Фанфіки українською мовою

    Mastafero

    🏳️‍🌈Я той самий гей письменник, який розповість тобі як бути собою. Розкажу багато цікавого про ЛГБТ, фемінізм та підніму всі важливі теми💔
    Фанфіки 1
    Розділи 6
    Слова 1.6 K
    Коментарі 0
    Читання 7 хвилин7 m
    • Обкладинка Відзеркалення (1)
      від Mastafero Гра на скрипці нескінченна, і танець був той на струні. Вже вечоріло, я стомився та сів за стіл на березі, а ти навпроти мене. Щасливі усмішки, обійми, поцілунок... Гуркіт неба розігнався, вітер розійшовся. Над нами тінь стояла, хто то був — не зна. Крилами відштовхнувшись від землі,…
    • Обкладинка Крихіт зірок (2)
      від Mastafero Холод хлинув. «Йде зима,» — промовив незнайомий голос. Крок за кроком я заглиблювався у пустелю. Зіркове небо мерехтіло і вмить почав повільно сніг кружляти. Не було тут нікого, тільки голоси, замучені вічністю, ті, що прокляті. Чути віддалену гру, дуже знайому… Смерть зі скрипкою…
    • Обкладинка Блищати серце (3)
      від Mastafero Повільно розплющив я очі, боячись загибель свою побачити. Навколо простягалося поле пшениці. Приємно колихалися колоски, гладячи руки, десь вогонь мерехтів. Синє небо без жодної хмаринки. Неймовірний пейзаж, очей насолода. Руками я водив по вітру і йшов уперед не знаючи, який…
    • Обкладинка Самотність  (4)
      від Mastafero У вирії одинокості я побачив проблиск надії, линув я до неї з останніх сил. Випливши звідти, відчув, що стало пусто на душі, ніч царювала на дворі. Картина з найнеприємніших розкрилась: місто моє поглинула байдужість. Коріння дерев та рослин заполонили й повільно ламали житлові…
    • Обкладинка Зламане скло (5)
      від Mastafero Гуркіт, крики, а далі тиша. І знову гуркіт, крики, тиша… Нескінченна мука? Падаю я кудись, відчуваю, що ламаюсь. Бачу я себе у сотні віддзеркаленнях, не розумію… У всіх них я в різних роках, в різних рідних місцях. В теплих обіймах весною і літом, його, його обіймах. Плине час і я…
    • Обкладинка Смерть (6)
      від Mastafero Проблиски її ноти збивають, скрипка вже не грає. Білі кістки, золотом покриті, ховаються за мантією світлою, сміється Смерть над смертним, руками плескає. — Гадаєш, що мене ти переможеш? Я кінець життя усілякого, баланс, і коли скрипка моя гра, вже нема куди втікати.  — Кінець і…
    Note