А шо тут писати?

Я бігла коридорами світла, ноги несли мене з одного місця в інше, наче навіть не торкаючись підлоги. Я кружляла між хиерами-спогадами, які перепліталися між собою у дивовижному танку, створюючи нові всесвіти моєї думки. Пливучи між рядами можливостей я бачила падіння націй, розквіт королівств і забуття епох.Сміх розливався між коридорами-лабіринтами переливистим дзвіном крапель. Я не знаю хто я і звідки, да це і не важливо.
М’якою ходою я спускалася сходами життя, прокладаючи собі маршрут між калюжами смерті. Усі ми не вічні, і кожен з нас може випадково, або спеціально наступити у калюжу та промочити ноги, але я ненавиджу це бридке відчуття холодної рідини на стопах. Вона пожирає тіло, як химерний тваринний голод, не залишаючи жодного подиху. Дивні створіння – люди. Несуться скрізь несчисленні дзеркала подій, крізь фортеці сердець, змієвидні переплетення долі-пустунки. Доречі Доля – дівчина прозорлива, обожнює жарти. Натура вона образлива та бурхлива, наче гірський потік талої води. Образиш її- і враз перетворишся на листя, що лоскоче їй ноги восені. Ніколи люди не спиняються, ніколи не дивляться на галереї тьмяних спогадів, ніколи не згадують симфонії почуттів, ніколи, якщо їм добре. Ці створіння звертаються до минулого лише у хвилину скути та поразки. Вони корять себе, зжерають ревнощами та заздрістю інших, отруюють м’яку мелодію серця.
Ніколи не розуміла людей. Вони народжуються самотніми, голими і безпомічними перед цим жахливо оманливим світом, який сповнений спокусами та демонами. Усі вони народжуються і помирають самотніми, усі до єдиного, але протягом свого короткого існування вони чепляються за інших, точнісінько таких самих створінь, як і вони. Вони чепляються, ластяться, давлять на горло, ламають душу, калічать сердце. Вони – самі собі паразити, але вони ніяк не можуть зрозуміти цього.
Блукаючи коридорами життєвих подій може заплутатися будь-хто. Карта тут не допоможе, бо кімнати та ходи увесь час змінюють одна одну, ніколи не стоять на місці. Увійшовши в одну – ніколи не повернешся назад тим самим шляхом. Ніколи не знайдеш ти того, що шукаєш. Як я тут орієнтуюся? Я просто знаю. Це розуміння сидить у мені стільки, скільки я себе пам’ятаю, не можу сказати як довго. Але люди, вони інші. Увесь час шукають карти, рамки, стіни, паркани, будують кордони, стандарти, намагаються зробити усих однаковими, зручними та покірними. Ось це бажання зробити усих зручними для себе, саме воно сидить у їхніх душах з самого народження. Не знаю з чим це пов’язано. Чи з жорстоким світом навколо? Чи з демонами-примарами? Може зі спокусами, а може і з чортами-думками? Може з порожніми бажаннями, а може і зі зломанними серцями? Цього не знає ніхто, не знаю і я.
Торкаюсь крихкого кришталю душі. Вони, як на мене, схожі на мозаїку. Душі так само складені з різних кусочків-пазлів, які люди намагаються скласти усе своє життя. Кожна мозаїка унікальна, ніколи не буде ідентичної, але ніколи не буде і надто різної. У кожній душі можна знайти щось схоже на усі інші мозаїки-пазли.
Не знаю я хто створив мене, не знаю хто створив і людей. Люди намагаються бути цілісними, ідеальними, що просто неможливо по самій їхній суті. Усі ми народжені неідеальними, ніхто з нас не народжений цілісним. Крокую музеями метеликів-життів. Для мене вони – такі ж яскраві, тендітні і недовговічні.
Розчісуючи волосся Часу, будьте тендітними та лагідними, кожна струна її зачіски – чиєсь життя, ніколи не знаєш коли розірветься. Люблю я це заняття, в мене є красивий гребінець, прикрашений самоцвітами-словами. Такі красиві і чисті знайти дуже важко. Час любить цей гребінець, він нагадує їй метеликів.
Люди – дивні створіння. Їх не можна виміряти одними стандартами, тому я їх не розумію. Нічого в них нема, але вони старанно намагаються отримати більше.Люди – дивні створіння. Можливо, колись я їх зрозумію, але сьогодні хмарки-сни уносять мене до Ночі. Вона буде розповідати мені цікаві історії, складатиме їх у чудернацькі фігури, а потім буде відправляти їх на небокрай. Завтра буде новий день, зовсім не схожий на цей. Завтра інша буду я, іншими будуть метелики, картини, пазли та пісні.