якщо не візьмеш в руку перо.

Так я прийшов до висновку – якщо ти хочеш щось зробити добре, то спробуй це зробити сам.

А з часом у тебе, читачу, може з’явитись поєднання достатньої кількості досвіду, хист та добре розвинена фантазія, разом зі звичкою доводити справу до кінця. І ти напишеш свій власний твір. І, можливо, він стане частиною культурного надбання світового масштабу. Але, в будь-якому разі, він збагатить українську культуру.

Заради можливості вільного існування української культури та мови українцям століттями доводилось і доводиться проливати ріки крові, чужої та своєї, на землях нашої квітучої України.

Долучайтесь до цієї складної, однак напрочуд цікавої та важливої справи.

Примітки
Я не є лінгвістом та істиною в останній інстанції, а тому мої судження можуть містити певні помилки як граматичного, так і змістовного характеру. Готовий прийняти це та змінюватись на краще, однак ваші заперечення повинні бути виражені належним, ввічливим способом. Адже ми живемо в культурній державі, а не на територіях огидних послідовників ординського устрою.

В загальному – все це не для обговорення. Тепер я вважаю за огидне долучатись до будь-чого російського. Гоголь писав російською і його зарахували до росіян. І кожен, хто пише, читає та говорить російською може з часом бути зарахованим до числа прихильників «рузкого міра». Або ж під впливом культурного та мовного простору, в який він занурився – добровільно зарахує себе до їх числа.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ. Якщо ваш вибір це русофілія – забудьте про моє існування, як я забуваю про ваше.