Попелюшка

Давним давно…

У Розвуді був великий замок, у якому жили троє братів: Стівен Адлер, Ексл Роуз та Дафф Маккаган. Вони тільки-но дізналися, що принц Розвуда проводить бал у пошуках відданого чоловіка, який правив би поруч із ним.

 

— Зачекай, принц Сол шукає чоловіка?! — Ексл задихається. Він падає до ніг свого батька Іззі. — Ти маєш відвести мене на бал!

— Вже планую. Якщо ми хочемо жити розкішним життям, то один із вас має вийти заміж за Сола. Ну, всі, крім Даффа. — Іззі вказує пальцем на Даффа, який витирає кахельну підлогу. Почувши своє ім’я, той піднімає голову.

— Що? Чому не я? — Дафф прибирає з обличчя довге світле волосся, поправляючи бандану. — Я такий же привабливий, як і всі ви.

 

Ексл, Стівен та Іззі, мабуть, вважали цю заяву кумедною, оскільки всі вони почали сміятися, згинаючись навпіл.

 

— Гарбузоголовий, ти виглядаєш так, ніби щойно пережив найгірше похмілля в житті, — Стівен задихається між хихиканням. — Жоден хлопець у здоровому глузді не стане тебе трахати!

— Ну, може, хіба що Джонатан із броварні! — засумнівався Ексл. Він кладе руку на Іззіну блузку, що розвівається. — Даффу не дозволяється, правда?

— Ні.

 

Дафф на знак протесту відкриває рота, але знову швидко закриває його. Йому просто потрібно самому знайти спосіб дістатися туди.

Отож, Ексл, Стівен та Іззі одяглися якнайкраще. Вони хизувалися в шовках, модних візерунках та безлічі яскравих прикрас. Принц ніколи не був особливим модником, оскільки його зазвичай бачили у шкіряних зашнурованих штанях і без сорочки. Але все ж у нього теж була сім’я, щоб справити враження.

 

— Чорт! Я б трахнув себе. — Стівен приймає кілька поз перед дзеркалом, але Ексл відштовхує його.

— Я виглядаю краще, придурок. Може ми зможемо переконати його влаштувати трійничок?

— Можливо… — Стівен на мить задумався.

— Даффе! Що на тобі надіто? — Іззі обертається і бачить у дверях Даффа. Маккаган зробив усе просто: біла сорочка, розстебнута на кілька ґудзиків, два ланцюжки, чорні штани та гарні туфлі.

— Це костюм. Я піду на бал, і ти не зможеш мене зупинити,  Іззі. — Він притискає палець до грудей Іззі. — І я отримаю цього принца.

— Удачі. — Стівен прикушує язик. — У тебе немає можливості дістатися туди, це приблизно в тридцяти кілометрах від дому, тож піти пішки не вийде.

— Він правий. Ти можеш виглядати відповідно, Даффі, але, в ім’я Христа, немає жодних шансів, що Сол навіть подивиться на тебе.

— Тепер рухайтеся. Ми йдемо. — Іззі штовхає Даффа в плече, виходячи з дому, Стівен і Ексл йдуть за ними.

 

Дафф спостерігає, як вони сідають у лімузин і їдуть дорогою, і сльози навертаються йому на очі.

 

— До біса… — Дафф витирає солоні краплі зі свого обличчя і прямує нагору, щоб переодягнутися. Може, його батько мав рацію…

 

Дафф прямує до своєї спальні, зачиняючи двері. Він плюхається перед туалетним столиком, дивлячись на себе у дзеркало.

 

— Вітаю! — весело лунає голос. Дафф хапає своє дзеркало і обертається, щоб його не пограбували.

— Я озброєний!

— Блін, заспокойся, Барбі. — З повітря з’являється білява постать, навколо нього обвивається рожева спідниця. — Вау, я чудово виглядаю у спідниці…

— Хто ти, чорт забирай?! — кричить Дафф, підповзаючи до стіни. Він вихоплює Біблію зі своєї тумбочки і швидко починає читати вірші.

— Я Вінс, твій хрещений батько. — Він він піднімає брову і схрещує руки, поки Дафф продовжує читати. Він вибиває Біблію з рук Даффа. — Я не демон, розслабся.

— Тоді хто ти взагалі такий?

— Хрещений батько. Бля, я щойно це сказав! — Вінс обережно сідає на край ліжка Даффа. — Слухай, я знаю про бал і Сола. Ти хочеш туди потрапити, правда? Щоб погуляти на повну?

 

Дафф нетерпляче киває.

 

— Гаразд. Спочатку нам треба трохи тебе припудрити. — Вінс встає, підходить до Даффа і простягає руку. — Давай.

 

Дафф бере Вінса за руку, підводячись на ноги.

 

— Нанеси підводку, пупсику. Солу це подобається. — Вінс дістає червоний лайнер із сумочки з косметикою Даффа. — А ще збільшує твої очі.

— Добре… — скептично каже Дафф. Він обережно підводить очі лайнером, дивуючись тому, що порада Вінса справді спрацювала: — Вау… я виглядаю набагато краще…

— Говорю ж тобі. А тепер про твою поїздку… — Вінс постукує пальцем по підборідді. — На чому ти хочеш покататися?

— Мотоцикл! — схвильовано ахає Дафф. Вінс схвально киває.

— Хороший вибір. — Із клацанням пальців Вінса зовні з ревом оживає мотоцикл. — А тепер іди візьми.

 

Вінс зникає, залишаючи за собою лише легку хмару пастельного пилу. Дафф хватає свою куртку і прямує до вхідних дверей. Дійсно, перед дверима стояв «Харлей».

 

— О, чорт забирай, — Дафф обертає куртку навколо талії, осідлавши байк. — Давай, блядь, зробимо це…

 

 

Повернемося до зведених братів…

— Де він? — роздратовано запитує Ексл. — Фуууух.

— Без поняття, але якщо його не буде в найближчі 5 хвилин, я трахнуся з першим хлопцем, якого побачу у вбиральні.

— Ви обидва, заткніться. Він тут. — Іззі плескає їх обох по плечах, вказуючи на верх сходів бального залу.

 

Нагорі стоїть сама людина дня, Сол Хадсон II. Сьогодні, завдяки батькам Сола, він справді одягнений у пристойне вбрання. На ньому чорна сорочка з білими черепами, рукави закатані до ліктів, ґудзики розстебнуті до грудей, а темно-сині штани та чорні армійські черевики доповнюють образ.

 

— Твою ж матір, він такий гарячий… — муркоче Ексл. — Я перший танцюю з ним!

— Ні, я, рудий! — гарчить Стівен.

— Ви обидва, заткніться! Він підійде до нас першими. — Іззі схрещує руки. — Його батьки — мої добрі друзі, і я сказав їм, що ви двоє найкраще підійдете Солу.

 

Звичайно ж, Сол прямує до трійці, Ексл і Стівен швидко поправляють свій макіяж.

 

— Доброго вечора, Соле, — Іззі ввічливо кланяється. — Мої сини, Ексл і Стівен.

— Приємно познайомитися. — Сол усміхається, його карі очі блищать. Він відкидає кучері з очей. — Можу я потанцювати з одним із вас?

 

Стівен та Ексл переглядаються. Ексл кидається до Сола, хапаючи його за руку.

 

— Давай танцювати, красень, — Ексл моргає, проводячи рукою по руках принца. — Чорт забирай, у Вас такі величезні руки!

 

Назад до Даффа…

Дафф нарешті прибуває до замку, через двадцять хвилин. Чортові пробки.

 

— Добре, Даффе, в тебе вийде… — він глибоко вдихає і прямує до входу в замок. Він штовхає двері і бачить, як тисячі людей, виряджених як павичі, танцюють і розмовляють. Дафф трохи бродить, доки його погляд не зупиняється на Солі. Він танцює зі Стівеном.

— Блядь…

 

Він дивиться вгору і бачить, як Стівен йде від Сола і повертається до Іззі та Ексла за їх столиком. Сол помічає Даффа, показуючи йому знак.

 

—Я? — питає Дафф одними губами. Сол киває, кучері стрибають навколо його обличчя. Дафф пробирається через юрбу людей до Солу і схиляється у легкому поклоні. — Для мене велика честь познайомитися з Вами.

— Для мене теж, — каже Сол, тримаючи Даффа за талію, коли Дафф встає і кладе руки на Сола. — Ви чудово виглядаєте.

— Дякую. Ви здуріти який класний.

 

Сол сміється, усмішка розтягує його губи:

 

— Дякую…

— Дафф. Дафф Маккаган.

— Красиве ім’я, Даффе, — Сол обертає Даффа, перш ніж повернути його в обійми. — Так само, як і зовнішній вигляд.

 

Дафф червоніє, трохи посміхаючись.

 

— Звабник, чи не так?

— Стараюсь, — Сол підморгує. — Тільки для більшості людей, — принц опускає Даффа на підлогу, притискаючи його руку до спини. Вони дивляться один одному у вічі, перш ніж Сол знову притягує Даффа до себе.

— Вау, ммм… — Дафф червоніє ще більше.

— Ох, ти милий, коли нервуєш, — Сол хихикає, ніжно цілуючи тильний бік руки Даффа. — Нам доведеться поговорити пізніше…

— Так, так, я б хотів цього. — Дафф усміхається, знову вклонившись. — Дякую за танець.

— І вам.

 

Ніч романтики для Даффа тривала недовго, оскільки Іззі дізнався, що той був там. Іззі тут же схопив Ексла і Стівена, потягнувши Даффа з собою додому. Бідолашному Даффу заборонили залишати свою кімнату протягом наступних кількох ночей. Все, чого він хотів, — це романтична ніч із принцом.

 

— Я був дуже дурний, думаючи, що можу мати такого хлопця, як Сол, — Дафф притискається обличчям до подушки, з його ясних очей течуть сльози.

— Ти не дурень, Даффе, — Перед ним з’являється хрещений батько Вінс, — ти дурний, якщо думаєш, що Сол не шукатиме тебе.

— Що ти маєш на увазі? — Дафф пирхнув, витираючи сльози з очей.

— Сол сьогодні ходить від дверей до дверей у пошуках тебе. Прямо зараз він унизу. — Вінс киває на двері. — Отже тобі треба виламати двері і взяти його, перш ніж він піде.

— І як, нахрен, я маю це зробити? — питає Дафф, проводячи рукою своїм світлим волоссям. — Іззі замкнув мене тут.

 

Вінс підносить руку до дверної ручки, і із замку долинає слабке клацання.

 

— Завдання вирішене.

— Дякую, хрещений батько! — Дафф зітхає. — Я твій боржник! — Маккаган витирає сльози, поправляючи волосся перед дзеркалом.

— Звичайно, лялечка. Sayonara*!

 

Дафф штовхає двері і кидається вниз сходами. Він виглядає через поручні. Сол стоїть там, Іззі, Ексл і Стівен — усі перед ним.

 

— Мої два сини — це все, що я маю. — Іззі посміхається. — Може, один із них тобі до душі?

— Гм… — починає Сол. Дафф поспішає вниз сходами.

— Сол! — усі обертаються, щоб побачити Даффа, який хватає ротом повітря. Сол усміхається, коли бачить Даффа, і підхоплює його на руки.

— Як, заради всього святого, ти вибрався зі своєї кімнати?! — висить Ексл.

— Завжди має бути під рукою пилочка для нігтів. — Дафф сміється. — Ще раз спасибі, Вінсе, — він шепоче собі під ніс.

— Я думав, що більше ніколи тебе не побачу, Даффе! — Сол піднімає Даффа в повітря, обертаючи його. — Я дуже злякався…

—Я теж, Сол. Я справді той, з ким ти хочеш одружитися?

 

Сол киває, його обличчя просвітлюється величезною посмішкою.

 

— Так, Даффе. А тепер давай, у мене є номер у готелі на наше ім’я, що на нас чекає, — він підморгує, — і пляшка шампанського з льодом.

— Так, будь ласка! — Даффі стрибає в обійми Сола, відвертаючись від своєї сім’ї, поки принц допомагає йому сісти в лімузин. — Та пішли ви, суки!

 

На цьому Сол трахнув Даффа. Через місяць вони одружилися та усиновили двох дітей.

Що стосується Іззі, Ексла та Стівена, вони були вигнані з Розвуда. А Дафф і Сол жили довго та щасливо, розпочавши нове життя разом.

 

* з японської «до побачення», «бувай»