Повелителі Карибського моря

Частина 3

 

Джек, відійшов від того , назад .

– Стривай , друже . – показуючи, долоні , відходив – Ти, чудово розумієш…що, тут питання зовсім навіть..не в мені – вказав на себе, зупинившись .

– М ?

– Усе дуже , просто . Твій батько, не зовсім, й поважний, пірат .

Той похитав головою .

– Причина , в моїй, помсті .

– Помсті ? – обережно, спитав, підійшовши . – Ти мабуть, про свою сім’ю…так, точно !

Спарроу, відійшов , думаючи, до виходу .

– Джек…в, мене є, одна з ним, угода .
Птаха, налякано , повернулася до Армандо . Готовлячись, приймати вирок.

– Угода ?

Салазар, поставив, на стіль пусту, пляшку , в якій був , загортаний, рукопис . Спарроу, обережно та зацікавлено, дивився на пляшку, підходячи, до столу .

– Що , це ? – вказав, на неї .

– Угода…але, я немаю, права, тобі її, показати .

– Чому ?

– Це, не має, суті…ця річ, є королівською, угодою .

– Хм…! – глянув на того – Що, за королівська угода ?

Армандо взяв, пляшку , в обидві руки,.дивлячись на рукопис .

– Нічого, цікавого…просто документ, між королівством піратів, та королівством іспанців .

– Що в ній, прописано ?

– Я ж, кажу – ласкаво, усміхнено поглянув на того – Нічого, цікавого .

– Так…звичайно – усміхнувся тому, але продовжив – Але, якщо кодексом, керує, мій батько…а кодекс це , як – конституція….то виходить, що мій батько, король…але – повернувся спиною до того – Але..звідки, у тебе королівський , документ піратів .
Чоловік, усміхнувся, та тихо, посміявся про себе, дивлячись, на підлогу .

– Це, звичайний договір . – глянув на того, обережно поставивши, пляшку – Твій , батько , та й я… взагалі-то, хочуть могутності, та влади на морях…а оскільки, моє життя, паралельно , йде, з його…то в мене є вигода, з вашою, піратською, кров’ю .

Після, слів, Салазар, якось, солодко, та цілеспрямовано, споглядав на , Птаху. Джек, відвів, погляд, в право, а потім, глянув на того .

– Це…якийсь, шантаж..а можливо..

– Ні…Джеку, історія, бере свій початок , ще з часів, коли я , вперше побачив, твого , батька, який не по своїй, волі…вбив, тих , хто дорожче, за все, що в мене було….

Спарроу, глянув на пляшку , слухаючи, того . Привид, почав говорити, та ходити, коло того .

– Під, керівництвом , інших, піратів…точніше честі, та кодексу…твоєму батьку, випала роль, вбити їх…але, як не крути…він пообіцяв, мені, відплатити…за свою криваву, подію…

– Чим…? – обережно перебив того.

– Оооо…він, на останок залишив, мені, цей документ – вказав на пляшку. – Я, тоді, ще був молодий, зовсім… можливо, такий як ти…я чудово, розумів його…та швидко, згодився на умови…але йшли роки… А відплата, так не була мені, дана… Тому я, через його – нечесність , я почав вбивати, усіх , його братів… – став перед ним . – Твій, батько…боягуз, та трусливий пірат… Він ніколи, не міг, віддавати свої борги .

– Воу…стривай – показав долоні – Але, ж тебе , якось… не соромить, той факт що я його , син… Також – маю, його задатки, в своїй крові . – відходячи, відповів тому, швидко .

Салазар, обережно, заперечуючи, похитав головою .

– Ти, є, особистістю… Те, що ти, маєш, його гени.. це тільки, теоретично..

– Але ж…ця теоретичність – являється фактом ! – усміхаючись, невпевнено, проговорив, тому .

– Не, спііішиии… Проблема, в тому..що цей договір, вийшов , з часу – очікування..й хтось, повинен його виконати..якщо твій батько, не зміг, стати – моєю, власністю… То його нащадок , з його кров’ю..вийде – непогано .

– …ви..стривай! Секунду !

Спарроу підійшов до пляшки та взяв, її.

– Оскільки, я єдиний, нащадок , до того ж – принц..я повинен, прочитати, цей договір .

– Ні в якому разі! – різко підійшов до нього – Ти невповноважений , тільки через мій , труп.

Джек, гумористично та , хитро усміхнувся .

– Труп ? Ти ж мертвець .

Той, став рівно , дивлячись на Птаху .

– Майже …

Поки, той думав, Птаха, дістала, рукопис та почала читати . Салазар, відійшов назад .

– Мм…он, як..? – глянув на того –

Виходить, без мене мене, одружили ?
Той, грізно глянув з під, лоба .

– Тепер, усе зрозуміло..

– Гадаєш , ти мені потрібен ?

– М ? Не потрібен…Оу, чудово , я можу піти !

Птаха, лишила, на столі, документ, та пішла до виходу , але Армандо, зупинив, того .

– Ти, мені, не потрібен, бо причиною, цього всього являється твій батько…він повинен, укласти довговічну угоду .

– Тоді, навіщо мені , влазити, у ваші , стосунки ?

Армандо, здивовано, та налякано , поглянув на того , та відпустив .

– Джек, так..можливо, ти правий – підійшов до столу , долоні, рук, поклав на стіл – Так..в той день, з першої, зустрічі, я по-вуха, був, закоханий, в твого батька…колись, в дитинстві, я мріяв, про вільне життя, на морі, без якихось, хвилювань – заховав, свої пальці в кулаки – Не, його, була вина, що він, вбив, моїх рідних…а ті, хто його підштовхнув на це…

– Але, не логічно було б, на твоєму місті…знайти тих, хто підштовхнув ?

– Ха-ха..це неприпустимо – обернувся до Птахи – Тоді, я знайшов, більш вигідний, шлях….

Джек, став, мов би викопаний.

– Виною, усього, це його частинка жалості, та невинності , до того ж ця угода…

– Виходить…він, продав мене…

– Хм…можливо…але, його жага , була така , як й у , тебе ..

– Жага, до волі…ось чому він… Так , дивно себе вів, до зустрічі з тобою…краще визнати, до кінця тебе, ворогом , ніж..бути в’язнем…

– Хм..ви , обидва, такі , розумні , та хитрі…- ласкаво, усміхнувся тому .

– Але, чому , я ? Я не маю, права розраховуватися, за ваші помилки, в минулому…я зовсім , інший, та моє життя, розділяється, з вашим !

Салазар, підійшов, до нього в притул .

– Ні.. Джеку, ти нашадок…розмінна монета..до того ж…ти, м’який, ніжний, ласкавий…ти інший пірат…той, самий пірат , в якого , я закохався , з першого погляду…ти , особливий… Ти є , найкраща, та найсвітліша версія , того, кого я кохав…Джеку .

Салазар, обережно, поклав, праву руку, тому, на ліву, щічку, та нахилився до юнака, що б поцілувати . Спарроу, ніжно почервонів, не відхиляючись. Але, Армандо, зупинився та повернувся спиною . Джек, спокійно вийшов, з каюти , та пішов, до лівого борту . Птаха, вирішила, побути сама , зі своїми, думками . Роздумуючи, він непомітив , як вже, світало . Його клонило в сон. Салазар, підійшов до куняючого, нащадка , та почав мову .

– Тобі, краще, виспатися…можливо, на цю добу, було забагато, новин .

– Угу…- сонно відповів, тому .

Спарроу, сонно, поплентався та, випадково, врізався в того, падаючи, засинав . Салазар, обережно , обійняв того, Джек заснув , в його обіймах .

– Он…як…ти не , Тїґ..ти що більш, ніжніше..

Армандо , відніс, Птаху до ліжка , та вкрив, постіллю. Сам відправився, до штурвалу . Птаха , прокинулася, в половині, дня . Він, сидячи, оглянув кімнату , та шукав , чим зайнятись . До нього, зайшов Лесаро та поставив, на стіл їжу.

– О…ти прокинувся ?

Доброзичливий чоловік , усміхнено та ніжно привітав того .

– А…так..дякую – ніжно, усміхнувшись, піднявся та підійшов до нього.

– Вибач, зовсім, заметушився…вибач що, не презентував себе . Я Лесаро , головний помічник Армандо – ласкаво, мовив, даючи, праву руку .

– Рад, знайомству ! – пожав руку , Джек .

– Якщо, будуть якісь, питання, чи можливо, буде якась проблема , ти можеш, звернутися, до мене . Я , заміняю, так би мовити, свого ,, брата ” Арманда.

Джек , посміявся та покивав головою .

– Добре, дякую…

– Ти, поки що, щось скуштуй…бо тебе мій, капітан голодом морить .

Той, почав сильніше сміятися .

– Та, ні , що ви ! Просто він дуже , зайнятий…таке відчуття, що робить вигляд , розумного та величного , поруч з дурником .

Вони обидва, посміялися .

– Ну, гаразд…будемо, дружити ! – мовив, Лесаро, поклавши, руку, на плече.

Коли помічник, вийшов , Спарроу, перекусив , та прибрав, за собою . Побачивши, пляшку рому, в барі , відкрив, випив чверть та повернув на місце. Йому стало, сумно, бути в каюті, та вирішив , вийти та одивитися , що за межами, клітки . Коли , Птаха визирнула, його омила , картина , як всі , чимось, були зайняті . Розуміючи, обставини, він, тихо зачинив двері . Джек, підійшов до столу , та почав оглядати , карти та якісь рукописи . Та, нічого – цікавого, не побачив . Все було, одного опису : щось про міста, та морські данні. Але, цікавість взяла своє . Він оглядав шафи, та сховища . Поміж , усіх, він знайшов, стару карту , яка, вже майже, розсипалася в руках , та якісь, старі книги . На його, радість , це були книги, якісь піратських, реліквій.

– Хм…так, ти не такий вже, й порядний…ховаючи, таку цінну інформацію…можливо, ця карта приведе, нас до реліквій…чудово…- той, подставий руку під, підборіддя та, думаючи, дивився на двері – Що , якщо, він мріяв бути піратом , та очевидно, що ці речі , його власність…а , можливо, він взяв їх, у батька…у нього багато, цікавого .

Тут різко, відкрились, двері . Перед ним повстав, серйозний, та грізний Салазар . Джек, одивився його , з низу до верху . Відмічаючи, кожну деталь в одязі , починаючи, з високих, чоботів до колін, переходячи, на верхню одежу , й закінчуючи , обличчям .

– Чого, дивишся? – тихо , але різко, спитав .

– М ? – прямо сів – Просто, цікаавоо.. з якого переляку, в тебе , реліквії, піратів ? – показав , в правій руці , папери, широко, усміхаючись, та підступно, дивлячись .

Чоловік заметушився .

– Що, тут може бути , цікавого ? – спитав, той, підходячи .

– Да..так…я не стану , вимолювати, з тебе, інформацію…але…

– Так ! – поклав, долоні, на стіл, дивлячись, на того серйозно – Що, вже, сталося ?

Той, перелякано але, тримаючи, удар, грізної, акули , обережно, відпустив , бумаги .

– Нічого…просто, я дуже , полюбляю, цікавитися усіма , речами, навколо, себе.

Армандо, обережно нахилив, голову , в ліво.

– Речами…навколо, себе … Як, це майже хитро… – задоволено, усміхнувся тому .
Джек, різко піднявся та пішов від того .

– Забудь…іноді, я роблю, дурниці..але це припустимо – розвів руки, в боки .

Чоловік, обережно, повернувся до нього, та притулився до, столу, склавши руки на груди . Усміхаючись, спитав .

– Яку, ти , полюєш, ціль ?

– Аа…ну…- подивився в право, шукаючи, відповідь – Розумієш…важко, сказати…я й сам, такий , весь не передбааачуваний.. – обережно, та налякано глянув на того .

Чоловік, тихо посміявся, ховаючи, обличчя, правою рукою.

– Чому, ти такий…кумедний ? – з посмішкою, подивися на того .

– Можливо, що я, ще дитина ?
Той, припідняв, брів, не розуміючи .

Джек, почервонів.

– Коротше , кажучи…це мій, креативний, стиль…

Салазар, склавши руки, на груди, повільно підходив, до нього . Джек, стояв, не поворушившись, розводячи, руки.

– Ти, просто , перелякана, пташка . Яка шукає, вихід, із лабіринтів, своїх, думок .

– А..чудово , я буду знати ! – пошатнувся на місті, показуючи, вказівний палець, правої руки .

– Угу…Угу … – кивав, головою, верх й вниз, Салазар.

– Я, щось…кажу…не вірно ?

– Усе вірно…але брехливо…

Салазар, різко, долонями , притулився до стіни , притиснувши, того . Джек, стояв, вкопано, дивлячись, зі страхом, не ворушившись .

– Джек…не, хитруй, я не сліпий , та далеко не дитина, що б вірити, кожним, хитрощам .

– Аа…хвилинку – налякано, усміхаючись, показав, вказівний палець, правої руки

– До чого, твоя , недовіра , до мого, ще…не прикіпівшого , життя, під колом – вказівним, пальцем, в повітрі, намалював коло – Подружнього, життя .

Той, різко замовк , роздумуючи, та не розуміючи, репліки .

– Хех…який, же я блазень….але, чи тобі, до серця, приймати…такого чудика ?

Той, видихнув повітря .

– Як, недоречно…якщо я тримаю, тебе – поглянув на того – То виходить, що чудик, мені по-душі .

– Мм…маю, сказати, правду – обережно проліз, під, його руками , та обійшов , показуючи, долоні – Причина, в тому, що…твоя душа – відходить, назад – Вона..на половину, ну..

– Счезла ?

– О ! Точно ! – невпевнено усміхнувся .

– Тоді, твоя душа, буде моєю, душею…твої, почуття, будуть моїми.

– Чорт…майже переконав , але він, цілеспрямований.. – тихо мовив, дивлячись, в сторону .

Салазар, різно, обійняв того, притискаючи, до себе . Пташка, тільки тепло, усміхнулася та ніжно, обійняла в відповідь . Армандо, не відпускаючи, поглянув на того . Джек , омив того , карими оксамитами , які почали, іскритися, мов зорі . Салазар, почервонів не відводячи погляну . Пташка, ще сильніше почервоніла, відчуваючи, мов би, його взаємні почуття . Армандо, обережно нахилився до його вуст , та ніжно поцілував . Джек, заплющив, очі, продовжуючи, поцілунок . Салазар, повів того, до іншої, кімнати, де була розташована спальня . Але Джек, швидко, вирвався та, вибіг, на вихід .

– Ну…мишеня .. – тихо, бормотав, собі під ніс, йдучи за тим .

Джек, почав знайомитися, із командою . Хтось, виконував свою роботу, та не звертав уваги , але інші, працівники, сміялися , та взаємно, починали відповідати взаємністю . Але, Лесаро, обійшов усіх, та почав, приймати діалог, з Джеком . Ті, почали вести мову про Армандо . В цей самий, час, Армандо, вийшов, до команди, та грізко, дивився на тих двух . Ці себе вели, мов старі, знайомі . Сміялися та веселилися . Але, Лесаро , побачивши Армандо, почав , вести мову , про Армандо, тільки, в гарному тоні . Кожен, раз прославляючи, вельможного пана , Німої Марії . Армандо, задовільно усміхнувся тому , гордо дивлячись, як , його честь , розмальовують, та подають, Джеку , для здобуття, піратського серця .

– Я б, не рекомендував, би, шуткувати з Армандо . Як не крути, але , він кривавий палач.

– Так…це факт..- повернуся, до моря , обличчям, передпліччя поклавши, на борт – Іноді, мені здається, що я , зрадник своїм , братам, Лесаро .

– Це, не твоя , вина ..виходить, що ти однією, свою жертвою, врятував , тисячі, своїх.

– Так…можливо, ти, правий , цей шантаж…та, до того ж , його авантюри , усе , задля мене…але, мені б хотілося, побачити, не слова, та похвалу , а його – справжнього – відверто, подивися на Лесаро .

Лесаро, з усмішкою, видихнув повітря .

– Ти ж, його найкращий , друг, та брат ! – радісно та , щиро глянув на того, притулившись, спиною до борту – Що розкажеш, мені…? Можливо, в нього дуже, миле та ніжне серце, як в мене ?

– Як , мовити..він , до помсти … Навіть був, дуже тихим, та поважним, між усіх. Він, і не був, таким, вже…- Лесаро, якось, замучено, дивився на дерев’яну підлогу, коробля .

– М ? – нахилив, голову, в ліво , з цікавістю.

– Нічого…друже , я не можу тобі, більше щось, сказати , бо..я не хочу сваритися, з давнім другом .

Лесаро, якось засмучено та налякано, глянув на того . Джек, підняв голову до неба, щось думаючи . Армандо, пішов до штурвалу, та почав оглядати , море .

– Ти, повинен, казати, правду , друзям…та про їх самих…бо , – глянув на того – Якщо, настане мить, що хтось, його осквернить, ти скажеш , що це неправда , й потім, будеш давати, аргументи .

Лесаро, став, рівно та різко, почав казати .

– Джеку ! Я , точно не знаю, що тобі, казали, пірати…але, він, чудова людина! Просто, він, дуже все приймає, близько, до серця…особливо, якщо його , ображають ! Але він, дуже добрий, та щирий ! Він не стане, брехати, в обличчя, тільки, навпаки, він вкаже , де, друг, може бути, не правий .

Джек, спочатку відхилився , налякавшись , неочікуваного, різкого, твердження, але, о після ласкаво, усміхнувся, дивлячись, з ніжністю, та добротою . Армандо, дивився, серйозно, та злегка, по-червонівши, за свого друга, та як, оберігають, його – честь, та правду. Джек, тільки, почервонів та ласкаво усміхнувся .

– Дякую..дякую, що сказав правду , мені стало, набагато, легше – ласкаво, та відверто, усміхнувся тому, Джек.

Армандо, тихо спустився , до них. Та став, по-заду , Джека . Лесаро, відійшов від них . Джек , повернувся до , Армандо. Армандо тільки, прямо, глядів на того, гордо усміхаючись.