Пролог

Пролог

Січень,1961р.

Хуртовина била за вікном теплої, нагрітою каміном, вітальні . Такої холодної та ярої зими не було давно в Англії, та що там давно , напевно вперше за тисячоліття. Але саме в цю ніч можна було її відчути повність . На все помістя лунав душерозбираючий крик . В невеликій спальні на другому поверсі, де зібрались лікар та сім’я господарів будинку , на світ з’явилась прекрасна дівчинка.

Темне, як вороняче крило волосся та великі блакитні очі. В тих очах можна було б побачити весь світ та нирнути з головою в їх красу, але вони відтіняли холодом який міг заморозити душу. Ось така «холодна краса»  була в наслідниці давнього роду – Зимави Настасії Бьорк.

– Красуня… – перше, що могла сказати ще молода, але змучена жінка, яка лежала в ліжку, міцно тримаючи на руках немовля.

– Прошу, Яре, тільки бережи її.

– З нею все буде добре, обіцяю.

Це були останні слова які почула жінка. Смерть теж прийшла в цю кімнату . Так в один день смуток і радість зібрались в одному будинку. Померла мати яка побачила свою дитину вперше та востаннє, та народилась прекрасне дитя яке лиш починало своє життя.

……………

– Зимава – дитя зими, їй підходить. Поєднує в собі її красу та час в який народилась, – сказала красива горда собою Ольга, чоловікові, щоб хоть трохи розвіяти тишу , яка, ніби охоплювала все на світі , адже навіть погода вгомонилась, – що ми далі робитимемо ?

– Поїдемо додому, дівчинка все-таки наша племінниця, моя рідна кров, я дав обіцянку брату їх обох берегти, та одну вже не вберіг – трохи з сумом в голосі відгукнувся Яромир.

– Ти  правий все ж вона княжна, будемо виховувати як рідну а далі вже і вона з віком почне за себе сама вирішувати.

Серпень,1970р.

Дівчинка у вінку із ромашок бігла по пшеничному полі в сторону замку. Красива і як завжди з посмішкою на обличчі, але без радості в холодних очах.

– Запізнюєшся! – крикнув їй в слід хлопець років чотирнадцяти.

«Встигну» подумала вона, застрибуючи за поріг бальної зали, якраз коли годинник пробив обід .

– Хм, ти як завжди. – сказав хлопець, так схожий на того, якого вона зустріла по дорозі.

Це брат-близнюк наслідника Вольних, Матвій Вольний.

– Впринципі воно й не дивно, запізниться чи ні, нашій княжні все прощають, за красиве личко так сказати, – а ось і сам наслідник князя цих чарівних земель Мировин Вольний.

Двері різко відчинились і в кімнату, якщо її так можна назвати, зайшов високий дійсно гарний собою чоловік.  Волосся у нього було русяве, а очі світло-сірі, вдягнений у привичну, темно-синю мантію.

– Чому ти написала відмовний лист у школу,  Зимава? Тобі вже 10,я думав, що ти як і твої кузени підеш у Яритник. Так, що сталось я не розумію.

– Хогвартс… – одне слово яке ввело всіх в шок – я знаю що є школи і ближче,  Колдовствотворець чи Яриткик, але я зарахована в Хогвартс, мені прийшов лист, і я хочу туди.

– Це було очікувано. Якби ми не хотіли втримати тебе ближче до нас , ми також дали тобі право вибору в усьому . Школа теж рахується. Я бачу цю тупу впертість твого батька в тебе в очах. Тому не думаю що зможемо щось з цим вдіяти і тим більше втримати тебе в цих стінах .

Скавши це, Ольга з 2-річною донькою Анною на руках, підійшла до чоловіка передаючи йому той самий лист із школи магії Хогвартсу.