Майбутнє

Сліпий не любить думки про майбутнє так само, як не любить світанки, коли сонце заходить і ще більше, ніж риб, що літають по небу, переплутавши його далечінь з акваріумом.

І не важливо, що він нічого з цього ніколи не бачив, і що сонце в його голові не більше за тенісний м’яч, і що риби – то зовсім не риби, а скоріше малесенькій миші, а майбутнє не ближче, ніж кінчик носа, до якого він ніколи не дотягнеться.

Та й у майбутньому не було нічого хорошого, вартого ран на його ногах та думок, яких останнім часом і так було забагато. Настільки забагато, що лише деякі з них були справді думками, а не відриквами слів, так до кінця і недоговорених.

Сфінкс думає про майбутнє завжди. Настільки завжди, що коли не думає, то стає крихітним і непомітним, тому й постійно губиться в океані чи то мишей, чи то риб, яких же й сам створив в голові Сліпого.

А коли думає, то думками своїми захаращує повітря до такої степені, що весь простір належить йому і хочеться лише згоріти в світлі тенісного м’яча, що чомусь світить і заходить на світанку.

Та якщо Сфінкс лише думає, то Куряка примудряється говорити (неймовірно цікавий момент, адже особи такого низького рівня розвитку рідко володіють схожими вміннями). І доки Сліпий шукає акваріум, аби зібрати всіх риб з неба і врешті надути сонце, Куряка портить вуха своїм ниттям.

Табакі був єдиною втіхою в цьому безладі. Він, в своєму візку, набитому всім, що лише могло поміститися, був таким маленьким, що хотілося запхнути його в кишеню штанів і всюди носити з собою, насолоджуючись липкою безтурботність його пісень.

Але Табакі не м’яч, аби носити його з собою, і вже тим більше не Сфінкс, аби ним насолоджуватися. Хоча в Сфінксові Сліпий шукає не насолоду.

Якби Сліпому потрібна була насолода, він би знову загубив ключі від дверей і, впустивши в Четверту Габі, ні словом не обмовився би про те, що ключі ті були складу з акваріумами в його голові.

Та коли думки про майбутнє, притворившись піснями Табакі, засідають в його голові, він шукає пальцями м’яч і нечайно печеться об сонце, так і не знайшовши між ними різницю. І тоді, впадаючи в розпач, він знову губить ключі. І, шукаючи Габі, він тоне, збираючи риб.