Глава 2

Ніл йшов по вулиці. Вже вечоріло. Хмар на небі не було, тому яскраво-оранжеве сонце було добре видно. Сьогодні він познайомився з новою групою. Вони виявилися доволі веселі , а з капітаном гурту вони навіть подружилися. В класі він теж знайшов нових друзів, а точніше багато хто хотів з ним познайомитися.

-Ей, Ніл!- десь заді почувся веселий голос нового однокласника. Ніл обернувся побачив хлопця з темно-коричневим волоссям. Його звати Ники. -Куди йдеш?

-Додому- в Ніла не було особливого бажання спілкуватися з хлопцем, але вони обоє йшли до гуртожитку, тому іншого варіанту не було.

Вони говорили до самої кімнати. Ну як говорили.. Зазвичай говорив Ники, а Ніл час від часу кивав головою чи вставляв коротенькі репліки. Але Ники було дуже комфортно і, здавалося, він навіть був радий такому мовчазному співрозмовнику.

На наступний день Ники вже стояв біля кімнати хлопців. Двері різко відкрилися і з них виглядав вже готовий до виходу Кевин.
-Що ти тут робиш?-він, звичайно, був здивований візитом свого знайомого.
-І навіть не привітався.. Який ти груби- Ники видав образу, а потім знову щиро усміхнувся- Я взагалі по Ніла прийшов.
-Н-І-І-І-Л- протягнув Кевин.
За хвилинку показався Ніл з мокрою головою та явно сонним виглядом:
-Що тобі потріб..- хлопець затих побачивши гостя. Той тільки помахав рукою і ще сильніше усміхнувся.
-Чесно, я думав ти вже готовий і хотів разом піти до головного корпусу на пари.
-Тоді заходь, почекаємо поки Ніл висушить волосся-Кевин злим поглядом зиркнув на Ніла та відійшов від дверей, щоб Ники міг зайти.
Ніл не думав що хлопець буде таким надокучливим, але ворогів не хотів, тому просто змирився зі своїм “новим другом” та витримував його компанію до кінця робочого дня.

В Ніла сьогодні було менше пар ніж у Кевина і Ники, а вони домовлялися піти погуляти. Тому коли одногрупники порозбігалися хто куди, Ніл сів на лавку біля головного корпуса поклавши рюкзак біля себе і почав чекати закінчення наступної пари.
-Ей, лис- Ніл спочатку не зрозумів що звертаються саме до нього, але згадавши де він знаходиться і те, що перебував тут сам різко оглянувся. Не далеко від нього стояв дуже знайомий хлопець. Його світле волосся виблискувало на сонці. Ендрю. Ендрю Міньярд. Нілу знадобилося не багато часу щоб впізнати “Найпопурярнішого хлопця”. Ніла це бісило. Не відомо чому. Просто не подобалися люди, які вважали себе кращими за інших.
Ніл перевів погляд на щось інше, лиш би не дивитися йому в очі.
-Що тобі потрібно? І взагалі.. чому я лис?
-Ти такий же рижий.
Настала невелика мовчанка. Ніл хотів щоб Ендрю відстав від нього, а Ендрю в свою чергу не знав що сказати.
-Чому ти перевівся до нас під кінець навчального року?-питання було недоречне, але Ендрю справді було цікаво.
-Мені запропонували місце в гурті.
-Ого-о-о, так ти в нас музикант.
-Ага. На гітарі граю.
Діалог знову припинився. Ендрю думав, що коли він заговорить з Нілом, той почне балакати без зупину, але все вийшло трохи не так як він планував.
-Ти захоплюєшся ще чимось окрім грі на гітарі?
Ніл не відповів. Ендрю зменшив відстань між хлопцями на крок, потім на два, допоки не підійшов в притик до лавки і штурхнув рижого за плече.
-Ей, ти що робиш?!-Ніл відірвався від своїх думок і повернув голову в бік Ендрю.
-Ти не відповів на запитання.
-Вибач, я задумався.
-Про що?-Ендрю усміхнувся ніби мав зараз почути щось типу: « Думав як покликати тебе гуляти так, щоб ти не відмовився», але натомість почув:
-Думав як правильно тебе називати. Я лис тому що в мене риже волосся, а в тебе біле.. Тому ти будеш…-Ніл витримав паузу і ще трохи задумався- песец!
-Хто?-Ендрю зовсім не зрозумів що він тільки що сказав.
-Ну.. ти мене розчаровуєш-Ніл видав смуток, а потім добавив- песец або полярна лисиця. Вона дуже схожа на звичайну лисицю, але з білою шерстю. Зрозумів?
Ендрю хотів щось сказати, але дзвінок його випередив.
Ніл підскочив з лавки, закинув на плече свій рюкзак і подався зустрічати Кевина і Ники з пар, навіть не попрощавшись з Ендрю.