Глава 6

Одноманітні дні швидко наскучили, змушуючи Сандру розважатись різними способами. Листи до Ксав’єра і Єлени йшли кілька днів, як і відповіді від товаришів. Вони обмінювались буденними повідомленнями про їх літні дні, хоча, в більшості випадків, Сандра відмовчувалась про власні справи, віддаючи перевагу жадібно вчитуватись в текст від подруги, яка розповідала про спекотні вечори, що вона проводила із мамою, граючи у свій коханий Квідич. Або Лавґуд — цей білявий негідник вихвалявся стародавніми містами, архітектуру яких мав можливість розглядати у черговій подорожі по світі.

 

Вишневецькій просто не було, що розповідати. Її будні прикрашали лише планові заняття із, вже набридшими, їй викладачами. Вони мали настільки традиційні і устарівші погляди, з якими навіть старець Діпіт вже б не погодився, і рідкі вилазки у Косу Алею. Єдина вчителька, з якою Сандра справді знайшла спільну мову — поважна Вірджінія Браун, з якою у неї доволі часто складались глибокі, особисті розмови, супроводжені чашечкою чаю після проведення додаткових уроків Чар. Місіс Браун була щиро вражена здібностями дівчини в цій області, з захопленням проглядаючи її записи.

 

Одного разу вони до пізна засиділися у залі, ведучи енергійну дискусію.

 

— Моя люба! Не варто покладатись на інших людей, навіть якщо це твої близькі. З часом будь-хто вставить тобі ножа у спину — саме в ту мить, коли ти найбільш слабкий і неготовий до зради.. а потім зникне із твого життя, так підступно і тихо, що спочатку ти навіть цього не второпаєш, очікуючи жалісливої допомоги, — її глибокий, солодкий голос наче вводив у транс, підкреслюючи владний жіночий статус. Вірджінія завжди виділялась екстравагантністю і особливою філософією. Ті думки, які вона проповідувала були неглибокими, поверхневими, але спосіб, яким жінка їх подавала був абсолютною насолодою. Хотілось заперечити, запротестувати, так, як Сандра зазвичай висловлювала свою думку — різко та вперто, але вона не могла вичавити й слова, вдивляючись у сині очі викладачки.

 

— Але таке існування нестерпне! Знати, що ніхто тебе не підтримає в важку хвилину і постійно перебувати в тривожному стані, очікуючи так званої зради. Розраховувати лише на себе і свої сили — хіба ось це не справді страшна річ? — вона зашептала їй у відповідь, після кількох нестерпно довгих секунд ретельного підбирання підходящих слів, ледь формулюючи їх у якусь доволі посередню думку. При інших обставинах вона висловилась би інакше.

 

Місіс Вірджінія лише лукаво усміхнулась, забавляючись структурою її судження. Це здалось їй до смішного наївним, хоча жінка далеко не вважала Сандру такою, скоріше недосвідченою, яка тільки починає свій шлях в жорстокому світі.

 

— Це звучить страшно, але самодостатньо, мила. Хіба не краще брати відповідальність за своє життя у власні руки, не підпорядковуючись батьку, чоловіку чи цій нісенітниця, яку часто приписують до людського життя, як «доля»? Розуміти, що саме ти власник свого життя, тіла, разума — ось по-істину гідне блаженство, — жінка захихотіла, поки її статне обличчя освітлювали теплі вогні каміну. Блиск очей Вірджінії манив і відштовхував одночасно, даруючи п’янке відчуття неконтрольованості ситуації Сандрою.

 

Після цієї розмови дівчина довго провела далеко у своїх думках, навіть переставши засиджуватись в бібліотеці. Цей діалог безумовно залишив на ній слід, змусивши переосмислити деякі речі — конкретні або не дуже. Щось більш розпливчасте, сховане далеко у підсвідомості душі. Її ніколи не контролювали, принаймні це було в межах розумного, не обмежували, так, як однолітків, давали право вибору і ростили Сандру з усвідомленням значущості власної особистості і визнання своєї могутності в майбутньому. Дівчина раптом зрозуміла, наскільки вдячна батькам, що завжди тверезо і сучасно оглядали методи її виховання. Це проявлялося у всіх аспектах життя, будь то кар’єра, сім’я чи особисті бажання і цінності Вишневецької. А саме те, що їх поважали і брали до уваги. Тому якщо хтось і буде контролювати Сандру — тільки вона сама.

 

Порівнюючи із однокурсницями — аристократками з видатним походженням. Чи мали вони хоч краплю такої свободи, як мала вона? Чи хоч раз дійсно враховувалась їхня думка при виборі тих чи інших речей? Ні, абсолютно, ні.

 

В більшості випадків дівчатам не потрібна була кар’єра, якщо вони відносились до «Чистокровних двадцяти восьми». Їх видавали заміж, запроторюючи у в’язницю із красивою назвою і історією, наповненою пролитою кров’ю. Вони не вирішували питання сім’ї, не брали участі у дипломатичних заходах і, тим більше, не вели сімейний бізнес.

 

Ось чим вона відрізнялася від інших. Здатністю довіряти сім’ї, яка ставила в пріоритет власну доньку, а не думку чи традиції суспільства.

 

* * *

 

Після цих кількаденних роздумів дівчину накрив стан самовпевненості. І вона вирішила цим скористатись.

 

Розслідування майже не просувалося — лише скупі факти, які вона мусолила вже кілька днів, аналізуючи від А до Я. Важко було зосередитись, поки мозок відводив її у зовсім інше русло, далеке від школи, Редла й інших дратуючих факторів. Хотілось спокою. Сандру гнівала та думка, що їй приходилось брати настільки велику відповідальність, яка тягарем засіла десь глибоко в серці. Тому на зміну емоціям прийшов холодний розсуд. Тепер наступив час більш наполегливих кроків, вона більше не може гаяти дорогоцінні години безкорисно гортаючи сторінки книжок.

 

Саме тому, коли Радаман Вишневецький розлючено повернувся додому після роботи, замикаючись у власному кабінеті — дівчина ступила прямо туди, настирливо постукавши кілька разів. За дверима почалось мешкання і лайка, схоже, що чоловік оступився, зачепивши якийсь предмет, котрий з приторним гуркотом покотився додолу. Двері відчинилися лише через кілька секунд, відкриваючи Радаману обзор на спокійну Сандру, що склавши руки за спиною очікувала запрошення всередину. Він нерозбірливо похитнув головую, пропускаючи її в дорого облаштований кабінет, який насилу міг би зрівнятись з іншими частинами будинку. В цьому вони були схожі — батько, як і Сандра, оточували себе виключно комфортими умовами для праці, вигідно підібравши правильні місця. Жовтовате світло свічок давало можливість розглянути теперішню обстановку: по центру кімнати розмістився вишуканий стіл із якоїсь темної деревини, що ядовито контрастував з загальним світлим інтер’єром; по боках полиці, набиті документацією і різноманітними речами, пов’язаними із роботою; Радаман насуплено розглядав предмет своєї неуважності — фарфорова ваза залишками колишньої краси обіліплювала холодну підлогу, з легкістю розпавшись на дрібні частинки. Сандра здригнулась, обвівши їх поглядом, хоча батько навіть не злився. Досі жоден з них не промовив і слова, тому вона поспішила це виправити.

 

— У Міністерства Магії зараз проблеми, чи не так? Зокрема в Спенсер-Муна, напевно міністр надіявся, як завжди, відмовчатись і не коментувати ситуацію, що відбувається у маґлів, які з нами пліч-о-пліч, — вона усміхнулась, але її очі залишались холодними. Чоловік неквапливо насупився, прикриваючи двері, — Але після того, як Ґріндельвальд так відкрито виступив проти політики Магічної Британії, на що Леонард не відреагував як слід, його відставка вже не за горами. А Ґелерт то рухається все ближче Європою, якщо вірити пліткам.

 

Радаман зітхнув, втомлено сідаючи у шкіряне крісло за робочим столом, доки Сандра все ще стояла навпроти нього. Вона вирішила, що сидяче положення менш вигідне для розбору таких питань, тому ігнорувала крісло, яке призначувалось для гостів. Чоловік із відповіддю не квапився, акуратно дістаючи з-під столу маґлівський коньяк, розлитий в прозорий сніфтер. Він намагався не дивитись на доньку, яка тепер вже зрозуміла, чому він зробив такі перевертні, коли відчиняв двері — поспішав приховати випивку. Батько дуже рідко брався за алкоголь, а, отже, справи дійсно кепські. Він зробив пекучий ковток, збираючи думки до купи.

 

— Так. Зараз Ґелерт не робить активних дій, проте його армія все ще у найвигіднішому для себе положенні за останні роки. Якщо так буде тривати далі — Міністерство згодом паде. Вони зробили вже дві помилки, якщо брати до уваги те, як швидко Спенсер-Мун на пару із Діпітом зам’яли діло Гоґвортсу, хоча з таким грати не можна. Що ти думаєш на цей рахунок?

 

— Я думаю, що в наступні роки викладацький склад частично зміниться, включаючи директора. Подивимось, що з цього вийде, але особисто я хотіла б бачили Альбуса Дамблдора на цю роль. Більшість батьків були невдоволені поспішним закриттям справи такої страшної смерті, не кажучи вже про батьків дівчинки, — вона схилила голову в напів тьмі, — Я прийшла до тебе не просто так.

 

— Звичайно. Скажу тобі чесно мне спочатку трохи здивував твій різкий інтерес до зовнішньої політики і тим паче до Міністерства. Але ж це не та тема, яка тебе цікавить, правда? Єдине, що я тобі можу розповісти про наше положенні у війні — змінювати погляди ми не будемо, а, тим паче, прогинатись під цього захопленика Європи. Принаймні поки Леонард на нашому боці, — він піднявся, скуйовджуючи темне волосся і тепер дивився на Сандру зверху-вниз.

 

— Це дуже важливо, батьку. Я не можу розповісти подробиць, але звертаюсь саме до тебе — ти єдиний, хто може мене зрозуміти і допомогти. Ти особливий для мене, я тобі повністю довіряю, — дівчина зробила схвильований голос, переходячи в напів-шепіт. Маніпуляція дешева і навряд чи спрацює повинним чином, але ці слова були чистою правдою, — Спробуй мене зрозуміти правильно.

 

Чоловік насупився ще більше, складаючи руки на грудях. Промова доньки його явно не вразила, але от проблеми, в які вона могла вляпатись наводили на тривожні думки. Зараз непростий час.

 

— Ти знаєш, що я завжди тобі допоможу, Сандра. Розповідай.

 

— Скажімо, нещодавно я зацікавилась літературою маґлів, іноді вони пишуть доволі.. цікаві речі, — дівчина почала із далекого, поступово підводячи до конкретної теми. Ця вигадана історія була не надто надійним способом збрехати, але часу було обмаль, — Письменники міфів часто припускали, що люди, які займаються чарами роблять жертвопринесення для власної вигоди, нерідко характеризуючи магів, як виключно негативних персонажів. Мені стало цікаво чи справді такі речі можливі у нашому світі і я прочитала кілька книжок у Гоґвортській бібліотеці. Нічого серйозного, це ж все-таки шкільна література, — Сандра усміхнулась, обережно підбираючи слова, хоча обидва співрозмовника знали, що там можна знайти і набагато жахливіші речі, — Тому я вирішила звернутися до тебе, ти добре знаєшся на Захисті від Темних Мистецтв і Чарах.

 

Радаман полегшено зітхнув, розуміючи, що це всього-навсього проявлення інтересу Сандри до позашкільних речей. Його очі навіть захоплено заблистіли у тьмі, виявляючи його щирий інтерес.

 

— Звичайно, такі ритуали існують. Ти не з чуток знаєш, що чарівники не діляться на чорне і біле, Сандра, а завжди перебувають у вигідні їм тіні. Було багато випадків, коли людей вбивали — і магів, і маґлів, щоб провести обряди. Але це підвласно лише дуже сильним людям, які хочуть принести біль жертві. Це як з непрощеними закляттями: потрібна велика сила волі і щире бажання здійснити вбивство, — він мовив спокійним і тихим голосом, заглибившись у власні думки. Наче говорив автоматично, але дівчина знала, наскільки ретельно батько слідкує за тим, що розповідає. Вона знову закусила губу, намагаючись стримати хвилювання, яке вибивалось у неї із грудей. В такі моменти Сандра раділа, що її змалечку вчили стримувати емоції. Ці аристократні замашки переслідували її все життя.

 

— Але ж вони роблять це для чогось, правильно? Бажаючи отримати щось або когось взамін, — заінтригований голос дівчини звучав м’яко, хоча вона ніколи так не розмовляла. Все для досягнення мети.

 

— Правильно, — містер Вишневеций нахилився до столу, наливаючи ще коньяку. Чомусь її батько віддавав перевагу саме цьому напою, хоча магічне вогневіскі теж полюбляв, — Різні люди роблять це задля різних цілей, очевидно. Хтось вб’є, щоб оживити близьку людину, хоча таке майже неможливо. Хтось заради вічної слави чи удачі, яка буде переслідувати мага все життя. Хтось для кохання. Але це дуже страшні речі, які, звісно, жорстоко караються законом. Тому можна сказати, що так, маґли припускають правильні речі, — з кожним його словом дівчина розчаровувалась все більше, адже все це і так знала. Чоловік просто повторив її власні думки. Роздратування спалахнуло раптово і гостро, але вона вдало його приборкала, натягуючи на обличчя невинну зацікавленість.

 

— Так, напевно. А що якщо… чарівник, теоретично, захоче.. безсмертя? Чи можливо досягнути цього з допомогою ритуалу жертвопринесення? — дівчина завмерла, навіть не дихаючи. Її пальці трохи тремтіли, але вона заздалегідь сховала руки за спиною, представляючи перед батьком лише впевнену, розслаблену позу.

 

Чоловік теж завмер, пильно дивлячись на доньку. Навіть якщо питання його здивувало, то він цього не показав. Пройшло кілька секунд, перш ніж з його пересохших губ злетіли слова, демонструючи глибокий голос, який зараз звучав дещо насторожено.

 

— Так.. подібна практика теж існує. Маг може отримати вічне життя, але це дуже страшна і темна магія, Сандра. Настільки, що більшість чаклунів віддають перевагу про неї забути, якщо дізнаються якісь відомості, — він підняв брови, але тепер його обличчя було наче під холодною маскою, звідки зник колишній інтерес. Гострі риси обличчя виявили перед нею істинного слизеринця, змушуючи непомітно здригнутись. Так, вона знайома із таким образом, мабуть найкраще, із всіх живих на сьогодні.

 

— Я не зовсім розумію, як це працює, батьку. Тобто.. це точно жахливі речі, але як таке взагалі можливо? Людина, що пішла на це привласнює роки життя жертви? Ми ж не зачіпаємо тему релігії, в якій часто робили принесення. Це щось зовсім інше, чи не так?— дівчина намагалась сформулювати питання таким чином, щоб Радаман давав розгорнуту відповідь, а не однозначну. Таким способом вона користується ще з дитинства, випитуючи в оточення те, що їй було потрібно. Вона затруднено ковтнула слину, коли горло пересохло.

 

— Я не знаю, як це відбувається і не знаю, навіщо ти цим цікавишся. Колись давно у мене теж була жага до…таких знань, але я не ліз туди, куди не слід. І тобі раджу не лізти, — він ще раз налив собі янтарної рідини, випиваючи цілий сніфтер одним ковтком. Дівчина стиснула зуби, інформації було негусто. І тоді рішення приступати до запасного плану, котрого вона намагалась всіляко уникнути, прийшло само собою. Неквапливим рухом вона витягнула чарівну паличку із глибокої кишені, ненав’язливо тримаючи в руках, щоб не привернути увагу. Серце несамовито калатало, поки здоровий глузд намагався це все зупинити. Але здоровий глузд — це не про неї. Сандра обвела пильним поглядом батька, що опустивши голову тягнувся до чергового ковтка і подумки вибачилась. В наступну секунду дівчина вже махнула паличкою, прошепотівши закляття.

 

— Імперіостік!

 

В наступну секунду погляд Радамана розфокусувався і він повільно опустив стакан. Сандра вражено зітхнула, роблячи боязкий крок назад. Її губа затремтіла. Вона щойно використала закляття примусу на власному батькові.

 

Ці чари були сумішшю Непрощеного закляття «Імперіус» і її власного, яке стирало пам’ять одразу після припинення впливу. Дівчина зрозуміла, що магія спрацювала по тому, як загуділа її голова від волі Радамана, яка тепер була підвласна їй. Так легко підкорити сильного чаклуна їй вдалось лише завдяки алкоголю, який сильно затьмарив розум чоловіка. Але часу було обмаль і вона одразу приступила до діла, відмахуючись від почуття провини.

 

— Як називається обряд, про який ти мені щойно розповів? Опиши мені про нього все, що знаєш і назви місце, де я можу знайти про нього всю цю інформацію, — дівчина не впізнала свій голос, що холодною владою віддавав наказ, а не просив. Їй раптом стало дурно від власної егоїстичності.

 

— Цей обряд називається «Розщеплення душі», який передбачає собою, власне, розділення душі на кілька частин, що принесе чаклуну вічне життя. Значну роль там грають горокракси, про які можна прочитати в одній із частин довідника «Чорнокнижництво Х\/|| століття», здається, у третій частині. Екземпляри є у нашій бібліотеці.

 

По тому, як різко чоловік замовк вона зрозуміла, що це вся інформація, яку він знає. Напружена посмішка промайнула її обличчям, поки вона намагалась не дивитись на батька, що зараз походив скоріше на маріонетку. Тріумф тривав недовго, бо через кілька секунду вона вже зняла закляття, бажаючи якомога менше утримувати його в такому становищі. Для Радамана їхній діалог все ще перебував в моменті розмови, коли вона ще не використала чари.

 

Радаман з силою заплющив очі, трохи похитнувшись. А Сандра відчула, як розколюється її голова. Схоже, сильне закляття подіяло на них обох злегка негативним впливом.

 

— Я зрозуміла, тату. Дякую, що поділився, я це дуже ціную. Тепер мій інтерес вичерпався, — тепер вже цілковита брехня злетіла з її уст. На репліку доньки чоловік лише відмахнувся, сідаючи назад за стіл. Він опустив обличчя в руки, від чого колихнулось його розтріпане волосся.

 

— Щось мені недобре. Мабуть варто вже йти спати, — його охрипший голос змусив її спину покрились мурашками.

 

— Так.. і досить пити. Ти навіть мамі не показався після роботи, а вона точно переймається. На добраніч.

 

Чоловік розгублено кивнув і Сандра вийшла, тихо прикриваючи двері. Кабінет батька знаходився на третьому поверсі, куди ніхто майже не піднімався, адже всі потрібні кімнати знаходились на першому та другому поверхах. Тому темний коридор, який нічим не освітлювався не привів її в здивування, але всеодно змусив насторожено випрямити спину. Вже глибока ніч. Вузький прохід обрамляла світла деревина, на якій висіли барвисті картини. Предки Вишневецьких завжди займались різною творчістю, тому Сандра з самого дитинства знала, кому з родичів належать ті чи інші витвори. Ось — травневий сад, який захопили бджоли, що запилювали зелені рослини. Ця картина належала її прабабусі. Трохи далі, на більшому полотні, був зображений кам’яний замок в оточенні тьмяного моря — робота двоюрідної тітки та багато інших творів вздовж стін. В самому кінці, біля сходів униз, висіло велике дзеркало до підлоги, біля якого вона зараз проходила.

 

На секунду кинувши погляд на площину дівчина раптово заклякла, коли її кинуло в нестерпний жар. У відображенні дзеркала на неї дивилась давно мертва учениця, на обличчі якої уклякла суміш паніки і тваринного жаху, якої Вишневецька не бачила жодного разу на людях. На живих людях. Зрачки Сандри розширились, а руки затрусились ледь утримуючи паличку, яка здалась їй найважчою річчю у світі. Дівчина оступилась, не зводячи погляду з примари, яка дивилась на неї у відповідь. Сандра жорстким рухом кинулась до відображення, розбиваючи плоский світ жаху. Уламки розлетілись, викликаючи у неї важке зітхання. На очі натрапила закривавлена рука, з якої бордовою рідиною стікала гаряча кров на підлогу, псуючи світлий килим. Звук привернув увагу домовика і дівчина поспішила сховати руки за спину, ледве дихаючи.

 

— Пані, у вас все добре? Веда чула голосні звуки і поспішила на допомогу своїй пані! — боязливий голос ельфа за спиною, змусив її повернутися. Сандра кинула на неї неоднозначний погляд, від якого домовик піджала вуха. Але дівчина лише заплющила очі, намагаючись оговтатись. Вона все ще мілко тремтіла, а закривавлена рука починала пекти.

 

— Так, Веда, все добре, дякую. Ти можеш бути вільна, — Сандра, охрипла, як батько кілька хвилин тому. І як він тільки не почув галасу? Мабуть заснув прямо в кабінеті. Ельф невпевнено обвела поглядом розбите дзеркало і неспокійну господарку, — Тільки я попрошу тебе нікому не розповідати про те, що ти бачила.

 

— Веда зробить так, як просить пані! Веда хороший домовий ельф! — вона зникла так само швидко, як і з’явилась.

 

Сандра змучено зробила кілька глибоких вдихів, витираючи піт з лоба. Те, що з нею відбувається — наслідок постійного стресу і втоми, який з кожним разом приносить все більше шкоди, адже раніше вона віддувалась всього лише істерикою, а не глибокими порізами.

 

Хоча, сама винна — не галюцинація ж змусила її кидатись на дзеркало. Вона ще раз обвела поглядом коридор і направила паличку на уламки, закляттям повертаючи їх у колишню форму. Звичайнісіньке Репаро і все знову гаразд. Ну, майже.

 

Знову окидаючи поглядом руку Сандра направилась в свою майстерню, перебираючи в голові список ліків, які були там в наявності. Вилікувати її треба швидко і непомітно — швидко, бо через кілька днів вже пройде весілля, на якому вона повинна виглядали ідеально, тим більше, без травм. А непомітно, бо ніхто немає бачити наслідків її внутрішніх тарганів.

 

Так, сьогоднішній день точно ввійде у список найжахливіших в житті дівчини — вона власноручно прокляла батька; ледь не збожеволіла від смертельних галюцинацій; порізала руку, від чого стікає кров’ю і вмирає від огидного почуття провини. Єдина новина, яка не давала їй з кінцем ввійти у відчай — це те, що розслідування про ритуал знову набирає обертів, хоч і таким способом.