Середа

Весняний ранок останнього року в школі. Акі сидить в кабінеті, дивиться у вікно та бачить блакитне небо з хмарами, що в’яло рухались. На вулиці десь 20 градусів, а сонце засвітлює очі, що є не найприємнішим відчуттям. Вчитель знову розпинається про важливість вибору професії, про важливість диплома та результатів екзаменів. Можливо, хтось і боїться свого майбутнього, але чого боятись Акі? Його майбутнє чисте, неначе те небо, і він впевнений у своїх силах здійснити свої мрії.

Дзвінок з уроку. Вчитель прикрикнув, що урок буде затримано через «важливу» бесіду, що затягнулась на останню четверть уроку, але ніхто його не слухає. Всі збирають рюкзаки, дякують за урок та хутчіше вибігають з кабінету, щоб встигнути першими вийти на подвір‘я. Акі ж не спішить, потихеньку збирається та сідає в коридорі, чекаючи, поки всі вийдуть зі своїх кабінетів та понесуться вниз по сходах. Який сенс спішити, якщо все одно вже не встигне?

Він сидить, запрокинувши голову назад, доторкаючись задньою частиною голови до старої синьо-зеленої стіни. Заплющує очі та бачить те саме небо. Спокійне, нікуди не квапливе небо. Хотів би він бути ним.

Як тільки гамір учнів стає тихим, Акі встає та непоспішно йде геть від кабінету, виходячи на сонце. В білій сорочці та широких чорних штанах (тобто в такому ж самому наряді, як і Акі), стоїть Янгол. Він розмовляє з якоюсь дівчиною, але, побачивши Акі натякає їй, що розмову закінчено та підходить до коханого. Вони разом йдуть додому, півдорозі Акі купує морозиво для обох, та вони потихеньку їдять його, паралельно обговорюючи минулий шкільний день. Акі доводить Янгола додому, але, дивлячись на небо розуміє, що хоче ще трохи залишитись на сонці. Або поряд з сонцем.

Він бере Янгола за руку, та, неочікувано для обох, запрошує сьогодні побути разом в нього вдома. Янгол посміхається, та, звісно, телефонує батькам, щоб відпроситися на вечір. М‘який голос Янгола нагадує сьогодні хмаринку. Такий же ніжний та тихий.

Через годину вони сидять. Хаякава намагається працювати, вже втретє зачитуючи до дір параграф з Всесвітньої Історії. Янгол взяв якусь книгу зі стола Акі та всівся на його колінцях, щоб бути ближче до коханого. І вони сидять разом, кожен занурений у своє. Розслабившись, бо запам’ятав всю надану в підручнику інформацію, Акі запускає руку в дивно зібраний пучок Янгола, втикається в його плече та просто сидить. Чекає.

Янгол дочитує книгу, відкладає її та, за традицією, ділиться емоціями від прочитаного з Акі. Вони обговорюють мотиви головного героя, антагоніста, інших персонажів та придумують альтернативні кінцівки сюжету. Обговорення закінчується легким поцілунком в куточок посмішки Янгола, і вони йдуть на вулицю, щоб прогулятись навколо та купити смаколиків. І вони дивляться на спокійне, блакитне небо з в‘ялими хмарами. І вони думають про своє майбутнє, яке бажають провести разом. Про плани на літо, студентське життя та інші речі, які здаються дрібницями. Сонце сідає за горизонт, Акі легко посміхається, вмикає музику для себе та коханого. І вони дивляться на небо з впевненою думкою:

«Я буду щасливим».