Паґслі Аддамс або стосунки старших і молодших

Кімната Аддамс і Сінклер, як завжди була поділена. Одна її частина зараз світилася кольорами. Гноми з червоними ковпаками,  сніговики, різнокольорові гірлянди, пишна ялинка. Енід навіть знайшла десь декілька гілочок омели і повісила над своїм ліжком. А пісні на тематику зими без упину грали в її білих навушниках. Інша частина була менш святковою. Срібляста мішура на бильцях ліжку,  потворна статуя Крампуса і трохи ялинкових прикрас.

А саме хвойне дерево гордовито висічоло посеред кімнати, ніби розрізане товстим ножем. Одна половина з великою кількістю синіх, зелених, червоних та фіолетових шарів і білосніжних ягнголів. Справжня різдвяна ялинка. Інша сторона виглядала страхітливіше. Підрізані гілочки, три -чотири прикраси і маленька фігурка чорта.

Венздей сиділа до цієї картини спиною, її вистачило прикрашання. Дівчина змогла швидко вивільнитися з лап Енід, тому тепер старалася налаштувати кришталеву кулю. Одяг вона не змінювала, не бачила в цьому ніякої потреби. Все-одно скоро покидати кімнату і блукати по Невермору в надії зачіпок.

На столі максимально чисто. Друкарська машинка стояла в кінці столу, папери обережно складені в папку, а шікільні підручиники відпочивають в темних  шухлядах. Кришталева куля, запорошена пилом, тому-що дівчина вже довгий час нею не користувалася, стояла навпроти її блідого обличчя. Не кліпаючи, Венздей приклала руку до скла. Куля від цього доторку потепліла, її гравійована дерев’яна підставка почала вкриватися легким блакитним сяйвом. Сяйво швидко охопило всю річ зв’язку, а Венздей не прибираючи руки, вперто думала про Паґслі. Саме з ним її потрібно поговорити.

Яскраве світло розсіювалося, тому перед очима Аддамс почала з’являтися кімната брата. Невеличка спальня в коричневих, синіх та чорних тонах. Повністю Венздей бачила лише невелику шафу з дерева і тумбочку біля ліжка, на якій стояв у формі кажана світильника. Стіни були пофарбовані в темно – синій, а сама куля у брата, скоріш за все стояла на столі.

Почекавши хвильку, і зрозумівши, що брат не бачив її виклику, Венздей незадоволено фиркнула.

– Паґслі! – гучно мовила Аддамс, й досі залишаючись спокійною та холодною, як брила льоду.

Дівчина почула, як Енід підстрибнула на ліжку від її окрику, при цьому вдарившись рукою об тумбочку і тихесенько лайнувшись. Так само відчула, що Річ підбіг до її правої руки і старався заглянути в шар. Той був трохи вищий за нього, тому Річу довелося залізти на книгу, яку Венздей толерантно йому підсунула. За цей час Паґслі встиг підбігти до столу і шоковано розглядав сестру, хоча з їхньої остнньої зустрічі пройшло не більше двох тижнів.

Венздей уважно і прискіпливо оглянула брата. Темна шкіра стала трохи блідішою, під правим оком гордовито стояв синець, волосся стирчало в усі сторони, а на щоці подряпина.

– З ким ти встиг побитися? – в голосі Венздей вчулося легке здивування.

Раніше, навіть, її просив нікого не чіпати, а тепер сам лізе в бійку? Чи його хтось спровокував? Хоча вивести її брата на злість – це майже те саме, що отруїти вампіра. Слабкувата спроба проти цих істот, від них бо рятує лиш пекельне сонячне світло, до якого у Венздей не було великої симпатії.

– Я… – хлопець затнувся, розгубившись. – З однокласником. – нехотя зізнався він, опускаючи очі додолу.

– Я сподіваюсь його похорон пройде найближчими днями? – поцікавилась Венздей.

Обличчя Паґслі одразу перемінилося.  Невпененість та сором’язливість зникли  На його обличчя завітав жах.

– Я сподіваюсь він хоч у лікарні?

Венздей нагородила брата осудливим поглядом, але той вже давно до такого звик. Звик, що він не на сто відсотків Аддамс, як батьки і Венздей.

– Ні. – глухо буркнув Паґслі, все – таки наважуючись підвести погляд. – В нього зуб вибито і губа розбита.

Венздей зітхнула. Більшого очікувати вона і не могла. Але зараз не про це.

– Тоді дам пораду.  Запишись на якісь бойові мистецтва, аби мені не довелося покидати школу і їхати на твої поминки. – мовила неверморка.

– Ти не хочеш тікати з Невермору? – Паґслі здивовано насупився.

– Вгадав. – кивнула Венздей, поправляючи свого довгого і пишного чуба.  – Найближчим часом тут буде цікаво.

Паґслі злякано глянув на сестру.

– Знову… хайд? – прошепотів він, пересохшим губами.

– Майже. – мовила Венздей, поглядаючи на годинник. – Мені треба твоя допомога. Ти повинен пробратися в сімейну бібліотеку, і знайти там одну книгу.

Не зважаючи на приголомшений погляд Паґслі, Венздей швидко описала книгу, про яку лиш зранку згадував Метью Кайнез.

– Але ж в бібліотеку  пускають, лиш коли тобі виповниться п’ятнадцять!  – заголосно скрикнув Паґслі, а його обличчя набуло бліднувато-хворобливого кольору.

– Ти пропонуєш мені покинути Невермор, і їхати додому за однією книгою, коли в мене й тут купа роботи? – загрозливо звузила очі Венздей.

Терпіння в неї є. Холоднокровність на вищому рівні. Але боягузливість брата – це те, що терпіти найтяжче.

Паґслі безпорадно зітхнув.

– Добре. – погодився він. – Але звідки ти про неї знаєш?

Венздей задумалась. Паґслі вона довіряла, але… Та якщо його впіймають батьки, він все розкаже, і ті можуть все її зіпсувати. Якщо вороги, ще гірше. Варіант приховати частину правди був найкращим.

– Видіння.

Паґслі на це лиш легенько посміхнувся.

– Я іншого і не очікував.

– Книгу бажано дістати сьогодні – завтра, відішлеш кажанячою поштою. – швидко дала розпорядження Венздей. – Бувай.

І приклавши долоню до кулі, закінчила розмову.

Тепер вона навідається в бібліотеку.

– Річ, – звернулася вона до руки, – будь тут.

– Що? Чому? – від здивування Річ, аж підстрибнув.

– Я можу знайти книгу і без твоєї допомоги. – кинула Венздей, і накинула на плечі куртку. Коридори в школі не опалювали, тому доводилося ходити у верховньому одязі.

І вийшовши з кімнати Венздей, зрозуміла, що вже два рази за вечір приховала правду. Насправді вона просто хотіла побути одна. В блаженній тиші, в безлюдному коридорі і темній частині бібліотеки.

Від автора:

Я повернулася! Через місяць і два дні я все-таки написала!

Тепер спробую настільки часу не зникати. Але нічого обіцяти не можу. Постараюсь виставляти один розділ на тиждень. Спробую в наступний понеділок-вівторок.

І ще кажу одразу. Персонажів я додам багато, і не зможу робити як сценаристи серіалу. Тобто додавати персонажів для точної мети. І зробити коло підозрюваних маленьким.

Здається все.