Розділ зізнання

Цього ранку Женя прокинувся сповнений енергією, та у щасливому очікуванні. Він, ще не відкривши очей, розтягнувся на ліжку і голосно замурчав. “Спартаааак”, – солодким вигуком звернувся до друга та повернув голову у бік сусіднього ліжка. На відміну від коміка, Суббота був явно не розслаблений і виспаний. Чоловік сидів вже зібраний на ліжку, на обличчі напруга, руки схрещені на грудях.
“Спартачок, ти чого ? Сьогодні ж наш день. Ми так його чекали. Ввечері запис цілого подкасту на честь річниці”. Психотерапевт втомленим поглядом дивися у відповідь. ” Добре, що ти пам’ятаєш про подкаст, вже гадав, ти і не збираєшся вставати, на годинник глянь. Я піду візьму тобі кави. Збирайся скоріше.” Від такої сухої відповіді Женя одразу прокинувся. ” Оце і все, що ти хочеш мені сказати цього ранку ?” У нього відбулась така різка зміна у настрої та міміці, що Спартак зупинився і зм’якшеним тоном сказав : ” Женька, вибач, я справді хріново почуваюсь, це не мало бути виливом емоцій на тебе”. Його сусід почав куйовдити свої кучері і посміхнувся ” ходи обійматись” , так просто і невимушено від відкрив руки для обіймів і чекав з медовою усмішкою на вустах. Чоловік не вагаючись відповів міцними, але теплими обіймами. Вони обидвоє прошепотіли слова вітання на вухо, після чого Спартак чмокнув друга в щоку, швидко відсторонив від себе і пішов геть з кімнати.
Перед записом подкасту атмосфера за кулісами була неймовірно тепла. Хлопці активно жартували, згадували спільні моменти в турах, як взагалі сформувалась команда. Але Янович помічав напругу у друга : це було помітно у жестах, відсутності звичних жартів, скованістю обличчя. Він не знав, що сьогодні Спартак вирішив зробити те, на що не наважувався майже півроку : психолог вирішив зізнатися у своїх почуттях. Привід ідеальний – річниця знайомства. Він так заморочився над подарунком, скільки людей задіяв, довго обдумував як потім вручити сюрприз, якими словами зізнатись – він від перенапруження не спав всю ніч, на тепер був втомлений і збентежений. Вирішив презентувати подарунок під час зйомки, так він підготує друга до розмови, так йому безпечніше. Чоловік не почував себе романтиком чи обізнаним у залицяннях. Він обрав те, що точно має вказати : я тебе знаю, розумію, так я проявляю своє кохання.
Перед виходом на сцену Женя запитав :” Все нормально ? Ми точно можемо починати?” ” Так, все ок. Не хвилюйся.”
Все йшло чудово : теплий зал, жарти і розмова лились звичним потоком. Настав час вітати один одного. Коли Євген оглянув свій подарунок, то був коктейль емоцій : здивування, радість, відчуття меншовартості ( бо вважав свій сюрприз нікчемним тепер ), трошки ступор від всього одразу. А потім він зловив погляд Спартака. Здавалось, то тривало непристойно довго, як для двох друзів на майже півторатисячній публіці. Після таких дивоглядок фани знову їх шиперитимуть із ще більшим задоволенням. А той блондин зліпив безцеремонно наймилішу усмішку і потішається з того, що ” його хлопчик” просто закляк на місці. І в цю мить Янович згадав ранковий чмок, це його змусило знітитись і відчути прилив крові, якісь дивні мурахи по тілу.
Коли Спартак слухав від друга історію подарунку, його серце так сильно билось, здавалось то чути на інший бік столу. Прийнявши дзвіночок, чоловік розтанув просто у кріслі. Він вже не хотів ніяких розмов, ніяких зустрічей з фанами. Йому просто хотілось обійняти, сказати про почуття, та поцілувати.
Антон і Микола помітили, що друзям явно сьогодні є про що говорити на одинці, адже так швидко після запису вони ще не тікали, тому не наполягали на сумісній вечері. Хлопці лишились збирати техніку, а ювілярам викликали таксі.
Дорогою до готелю, а точніше до спільного номеру, вони сиділи поруч, обговорювали враження від подарунків. Коли Женя знов почав нити про “нікчемність” свого подарунку, Спартак взяв його за руку двома своїми кістями : ” Женічка, це наскільки знаково і щиро. Ти для мене найдорожча людина. Я ціную все у тобі. Дякую.” Психолог відкинув пасмо волосся з лоба друга плавним рухом і на декілька секунд затримав лодонь біля його чола. Комік дивився у очі навпроти з привідкритим ротом, його наповнювали дуже дивні відчуття. Він вперше відчув потяг до Субботи та розумів , що друг явно провокатор цієї ситуації.
” Ти… Я… “, – не міг сформулювати думку, так і застиг в очікуванні, поки блондин спокійнесенько сів у звичайному положенні та відпустив його руку. Під готелем до актора дійшло, що вони зараз йтимуть разом в один номер. Це його на диво дуже збуджувало.
Підіймалися на гору у тиші. Тільки тепер напружений був Женя, а Спартак абсолютно спокійний. ” Мені здалось, між нами є певна недомовленість”, почав розмову Янович ще з коридору. На нього так пильно з викликом глянув друг, що стало ще більш напружено. Психотерапевт був радий такому початку розмови, бо так і не зміг підібрати слова для її старту сам. Він підійшов до сусіда так близько, що їх кінчики носів майже торкалися. Вони відчували тепле пришвидшене дихання одне одного. ” Я тобі вже сказав в таксі : ти для мене найважливіший. Це правда. Я маю до тебе почуття. І вони далеко не дружні. Це теж правда. Я хочу тебе трахнути. Це нестерпна правда.” Від почутого, у Жені вирвався ледь помітний стогін, він почав шукати очима губи “друга?”.
Це був їх перший поцілунок. В ньому чоловіки виплеснули всі емоції, які носили в собі. Вони цілувались до забиття подиху, до втоми скул. Вивчали язиками один одного. Покусували губи і стоналили один в одного.
” Це означає взаємність?”,- нарешті зміг запитати псхотерапевт. “Трясця, так!”. І це також була правда.