“За 9 років до…”

Лілі стояла на платформі дев’ять і три четверті. Її кучеряве біляве волосся, яке хвилями спадало на плечі, розвівав легенький вітерець. На неї нахлинули спогади про її перший курс, коли вона вперше сіла в поїзд до Гоґвортсу. Маленький хлопчик з сірими оченятами дивився на неї знизу вверх і посміхався білосніжною посмішкою.
-Няню, ти поїдеш зі мною в школу?,- Драко з азартом в очах звернувся до няні.
-Я б дуже хотіла, сонечко, але на жаль не можу, – зітхнула Лілі,-няням в школу їхати не можна.
-Чому?,- дивувався хлопчик,- ти ж вчилась там і тебе всі знають.
-Колишнім учням в школу не можна, такі правила,- вдавано серйозним тоном за Лілі відповіла Нарциса,- я теж там вчилась і твій тато, але такі правила. Та ми зможемо тебе відвідувати.
-Ех, шкода,- надув губки Драко, – а я то думав, що хоч хтось з близьких буде зі мною, я ж там нікого не буду знати.
-Нічого страшного,- місіс Мелфой погладила сина по голові,- ти зможеш знайти собі друзів.
Поки Нарциса розмовляла з сином, Лілі намагалась знайти поглядом свого сина. Вона була впевнена, що Гаррі буде зараховано в Гоґвортс. Раптом серед рудоволосих діточок сімейки Візлі, Поттер побачила сина. Її серце стиснулось. Вона вперше побачила сина, не посеред ночі, коли він спить, а в середині дня. Лілі майже забула, що в Гаррі такі ж зелені очі, як в неї. Вони світились від щастя. Вона була щаслива, що хоча б рік, її син проведе не в оточенні сім’ї її неадекватної сестри Петунії. Лілі ледве стримувала себе, вона вже хотіла зробити крок, щоб піти в ту сторону, де стояв Гаррі, як, і це дуже здивувало жінку, Люціус Мелфой схопив її за лікоть.
-Тримай себе в руках,- спокійним, але суворим тоном сказав Мелфой,- не забувай про свою ціль. Поки Сама-Знаєш-Хто ще існує, твоєму сину загрожує небезпека.
-Я намагаюсь,- важко зітхнула Лілі, і Люціус відпустив її руку,- але і ти мене зрозумій, я вже стільки років ховаюсь від Гаррі через божевільного фанатика – Відомо-Кого. Десь глибоко в душі я сподіваюсь, що мій син мене зрозуміє. У відповідь Мелфой лише кивнув.
Коли поїзд – «Гоґвортський Експрес» рушив, Лілі повернулась до нього спиною і тихо заплакала. Як же все це її дістало! Їй просто хотілось нормально жити. Мати родину – сина, чоловіка. Але один щур, який прикидався другом, запхав її родині ножа в спину. Він по суті її знищив. Не Волдеморт, а Петтіґрю. Бо саме він здав місцепроживання Лілі та Джеймса Темному Лорду. Раптом вона відчула чиюсь долоню на своєму плечі. Це була Белла. Їй довелось сховатись подалі від всіх, за однією з колон перону, щоб її ніхто не помітив. Її чорні кучері виглядали з-під каптура світло бежевої шовкової мантії. А в карих очах Лестрандж читалось співчуття і підтримка. Вона нічого не кажучи обійняла подругу.
Сидячи за обіднім столом в Менорі, після того, як Драко поїхав в школу, Лілі було якось не комфортно, не звично без маленького світловолосого хлопчика, який своїм щирим дитячим сміхом оживляв цей маєток. За столом панувала гнітюча тиша. Стук столових приборів був надто голосним, він розносився по обідній залі ехом, відбиваючись від стін. Коли обід закінчився, Белла покликала Лілі в бібліотеку. Там Лестрандж підготувала кілька книг, які їм потрібно було дослідити. Всі вони стосувались розділення душі на частини, після використання вбивчого заклинання, а також книги, де описувалось, як створити горокракси.
-То що в нас є, -після кілька годинного читання величезних фоліантів зітхнула Белла, і потерла пальцями переносицю,- схоже, що Відомо-Хто після нападу на твою родину, розділив свою душу на шість частин, але в яких вони предметах і як їх знищити, не відомо.
-Я знайшла дещо,- шукаючи потрібний абзац, озвалась Лілі,- ось, знайшла. Тут пише, що частини душі, після її поділу можна помістити в певні предмети. Це можуть бути: різноманітні прикраси, книги чи навіть тварини. Хм…В мене є щодо цього деякі підозри,- задумалась Лілі.
-Справді?, Белла здивовано вигнула брову.
-Щось мені підказує,-думала Поттер, – що це Наджині – змія Повелителя. Адже вона завжди поруч з ним.
-Все може бути,- погодилась Лестрандж, – але ми не знаємо, як решта виглядають і де їх знайти.
Белла пробувала зібрати думки в загальну картинку. Волдеморт, через часте використання темної магії та вбивчого заклинання розірвав власну душу. Це мало б початись ще в його юні часи. Адже, Лестрандж чула чутки, що бувши людиною, Том Реддл почав практикувати темні чари ще в дитинстві, мучив тварин і знущався з дітей в дитбудинку, де він жив. Тут жінку осінило.
-Потрібно почати з біографії Відомо-Кого,- після довгого мовчання, заговорила Белла, -оскільки розділення його душі почалось ще в ранньому віці. Я чула від деяких своїх родичів, що Темний Лорд, навчаючись в Гоґвордсі, дуже поглиблено вивчав темну магію. Я вважаю, що нам треба почати з його біографії. Є всього кілька людей, із нам знайомих, з якими можна про це поспілкуватись – Горацій Слизоріг і Альбус Дамблдор. Хоча нам більше потрібні їхні спогади.
-Сумніваюсь, що якщо ми заявимось до когось них, то вони добровільно нам дадуть свої спогади, – скептично зазначила Лілі.
-Тоді є ще один варіант,- Белла поглянула на подругу, -можна прокрастись в Міністерство Магії. В їхніх архівах точно щось та й буде.
-Ти збожеволіла?,- вигнувши брову Лілі глянула на Беллу і відклала фоліант, який читала,-це ж те саме, що добровільно прийти в штаб аврорів і здатись.
-Не ми особисто це зробимо, закотила очі Лестрандж, з нами ж живе працівник Міністерства, можна його попросити.
-Дами, -з-за стелажів з книжками вийшов Люціус, і кивком голови привітався з Лілі та Беллатрисою та сів навпроти них на крісло,- часом не про мою скромну персону згадуєте?
-Ага, скромну, – буркнула Лестрандж, а Лілі хіхікнула,-в нас до тебе, Люціусе, є серйозне і дуже важливе прохання. Ми з Поттер зараз досліджуємо інформацію про горокракси. Ти чув про них щось?
-Можливо,-трохи насупившись задумався Мелфой, між його бровами показалась невеличка зморшка,-а для чого вам все це?
-Почну з самого початку, -почала розповідь Белла,- про розділення душі після використання заборонених заклинань, а особливо вбивчого. І щоб частини душі не зникли, для них створюються спеціальні предмети, в яких вони зберігаються разом зі спогадами людини. В цьому випадку всім відомий божевільний напівкровка, який називає себе Темним Лордом, створив горокракси. За деякими даними, які ми знайшли, були кілька випадків, коли був створений всього лиш один горокракс. Але скільки створив цей маніяк – не відомо.
-Хоча в нас є здогади, взяла слово Лілі,- що одним з горокраксів є змія його, Наджіні. Але щодо інших ми не знаємо. Нам потрібні хоч якісь дані з біографії Темного Лорда, щоб дізнатись, де шукати інші горокракси та щоб знати, скільки їх.
-Складне завданнячко,- сказав Люціус, і судячи з його очей, в яких поблискували вогники азарту, схоже, що його все це зацікавило. – Я нічого не обіцяю, але щось цікавеньке можна знайти у Відділі Таємниць. Також в Міністерстві є архів, де зберігаються дані і записи біографії всіх відомих чаклунів. Там теж може бути корисна інформація.
-То ти нам допоможеш?, -з надією в голосі спитала Беллатриса.
-Як я вже сказав, нічого вам обіцяти не можу, – зітхнув Люціус і встав з крісла,- та якщо домовитись з деякими чиновниками з цих департаментів, може щось та й вийде. А зараз я змушений покинути вас, мені пора на зустріч,-і Люціус вийшов з бібліотеки.
-Чесно кажучи, – здивовано поглянула на подругу Лілі,- я трохи шокована, що ми з Люціусом так легко домовились.
-Головне не це, а щоб Мелфою вдалось знайти потрібну інформацію,-зазначила, задумашись Беллатрисса,-а зараз нам потрібно краще дослідити тему розділення душі. Нам потрібно знати, як відбувається цей процес.
Поки Лілі з Беллою займались своїми дослідженнями, Люціус Малфой не сидів склавши руки. Йому самому стало цікаво, що з цього всього вийде. Чоловік, щоб не привертати до себе увагу, займався й своєю рутинною роботою в Міністерстві – Опікунською радою. Але йому вдалось підкупити кілька потрібних людей, щоб попасти в Архів. Саме приміщення було темним. Стіни та підлога були викледені чорною плиткою. Там було тисячі, якщо не мільйони стелажів. Мелфой важко зітхнувши пішов вглиб архіву. Всюди на полицях лежали різних розмірів книги, різноманітні коробки, сувої пергаментів. Щоб знайти те, що потрібно, Люціус зісканував заклинанням номер полиці, де лежало те, що він шукав. Світло заклинання відлетіло від невеличкого шматка пергаменту і полетіло кудись між стелажів. Малфой вирішив почекати, поки не з’явиться жовте світло заклинання. Та коли воно з’явилось, то чоловік побачив жовту підсвітку заклинання десь за кілька стелажів від нього. Перед Люціусом лежала жовта вицвівша папка, на якій ледве можна було розгледіти напис «Лілі і Джеймс Поттери. Вбивство». Вона була зовсім тонка. В ній було всього кілька листків списаних маленьким, але чітким шрифтом. Переглянувши записи, Люціус зрозумів, що хоч і справа була дуже гучна і відома, але його поспіхом закрили, бо ніхто не вірив, що напад здійснив Відомо-Хто. На одному з листків було написано, що в усьому винен Сіріус Блек, оскільки він був найкращим другом Джеймса. Проглянувши всі записи, Мелфой зрозумів, що справа «шита білими нитками», ніхто нічого нормально не розслідував. Також в папці було кілька вирізок з газет з фото родини Поттерів і надписом «Загинула родина відомих чарівників». Чоловік закрив папку важко зітхнути. Він зрозумів, що виконати прохання Лілі і Беллатриси буде не легко. Мелфой дістав листок з номером архівної справи Волдеморта. Він знову зіканував його заклинанням. Цього разу папка була значно більша. Вона була товста як старовинний фоліант, яких в бібліотеці в Менорі було дуже багато.
-Важкенька, – буркочучи собі під ніс, Люціус взяв папку і поніс до найближчого столу.
В справі були відомості про Волдеморта починаючи з його дитинства, і закінчуючи зникненням після вбивства Лілі і Джеймса. Там також були відомості про прибічників Темного Лорда, які приєднались до нього в Першу Війну. Люціус начарував собі кілька сувоїв пергаменту, перо і баночку з чорнилами. Не дивлячись на те, що таємно від Темного Лорда, він та Нарциса вміли користуватись маґлівським телефоном і інтернетом. Та в цьому приміщенні техніка не діяла. Тому довелось все нотувати вручну. Вчитуючись в історію злочинів Волдеморта, Люціус зрозумів, що перший горокракс був створений після того, як Василіск, якого Том Реддл, тобто Волдеморт-підліток натравив на бідолашну Міртл. Саме тоді перший осколок душі відколовся. Але що саме стало горокраксом – невідомо. Читаючи далі і роблячи записи Люціус дійшов до історії родини Поттерів. Звідки тут це взялось – невідомо, оскільки в справі про напад на Лілі і Джеймса цього не було. Там було написано, що після того як Лілі Поттер застосувала стародавню магію – ритуал самопожертви заради порятунку сина, вбивче заклинання Авада Кедавра вбило її. Але На її синові воно не спрацювало – а позбавило Волдеморта його магічної сили і сильно вплинуло на його тілесну оболонку. В цей момент Мелфоя осінило.Чоловік зрозумів, чому в Гаррі з’явився шрам на лобі – саме таким чином хлопчик став хранителем частинки душі Відомо-Кого. Гаррі став живим горокраксом. Люціус відчув, як по спині пробігся неприємний холодок.
-Цього просто не може бути,- потерши долонями обличчя, пробурмотів Мелфой,- як мені про це повідомити Лілі, – Люціус важко зітхнувши, поскладавши усі записи сховав в кишеню мантії. Він повернув папку, з якою працював, на місце і попрямував на вихід. Раптом йому в голову прийшла ідея. У Відділі Таємниць крім пророцтв зберігаються спогади. А також там є сито спогадів. Але як туди прокрастись Люціус не знав. Можна спробувати Оборотне зілля, але на вході до відділу діють спеціальні чари, які здатні його виявити. Але про це йому доведеться подумати пізніше, оскільки він почув чиїсь кроки, які досить швидко наближались до місця, де був Люціус. Чоловік побачив зліва від себе двері, які вели в бібліотеку Міністерства. Мелфой зайшов туди саме вчасно. Краєм ока, перед тим, як зачинити двері бібліотеки, він побачив знайому мантію. Це був міністр. Глибоко вдихнувши і видихнувши, Мелфою прийшла ідея, що в цьому місці теж може бути інформація про горокракси.
Поки Люціус був в міністерсві, Лілі і Беллатриса теж не гаяли часу. Вони провели кількагодинне тренування. Лестрандж показала Лілі нові бойові заклинання, яких вона навчилась від інших смертежерів. А також, показала одне, яке їй показав сам Волдеморт. Все ж Белла була надзвичайно хорошою актрисою і бездоганно грала роль божевільної фанатички ящероголового виродка. Після обіду дами вирішили трохи перепочити в саду Менора. На вулиці було досить тепло. Поттер та Лестрандж сиділи в альтанці. Перед ними стояла пляшка легкого білого вина та два бокали на тоненьких ніжках. Також на лежала таріль з різними фруктами.
-Аж не віриться, що час так летить, – зробивши ковток зі свого бокалу, Белла сказала, – здавалося б ось тільки недавно народився Гаррі, потім Драко, а тепер вони вже навчаються на першому курсі Гоґвордсу.
-Мені теж, – розглядаючи павлінів, що гордо задерши голови, походжали по подвір’ю відповіда Лілі, – я досі пам’ятаю, як дізналась, що вагітна і Джеймса, яким він був щасливим. Коли Гаррі народився, мій чоловік не відходив від сина. Він міг цілими днями гратись з ним,-Лілі важко зітхнула.
-Доброго дня, шановні дами,- раптом біля них з’явився Абраксас. Він був одягнений дость просто – чорні легкі брюки і біла сорочка. На його обличчі була дружелюбна посмішка, яка, здавалося, ніколи не покидала його. Він сів справа від Лілі.
-Доброго дня і Вам, сер, – привітались дами, посміхнувшись у відповідь.
-Ми саме говорили про те, що час летить надзвичайно швидко,-заговорила Лілі, – адже тільки недавно Гаррі і Драко були зовсім маленькі. А зараз їм уже одинадцять.
-Це справді так, – поглянувши на Лілі сказав Мелфой, – не встигнимо і оком змигнути, як вони приведуть додому своїх майбутніх дружин знайомити з батьками,- Абраксас засміявся.
-А хіба в чистокровних родинах не вибирають батьки своїм дітям майбутню пару, щоб уникнути змішання крові?, – поцікавилась Поттер.
-Колись так було, -зітхнув чоловік, – але зараз ці правила починають відходити на задній план, в деяких чистокровних сім’ях, тому що багато таких сімей мають кровні узи між собою. Я чув, що, наприклад, в Європі, змішування крові давно практикується.
-Але ваш син так сильно підтримує цю традицію і я думаю, що саме так він вчинить і з Драко, -з сумом зітхнула Лілі. Вона добре пам’ятала знущання слизаринців в школі.
-Лілі,-в погляді Абраксаса була щирість і доброта,-Люціус виховувався в середовищі таких же людей, як і він сам – фанатів чистої крові. Я намагався хоч якось переконати його, що походження чарівника не має значення, головне бути людиною, але спілкування зі шкільними друзями в Гоґвортсі зробило свою справу. Мати Люціуса хоч і теж була чистокровна, але поділяла мою позицію. Навіть Дамблдор намагався якось зі своєї сторони повпливати на мого сина. Та, нажаль, все марно. Люціус надто впертий.
В цей час Мелфой-молодший повернувся з Міністерства. Люціус знайшов ще інформацію. Виявилось, що для розділення душ потрібне вбивство. Але також потрібен спеціальний предмет, який зможе втримати в собі частинку душі. А ще його насторожувало те, що одна з частинок душі є в Гаррі. Оскільки вбивств було сім. Потрібно було знайти більш детальну інформацію про предмети, які стали горокраксами. Люціус знав тільки про один – щоденник Тома Редла, який зберігався у Мелфой-Менорі. Мелфой зайшов один старовинний фоліант, який був схований від сторонніх очей спеціальними чарами, але про місцезнаходження знав тільки Люціус.
Там було дещо цікаве. Це мають бути незвичайні речі, хоча щоденник був звичайнісіньким маґлівським зошитом. Але Волдеморт зміг наділити його магією, яка здатна зберегти його частинку душі. Люціус знайшов ще деякі предмети, які б могли стати горокраксами: перстні стародавні, діадеми, різноманітні кулони. Які саме – не відомо. Дана інформація Люціуса не сильно задовольнила. Шкода, що про живих горокраксів нічого немає. Оскільки, згідно з даними справи, що він знайшов в архіві, Люціус зрозумів, що після вбивств, Том Редл, тобто молодий Волдеморт, створив горокракси. Тільки шкода, що опису їх не було. Але ця інформація може зацікавити Беллу і Лілі.
-Отже,-Люціус зустрів жінок у вітальні, які про щось жваво бесідували, – я знайшов ось таку інформацію, – він вручив свої записи жінкам,- де шукати горокракси – не відомо. Хоча можна почати з вбивств здійснених Темним Лордом.
Першим було вбивство Плаксивої Міртл, коли молодий Том Редл випустив з підземелля Василіска. Друге – коли вбив свого діда Ярволда Ґонта, третє вбивство якогось маґла, четверте – Гепзіби Смітт – багатої чаклунки – колекціонерки. Які речі він видурив в неї, невідомо. Потім він вбив якогось селянина в Албанії, де переховується зараз, згідно чуток. А ще кажуть що вбили якусь працівницю міністерства, звуть Берта Джоркінс. Я чув, що вона дуже любила пхати свого носа, куди не просять. Всі думають, що це хтось таким чином вирішив зберегти свої секрети, про які дізналась Берта. Також ходять чутки, що у Темного Лорда з’явилась «домашня тваринка» на ім’я Наджіні – кількаметрова зміюка, укус якої може вбити будь-кого. А щодо останнього, – Люціус важко зітхнув і поглянув на Лілі, – я знайшов в справі Волдеморта, що після нападу на твою сім’ю він втратив свої тіло і силу завдяки тому, що ти, Лілі, пожертвувала собою заради сина. Саме ця древня магія самопожертви врятувала Гаррі від смерті, що ти і так знаєш. Але є ще дещо.
-Кажи вже, – Лілі з благанням в очах поглянула на Люціуса,-що ще ти дізнався?
-А те, Лілі,-він знову важко зітхнув, -що нажаль твій син став живим горокраксом. Коли вбивче закляття відбилось від Гаррі і влетіло в Відомо-Кого, частинка душі цього ящероголового виродка вселилась в хлопчика. Через це в нього на лобі шрам – блискавка. Як витягти з Гаррі частину душі Темного Лорда – невідомо.
Від почутих слів Лілі мало не зомліла. Бідолашний Гаррі. Він навіть не здогадується, що в його тілі живе частинка душі вбивці його батьків. І тепер Лілі зрозуміла тільки одне.
-Як у Темного Лорда буде нагода повернутись, він буде полювати на Гаррі,- з жахом сказала Поттер, – я знайшла в одній книзі інформацію про те, як і коли цей ящероголовий виродок схоче повернутись. Там писало, що йому будуть потрібні усі горокракси – тобто вони мають бути цілими і неушкодженими. Також потрібен ритуал, в яких входить кров Гаррі. І навряд чи він залишить мого сина живим, – від власних слів Лілі ще гірше стало.
-Що ж, – зітхнула Белла, це вже щось. Тому нам потрібно якнайшвидше дізнатись, як саме виглядають ці чортові горокракси.
-І як нам це зробити?-знову заговорила Лілі.
-А в цьому нам може допомогти Северус,-втрутився Люціус,-він один з тих, хто був і є з самого початку з Відомо-Ким, а також поважна фігура серед Смертежерів. І я завтра спробую йому написати, призначити зустріч.
***

Йдучи знайомими стінами школи чарів та чаклунства, Северус саме йшов трохи провітритись на шкільне подвір’я. На вулиці нікого не було. Хоч на вулиці ще снігу не було, але повітря було морозним. На вчителеві було темно-сіре, майже чорне кашемірове дороге пальто. На ногах теплі, з драконячої шкіри, зимові черевики. Окинувши теритою поглядом своїх майже чорних очей, він помітив знайому постать. Снейп підійшов ближче і привітався з гостем.
-То що ти хочеш знати, Люціусе?, – з цікавістю спитав вчитель,- все, що я знаю це те, що Відомо-Хто зараз переховуться в Албанії після нападу на Поттерів. А щодо минулого, то те, що Темний Лорд виховувася в сиротинці. Колись Дамблдор розповідав, що маленький Том Реддл знущався над іншими вихованцями, а також над тваринами.
– І це все?, -дивувався Люціус, вигнувши брову,- Северусе, ти щось знаєш про горокракси? Ти про щось таке чув від Темного Лорда?
-Ні, -зітхнув Снейп,-але знаю, що він їх створив. Звичайно, першою жертвою була, сам знаєш, що Міртл. Але Альбус казав, що Том виріс в Малому Ґенґелтоні. Можливо сусіди щось зможуть сказати.
-І за це дякую,-звернувся до професора Мелфой, -це нам дуже допоможе. Після цього Люціус попрощався і попрямував до закінчення антитрансгресійного поля. Северус ще кілька хвилин постояв на вулиці і повернувся в школу.
Люціус розповів усе Беллатрисі і Лілі. Вони саме знаходились в тренувальному залі. Дівчата прийняли душ, і спустились у вітальню. Після обіду, Белла зробила паузу, щоб трохи відпочити. Вона прийшла в свою кімнату, лягла на ліжко і задуманим поглядом розглядала балдахін над ліжком. Жінка думала. Про своє життя. Про те, як її змусили прийняти Мітку, як Відомо-Хто змусив її мучити родину Лонґботомів. Як змушував робити і інші жахливі речі під дією закляття, якому не можливо було чинити опір. Беллатриса мала в кімнаті невеличкий сховок, в якому вона зберігала свої спогади. В них були всі події, всі злочини, які вона вчинила не добровільно. І коли все закінчиться, а цей маніяк ящіроголовий буде горіти в пеклі, вона особисто все це віддасть аврорам. А ще Лестрандж таємно готується вивести Мітку зі свого передпліччя. Але зараз більшу частину часу жінка приділяє розслідуванню.
Наступного дня, Белла, Нарциса і Лілі провели в бібліотеці невеличку нараду. Жінки вирішили з’їздити в Малий Ґенґлтон. Нарциса вирішила теж поїхати, оскільки присутність авторитетної особи змусить опитаних тримати язика за зубами і не патякати, що до них приходила ще одна сестра з роду Блек і щось розпитувала. Тому, що Белла є не під дією закляття Темного Лорда і вона не зможе, коли потрібно, натиснути на його сусідів. Нарциса раніше навіть уявити не могла, наскільки м’якою і доброю буває її сестра.
***
Пройшов рік. Лілі та Белла після вівдвідин Малого Ґенґлтона отримали ще більше нових даних. Завдяки Нарцисі, вони також побували в сиротинці, де жив малий Том Реддл. Вихователі спершу неохоче йшли на контакт, але Нарциса ввімкнула свій авторитет і аристократичність, ну і за невелику суму ґалеонів, все таки дізналась від однієї з виховатильок, що Темний Лорд усіх лякав. Його боялись всі, навіть директор. Також знайшлось в архіві кілька записів про випадки знущань над дітьми і тваринами. Спершу всі троє думали, що все таки це слухи та байки, але написане в паперах розвіяло їхні сумніви.
За тиждень після цього сталось те, чого ніхто не очікував. Після того, як Люціус підкинув щоденник Реддла Джинні Візлі, в школі стали відбуватись дивні речі. Драко часто присилав матері листи про те, що в школі ніби-то живе древній монстр, якого створив Салазар Слизарин і про напади на учнів школи.
Нарциса з Лілі дуже переживали за синів, але Лілі ще тоді навіть не підозрювала, що Гаррі буде у все це втягнутим. Коли щоденник був знищеним, всі зрозуміли, що він був одним з горокраксів. Після битви Гаррі з Василском, Поттер таємно вночі прокралась в Гоґвордс, щоб переконатись, що її син живий. Вона сиділа біля Гаррі і гладила його по голові. Їй було приємно відчувати під долонею тепло свого сина. Малий ґриффіндорець мирно спав в лікарняному ліжку. Лілі немогла налюбуватись сином. Вона легенько поцілувала його в чоло і перш ніж зникнути, переплутала двері і мало не ввірвалась в кімнату мадам Помфрі. Коли Поттер повернулась в Менор, то влаштувала Люціусу скандал за те, що так підставив її сина і невинну дівчинку.
Люціус лише фиркнув, задерши свого аристократичного носа і сказав, що не знав, чим являється щоденник.
-Белло, – Поттер звернулась до неї під час сніданку, – мені прийшла в голову одна ідея. Може нам ще дослідити відносини між Темним Лордом і підлеглими. Можливо хтось з його найбільших прихильників щось йому міг подарувати чи дати, і що могло б стати горокраксом.
-Чудова іде, -підтримала її Лестрандж, -я спробую поговорити з чоловіком. Він один з перших смертежерів Відомо-Кого.
Після сніданку, Белла з Лілі пішли в їхню імпровізовану лабораторію, що знаходилась в підземеллях Менора. Там вони варили різноманітні зілля. Безпечні і ні, щоб Лілі могла розпізнати отруту і приймала її малими дозами, щоб виробився імунітет.
Для розмови з чоловіком, Лестрандж змушена була піти в Лестрандж-Холл. Цей будинок Белла ненавидить всією душею. Там завжди збираються друзі Родольфуса. Сам будинок збудований з темного каменю і кількома вежами з гострими шпилями по боках. Глибоко вдихнувши і видихнувши, Белла відчинила важкі дерев’яні двері, на яких був кований герб роду Лестрандж.
-Заходь Белло, -з вітальні почувся низький голос чоловіка, -я здогадувався, що ти захочеш поговорити. Тому я відмінив усі свої ранкові зустрічі.
Кімната була досить велика. Стіни були темно-сині, прикрашені срібними візерунками. Паркет був зроблений з чорного дерева, на якому лежав темно-синій килим. На величезних вікнах висіли важкі шовкові портьєри. А над довгим столом з чорного дерева, що стояв посеред кімнати, висіла кришталева люстра. Біля столу стояло кілька крісел, теж з чорного дерева, оббитих синім шовком. Родольфус сидів на синьому шкіряному дивані біля масивної дубової книжкової шафи.
– Раз ти про все здогадався, то я перейду відразу до справи,- впевнено заговорила Белла, стоячи навпроти чоловіка,- що ти знаєш про тих, хто найближче спілкувався з Темним Лордом.
Лестрандж відклав книгу, яку саме читав і підняв погляд на свою дружину.
– Був дехто,-почав розповідати чоловік, – це твій брат-Реґулус. Він був фанатом Темного Лорда і завжди виконував для нього будь-яке завдання. Ми навіть побоювались і ненавиділи його. Він завжди все про всіх доповідав Відомо-Кому. Але Темний Лорд недовіряв нікому, крім себе. Одного разу, я бачив, як Реґулус щось передавав Темному Лорду. Це було щось невеличке на срібному ланцюжку.
-Це міг бути наш сімейний кулон,-припустила Беллатриса,-на ньому є наш родовий герб Блеків.
-Все можливо, -зітхнув Родольфус, -але де ця річ, мені не відомо.
Белла ще кілька хвилин поговорила з чоловіком і повернулась в Менор через камін в свою спальню. Вона очистивши себе і килим від сажі, пішла в бібліотеку. Там є каталог з різноманітними кулонами і прикрасами всіх давніх магічних родин. Також там є стисла історія кожного роду і зображення гербів. Також там є в зменшеному вигляді родові дерева.
Жінка знайшла потрібну книгу. В ній вона знайшла цей кулон. Белла колись його бачила, але спогади були розмиті. Вона перемалювала його зображення на кусок пергаменту, щоб завжди мати зображення при собі. Лестрандж знала, що колись таки знайде всі горокракси, знищить частини душі Темного Лорда, щоб цей виродок не зміг повернутись. Єдине, що насторожувало і лякало жінку, це яким чином витягти ту частину душі, що відірвалась від Відомо-Кого і влетіла в Гаррі. Цим Белла обов’язково займеться. Це вона хоче зробити заради Лілі, яка стала їй наче сестра. Белла прекрасно розуміє, що за всі свої злі вчинки, які вона встигла наробити, буде відповідати перед судом і можливо повернеться в Азкабан, але десь глибоко в душі жевріла надія, що в це жахливе місце вона не потрапить.
Життя потрекло своїм руслом. Було ще багато різних подій в житті родини Мелфоїв. Але битва за існування всього магічного і маглівського світу ще попереду.