Ніколи більше…

Молодий хлопець в сірому пальті, неохоче відчиняє двері одного задрипаного бару в центрі Львову. Яскрава вивіска натякає відвідувачам про розпустність, яка панує в цьому закладі. Микола, з перших хвилин всередині, відчуває дискомфорт. Багато п’яних людей, сморід їхнього дихання та спітнілих тіл, гучна музика ( дякувати богу не російська ) дратують.

Він озирається довкола, намагаючись знайти своїх новоявлених друзів. Крок за кроком, парубок протискається до середини  закладу, поки не впирається в бар стійку. Микола вирішив примоститися на один з високих стільців бару та замовити чогось міцного, щоб краще пережити цей крінж.

– Один Лонг-Айленд, будь ласка! – ввічливо звернувся хлопець до бармену.

Через хвилину на стійці з‘явився  потрібний напій. Хлопак розплатився, подякував і відійшов з наміром знайти найвідчуженіше місце бару. Та за хвилину від початку свого пошуку відчув на собі прискіпливий погляд. Не розуміючи звідки з’явилося це почуття, він швидко рушив вперед та раптом йому хтось, чи щось, перегородило прохід.

Перед ним стояв хлопець його віку, вище на пів голови, досить широкий в плечах та все одно худощавий. Довге волосся спадало на його обличчя, що затруднило вгадати його настрій стосовно парубка. 

– Андрій? – промайнула раптом згадка в голові Миколи.

– Впізнав таки, – трохи зверхньо промовив знайомий та витиснув з себе неприємну посмішку.

Миколі відразу не сподобалась ця зустріч. Вилиці напружились, а зуби заскрипіли.

– Вибачай, та я краще піду, мене чекають друзі, – відповів він удавано байдуже та поспішив зникнути з поля зору свого «друга».

Просидівши в барі понад годину і випивши ще біля трьох коктейлів, Микола не дочекався таки своїх друзів і справедливо вирішив: «До біса це все, що я тут досі роблю? Треба йти звідси». Протискаючись крізь купу спітнілих, незграбно танцюючих тіл, хлопець наостанок  звертає до темного, брудного туалету, та вибирати ні з чого. 

Вийшовши з кабінки, він підходить до побитого, заплямованого зеркала. Йому не подобається власне відображення в освітленні цього бару. 

Раптом гучний поштовх. З сусідньої кабінки виходить Андрій. Швидко поривається до вхідних дверей чоловічого туалету та повертає замок. «Трясця твоїй матері» промайнуло в Миколиних думках -«навіщо там взагалі замок».

– Не втечеш, тепер, – неприємний голос пробирав до кісток. Стало неспокійно. Микола подивився прямо в очі супротивнику і побачив як збільшились його зіниці. Це також не обіцяло нічого доброго.

– Відстань! Що ти хочеш від мене? Ми не друзі. Я тобі нічого не винен, – намагається захистити себе хлопець.

Андрій повільно підходить до юнака і ставить руки по обидва боки від нього, притискаючи до раковини. Микола відчуває стійкий запах парфумів недруга, та не може нічого вдіяти – веде обличчям за цим запахом гіркого шоколаду і пафосу.

Ніколи не відчував подібного, але ця суміш страху і сили, викликає в нього дивне збудження. Повільний ковток. Спостерігає як рухається гортань. Андрій спітнілий та наш хлопець теж скоро буде. В приміщенні гаряче та пахне напруженням. Хтось вже довбиче в двері, та їм байдуже.

– Я знаю чого ти хочеш? – затвердив цей телепень.

– Мені нічого від тебе не потрібно, – роздратовано заперечив Микола.

– А твоє тіло з тобою не погоджується, – підморгнув хлопець.

Йому це зовсім не подобається, але схоже старий знайомий знає його краще, ніж хотілося. Андрій різко притискається бедрами до юнака навпроти. Для Миколи це було неочікуваним поворотом. Серце завмерло, а потім почало набирати швидкість з кожним наполегливим рухом бедер проти його власних. Збудження почало ставати відчутним і завдати дискомфорту. Побачивши що Микола надто розосереджений, Андрій почав розстібати ґудзики на сорочці і обплітати його тендітну, ніжну шию поцілунками. Подих став наддірваним і голоснішим, а бедра почали безконтрольно підтримувати заданий ритм. Коля ще більше притискається до раковини. Скоро йому і зовсім, доведеться сісти на неї.

Тоді сам того неочікуючи він притискається до Андрія губами і по черзі проходиться то нижнею, то верхнею губою. Хлопчина задоволений такою реакцією, поглиблює поцілунок і вже нестримно сплітає їх язики. Досліджує його зсередини і обціловує ззовні. Микола не пам’ятає як залишається без сорочки і вона опинається на брудній підлозі, але зараз не до цього. Він намагається стягнути футболку з Андрія і відразу починає виціловувати стежку від губ до сонячного сплетіння. У відповідь він відчуває гарячу вологу навколо сосків. Їх посмокчують, вилизують і відтягують зубами. Це спричиняє нову хвилю збудження і зриває перший справжній стогін з його уст. Тоді він відчуває як руки опускаються до ременя і розстібають його, а після ще декількох рухів звільняється від дискомфорту і його член. Андрій відразу ніжно огортає основу члена і погладжує голівку великим пальцем. Член погойдується в очікуванні продовження. І хлопець стає навколішки і непристойно глянувши Миколі в очі, проводить язиком від яєць до голівки, в кінці посмоткавши її.

Коли він випускає член, чує розчарований видох.

– Щось не так? – запитує цей розпусник у юнака.

– Все… все… чорт, не зупиняйся, – нарешті виривається з нього з труднощами.

– Що? Що? – насміхається Андрій. – Я тебе не розумію, скажи що ти хочеш, щоби я зробив? 

– Я.. хочу… хочу, щоб ти мене трахнув, сука! – взірвався від емоцій Микола.

– Гаразд, сонечко, – ніжно прошепотіли у відповідь чужі гарячі вуста.

Він підсадив Миколу на раковину, яка чудом його витримувала і стягнув джинси разом з білизною, розвів ноги і діставши член почав легко проходитись поміж його солодких половинок. Побачивши відблиски тревоги в очах юнака, Андрій посміхнувся й дістав пляшку лубриканту. Видавивши трохи собі на руку, він потрохи протиснув перший палець в анальний отвір. Не відчувши сильного спротиву, він почав рухати пальцем вперед назад і досліджувати стінки зсередини. Дивне відчуття непідконтрольного заповнення і руху покрило шкіру морозом. Тим часом соски були почергово занурені в солодку вологу і обпещені губами Андрія. 

Коли прийшла черга другого пальцю, Андрій нахилився до члену і став не глибоко насаджуватись на нього, поки вводить другий палець. Легкий дискомфорт був перекритий ніжними пестощами навколо голівки члена та спробами вмістити його повністю. 

Третій палець завдав ще трохи дискомфорту та з тим дивного відчуття наповненості, а тоді, незвична порожнеча настигла, як ковток свіжого повітря. Андрій спустив його на підлогу і розвернув до себе спиною, нагнувши над раковиною.

Тоді Микола побачив своє відображення у брудному зеркалі: заплутане волосся, червоне, спітніле обличчя, потемнівший погляд і тяжке глибоке дихання, ніби він бореться за життя. Андрій тим часом дістав презерватив, надягнув його, додатково змастивши лубрикантом, як і проміжність свого партнера і почав повільно водити членом між ягодицями, часом надавлюючи на вхід.

Це було дивно, інтригуюче і збуджуюче. Він нахилився до вуха Миколи і тихо надривно запитав: «Хочеш, відчути мій член в собі? Як він входить в середину тебе?» 

Хлопець сильно ковтнув, нутрощі зжалися від хвилювання. Він кивнув і видихнув: «так».

Член почав входити, потроху розкриваючи стінки. Андрій взяв член хлопця однією рукою і почав пестити його. Другою рукою, він підтримував його за талію та ніжно проводив по ягодицям та бедрам.  

Ввійшовши до кінця, він дав трохи звикнути, а потім почав набирати темп. Всередині було дуже волого і тепло, і він легко проходив взад вперед, викликаючи дивні відчуття. 

Коли Андрій підходив до кінця, він набрав швидшого темпу, декілька разів навіть потрапивши по найчуттєвішому місцю і почав активно стимулювати член Миколи рукою, змастивши її також лубрикантом. Раптом він голосно застогнав, а потім ввійшовши ще декілька разів і так і не вийшовши, притягнув Колю до себе у вертикальне положення. Однією рукою він підтримував його зверху, а іншою швидко дрочив. Вони стояли навпроти зеркала і дивилися на цю шалену, розпусну картину. Ноги не хотіли тримати Миколу і погляд Андрія, прямо в очі, бентежив. А тоді він кінчив йому на руку і не міг отямитись декілька десятків секунд. За цей час, той кретин швидко витер їх паперовими рушниками, одягнувся і не попрощавшись вийшов.

Хлопець, що залишився на самоті, швидко підібрав свої речі з підлоги та  забіг до першої кращої кабінки. Одягнувшись, він як в тумані вийшов з бару, навіть не пам’ятаючи навіщо він взагалі приходив і куди зараз прямує. В голові промайнула лише одна думка: “Ніколи більше…”.