Ніч

Подкаст записано, обійми подаровані, книжки підписані, подарунки отримані. Втомлена, проте щаслива, команда подкасту “Терапія” поверталася до готелю.

Через нестачу вільних номерів, було вирішено, що Спартак та Женя житимуть разом. Вони майже увесь час проводили разом, тому й не сперечалися. Навіть одномісне ліжко не лякало їх. Воно було доволі великим, а отже місця вистачить і на тебе, аби обом лягти янголом, розкинувши руки по обидві сторони, і при цьому не заважаючи одне одному. Номер в цілому був хороший та зручний: світла сторона, великі вікна, комфортне крісло та й решта зручностей, що потребувала людина, що залишається в готелі на день. Проте одна деталь інтер’єру дуже бентежила обох хлопців – занадто велике дзеркало напроти ліжка. Функціональне призначення розміру цього предмета вони усвідомити не могли, вони просто просто змирилися з його присутністю, до того ж, це лише одна ночівля.

Ніч -той час, коли найпотаємніші думки оволодівають мозком. Є два варіанти їх позбутися: або швидко заснути, що в цілому проблему не вирішить, або ж намагатися підкорити їх та знайти гармонію, що є важчим шляхом.

Женя прислухався до рівномірного дихання поряд лежачого Спартака, який вже давно заснув. Він провів поглядом спочатку по профілю друга, затримавшись на губах, що були трохи відкриті, плавно перейшов до кадика, який іноді плавно рухався то вверх то вниз, не забув приділити увагу й руці, що лежала на міцних грудях власника, намагаючись розгледіти кожну деталь татуювань, які вже давно вивчив напам’ять. Під блідим світлом місячного сяйва Суббота виглядав ще більш привабливо, Жені було приємно бачити товариша таким.. таким беззахисним, але до біса красивим.

-Я тебе кохаю,- шепотом, з посмішкою на обличчі сказав Женя кудись у стелю, – вже давно. Хах, це просто абсурд. Закохатися в товариша. Але це твоя провина. Ти сам винен, що ти такий, який ти є. Покидьок.

“Добре, що він цього не чує, а то страшно навіть уявляти, як би я потім йому в очі дивився. “‘-подумав Женя -“Проте принаймні стало легше, хоч і не надовго”.

Він відвернувся в іншу сторону і закрив очі, вірячи, що сон хоч трошки зменшить душевний біль.

– Я відчуваю до тебе найширший спектр емоцій, що мені доступний.

“Навіть у моїх снах він залишається все тим же Спартаком. Ех, наврядчи я колись почую від нього хоча б це. Проте мріяти нікому ще не забороняли”

– Я розумію, що тобі звичніше чути інші слова, але вже як є, – знову пролунало десь зі сторони.

І тут очі Жені стали як п’ять копійок, коли він усвідомив, що він зовсім не спить і що у нього не слухові галюцинації. Дихання стало швидким і неконтрольованим. Серце забилося зі швидкістю світла і на лобі проступили крапельки поту. Він ледь набрав у сміливість аби повернутися до товариша обличчям і заглянути в очі.

– Тобі не почулося, я відчуваю те саме. Я дуже ціную тебе і не хотів ламати наші стосунки своїм зізнанням. Я міг би триматися ще довго, не те, щоб мене лякало нерозділене кохання. Але мені дуже приємно,що все обернулося таким чином.

– Ти точно зараз не знущаєшся наді мною, говорячи це, а потім просто вижинеш з номера, глузуючи з мене і з того який я наївний дурачок, що повірив в таку брехню.

– Це дуже на мене схоже, і я думаю, що таке могло б статися, якби це був не ти, сонечко.

Мені подобається як ми разом проводимо час, подобаються ямочки на твоїх щоках, коли ти щиро посміхаєшся, подобається, що ти зі мною не з якихось причин, що бачиш в мені тільки хороше, що захищаєш від хвиль хейту, що підтримуєш і вислуховуєш.

Здається, ти навіть запевнив мене, що я можу відчувати більше, ніж я думав.

Сльози радості чи то полегшення почали плавно текти з очей Євгена. Він не міг повірити, що все це ж правда, що його не емпатичний друг скаже такі чутливі слова.

Він плакав і не міг зупинитися.

Спартак ніжними дотиками стирав вологі солоні сліди з обличчя Жені, шепотів слова заспокоєння другові на вухо та міцно притискав його до своїх грудей, вдихаючи такий рідний запах.

Вони заснули в обіймах одне одного, хоч це і не комфортно. Про подальший розвиток їх стосунків вони поговорять вже завтра. А зараз вони просто насолоджуються дотиками їх тіл одне до одного.