частина 1: початок?

А знаєте, інтернет—жахлива річ

Підкине людину випадково, і

Наче рідна людина та, все розуміє в тобі

І полюбити навіть зможеш її

І усе, усе ти зробиш для неї

Для зустрічі в реалі, в моменті

І можливо поїде потяг назад

Та ніщо більше не зупине нас

Одного похмурого вечора Джерард сидів і гуляв в мріях. Це було звичне діло просто втикати і годинам мріяти про будь-що. Та найчастіше Джі мріяв про…. сцену. Емоції. Кому він тільки не розказував про це, та усі вважали це дурницею, але він не здавався.

Тому невпинний мрійник написав оголошення в твіттері.

“шукаю творчих людей, бажано з навиками гри на інструментах і в районі Нью-Джерсі. Я граю непогано на гітарі, творю i співаю. Буду дуже радий знайти друга по нещастю. ”

Зовсім непомітний твіт на зовсім непомітному аккаунті, але сила інтернету зіграла жарт.

“хей, я в залупі Нью-Джерсі, але в мене є навики гри на гітарі і чудовий смак в музиці :p ” написав юзер з нікнеймом “frnk +_+”. Джерарду вже було байдуже наскільки відбита ця людина, зате хоч НАПИСАЛА, тому він вирішив написати йому в приват.

“хей, ти писав що можливо хочкш разом привороти в коментах”.

Через декілька хвилин прийшла відповідь.

“ну я прям не казав, але цікаво спробувати з тобою попрацювати, хоча я вже маю свій колектив Pencey Prep. Ти що слухаєш?”

І так тривала їхня розмова…. Ну до години ночі точно.

“ах блін, а ти прікольний, Френк))”

“ну а що поробиш такий я”

“скоро напишу тобі своє творіння, тільки дай ідею”

“іди нах”

“ну давааааай, ти будеш в шоці від моєї геніальності!!”

“ЇБА ТУТ ЗА ВІКНОМ АВАРІЯ КРОВЯКААА”

“о, хороша ідея ))”

“ти дурак? що ти напишеш, уявиш себе учасником аварії і здохнеш там?”

“ти мене ще добре не знаєш XD”

що писав Френк вже невідомо: Джерард заснув в мріях й ідеях