Кристали Купідона

Джордж сидів у себе в кабінеті марних спробах розробити щось нове, навколо були розкидані скомкані листи пергаменту , куча різних книжок , баночки з інгредієнтами і величезний казан з згорілим зіллям яке жахливо смерділо після невдалої спроби зварити амортизацію….Він тяжко зітхнув запустив пальці в вогненно руде волосся , рукава сорочки були закочені до ліктів , а пара верхніх ґудзиків були розтегнуті в процесі роботи . Хлопець відкинувся на спинку і з пустими очима дивився в стелю. Джордж відчував себе бездарністю , котрий який нічого не може зробити без старшого брата { Фред точно щось придумав би… йому напевно соромно за мене. Він був кращим у всьому , і на його місці повинен мав бути я…} , ці слова часто навідувалися думки Джорджа . Не було ні одного дня , щоб він не сумував за Фредом , перший рік став самим важким , тоді він дуже пристрастився до алкоголю, і дозволяв собі таку ” слабість”- як сльози , хлопець міг плакати годинами лежачи на ліжку брата. З сім’єю майже не говорив , хотя з великими зусиллями намагалися допомогти йому з втратою , він якась навіть перефарбував своє волосся в чорний тому що не міг дивитися на своє відображення….В кінці кінців Джордж знайшов в собі сили відновити роботу в магазині , надіявся , що це допоможе відволіктися і розумів що Фред не зрадів , якщо б він закрив магазин після стількох років їх спільної, завзятої роботи.

Година була приблизно вісім вечора , внизу було чути голова останніх покупців , хлопець вирішив спуститися і допомогти Вереті , щоб надовго не залишитися наодинці зі своїми думками , які нічого не приносили крім духовної болі. З натягнутою усмішкою , він обслужив останніх клієнтів і вернувся до каси , шоб підрахувати сьогоднішню виручку.

– Хороша робота Вериті. Можеш вже йти.

– Дякую містер Візлі . На добраніч!

– На добраніч Вереті. – Дівчина наділа пальто і вийшла з приміщення.

Джордж стояв біля каси і робив замітки в блокноті , буквально через кілька хвилин двері відкрились і в них стояла незвичайна на вид дівчина: високий зріст , довге трішки хвилясте волосся, маленький ніс без горбика . Вона була вдягнута в коротку чорну спідницю і світло голубий мішковатий светр , смішні колготки з ромашками і чорні шкіряні черевики , а через плече висіла невелика сумка з багатьма кишеньками.

– Добрий вечір! Ой..ви вже закрились?- на останній фразі почулись нотки суму.

– Добрий вечір. Закрилися…буквально декілька хвилин тому , але я не бачу проблеми ще трішки затриматись , я ще нікуди не йду , так що обслужити вас мені складнощів не складе!- в цей раз Джордж усміхнувся щиро , його дуже зацікавила ця персона .

– Правда ?! Велике дякую!..просто я маю час тільки в….- дівчина не помітила що на підлозі лежала коробка спіткнувшись об неї вона полетіла лицем вниз. Джордж машинально обійшов стійку , за якою стояв і підбіг до дівчини – О Мерлін! Мені так соромно…прошу вибачення. Я така незграбна…всюди і завжди

– Нічого страшного . В кінці робочого дня тут завжди такий безлад . Ви, не поранились ?- він сів поряд з дівчиною і спробував допомогти їй встати . Він зустрівся з нею поглядом, і… Її очі були різні , один небесно голубий, другий темно зелений , він рідко бачив такі дивні але в одночас прекрасні очі які були виражені довгими віями що робили її погляд виразнішим . Зловивши пристальний погляд хлопця на собі вона засоромилась і опустила погляд на їх сплетені руки прочистив горло і спробувавши піднятись з місця . Джордж ніби прокинувся схопився на ноги і потягнув дівчину за руку .

– Ой Дякую все добре . Таке часто відбувається зі мною , треба буде частіше дивитися під ноги .- Дівчина поправила свій одяг усміхнулась і знов протягла руку – Я – Роуз

– А я – Джордж

– Рада знайомству! – Вона розмовляла так ніби вони знайомі вже не одне століття. Її манера мовлення нагадувала померлу Тонкс.

– Взаємно. І так Роуз шукаєте щось конкретне?

– Давайте на ” ти “. А купити хочу щось цікавеньке . У моєї сестри скоро день народження, точніше завтра , а вона любить все незвичайне . Не знаю наскільки зрозуміло я виразилася.- Роуз мило усміхнулась і оглянулась навколо.

– Скільки їй років ?

– Дванадцять виповнюється.

– Таааак , зараз щось підберем… Я рекомендую “Весельник багато разовий” якщо ви пишете з помилками , він похитається в польоті…ще можливо зацікавить ” Кричалка йо-йо” , ” Зубасте фрізбі” ну або ” Прилипали Візлі ” це красовки які допомагають ходити по стінам – вони ще трохи походили по магазину обираючи подарунок .

– Клас! – Роуз заворожуючи зітхнула роздивляючи товари – Як багато всього цікавого , аж очі розбігаються – вона трішки посумнівалась прикусивши губи і накінець сказала – я беру ” Весельник багато разовий” , ” Набір початкового зродія” , і …. напевно ” Прилипали Візлі “!

– Прекрасний вибір !

Дівчина розплатились за товари широко усміхнулась та подякувала Джорджу

– Дякую що виділив мені трішки часу , я ще зайду , рада була познайомитись!

– Буду радий знову з тобою зустрітися !

– Па-па

– Па…- Він сказав це в пустоту так як Роуз вже пішла не дочикавшись його відповіді . Він стояв з недотепною усмішкою дивлячись на двері та накінець ніби вернувся в реальність , потріс головою і продовжив свою роботу .