Розповідь про дівчину в зелених мартенсах частина друга

Прийшовши додому до Олі, вони помітили дещо дивне – квартира пуста. Зазвичай мама дівчини приходить о шостій годині вечора, а сьогодні її нема, проте вхід до квартири був відкритим. Друзі пройшли на кухні й там побачили маму Олі, але вона була не сама, з нею були її товариші.
-Мамо – прошепотіла Оля
-Що?
-Що відбувається?
-Я з моїми колегами святкуємо моє розлучення з твоїм батьком – піднесено промовила жінка.
-Пані Наталя, ви справді з ним розлучились? – втрутився в розмову Микола.
-Так!
-Як так, мамо? Де він тепер буде жити?
-Хай в своєї вертихвістки живе.
-Про яку вертихвістку ви говорите, пані Наталя?
-А ти ще не знаєш хто твій новий татко?
-Це він?! – здивовано прокричала дівчина.
-По-перше, тихо, гості в хаті, а по-друге так, це він
-Але чому? В вас ж все було так добре? – синхронно запитали Оля й Микола.
-Сонце, тобі краще піти з твоїм другом в кімнату – звернулась до Олі якась тітка з натовпу.
Оскільки вони нічого не змогли зробити, підлітки послухались поради й пішли в кімнату, де почали грати в відео-гру, змагаючись з один одним.
-Чуєш, Ніколас.
-Га?
-А ти домашку зробив?
-Ні, а ти?
-Ні. І що нам тепер робити?
-Я пропоную, те що й робили до цього.
-Підтимую.
-От і добре, ти все одно через тиждень помреш.
-Ой, не починай – сказала дівчина, відклавши свій джойстик.
-От скажи, я що не правду кажу? – сказав хлопець, теж відклавши свій джойстик.
-Ні, чисту правду.
-Ну так.
-Так от, – повернувшись до Олі сказав шатен, – чого ти взагалі це підписала?
-Я не знаю, чуєш?! Не знаю!!!
-Тихо, тихо, заспокойся. Краще скажи, мені чи не розказала ти іншим своїм друзям про те, що збираєшся зробити?
-Ні, тільки тобі.
Хлопець широко посміхнувся:
-То я особливий?
-Господи, Ніколас!
-Що?!
Пройшов тиждень й знову повинно було відбутися зібрання. В той же час, в тому ж місці…