Insha Valeriia
Фанфіки
2
Розділи
8
Слова
12.2 K
Коментарі
27
Читання
1 h, 1 m
-
Я прокинувся від важких звуків шопенівського «Похоронного маршу». Сука, хто б не був цей камікадзе, який посмів перервати мій сон, він явно не підозрює про наслідки. Я і так не володію типовою для омег лагідною вдачею і терпінням, але втомлений я – це диявол у плоті. На жаль, не…-
11.9 K • Ongoing
-
-
Вдома я ніяк не міг зосередитись на роботі чи взагалі хоч на чомусь. Запах Гаррі ніби в'ївся під шкіру, а його білозуба усмішка і блядські очі ввижалися всюди. Не допоміг навіть холодний душ. Потрібно було терміново скинути напругу. Добре, що в двадцять першому столітті для цього…
-
11.9 K • Ongoing
-
-
Я прокинувся за 10 хвилин до будильника надзвичайно бадьорим і свіжим, не зважаючи на те, що не спав до пізна. В телефоні вже була SMS від Гаррі з побажанням гарного ранку та адресою закладу, де ми будемо сьогодні проводити час. День обіцяв бути просто неймовірним: вранці —…
-
11.9 K • Ongoing
-
-
– Ні, отруїти не варіант, ти ж сама знаєш. Медики одразу знайдуть цю хуйню в крові, чи де там вони її шукають, і хто перший підозрюваний? – Я перший підозрюваний! А ти, моя лялю, другий, тому нічого не вийде. – Є такі отрути зараз, які майже неможливо виявити! – Ключове слово…
-
11.9 K • Ongoing
-
-
Напевно бог смерті дав мені трохи сил щоб відчинити ті кляті вхідні двері, поки мене буквально їли поглядом, але коли це нарешті вдалося, я в момент був притиснутий до першої ж вертикальної поверхні в квартирі. Ще кілька хвилин тому я думав, що краще бути не може, але ось його рука,…
-
11.9 K • Ongoing
-
-
Я сидів у дитячому кафе за мініатюрним столиком з чашкою гарячого чаю, серед омег татусів і матусь та їхніх чад, що невпинно щось кидали, розбивали, рюмсали, плакали, билися. Звичайно були й спокійні діти, які в куточку дитячої кімнати малювали чи гралися і мені швидше хотілося б…
-
11.9 K • Ongoing
-
-
Ми з командою сиділи на терасі маєтку моїх батьків і розгрібали поточні справи. Організувати мініофіс в менорі було ідеєю мами, а головним аргументом виступала теза: «так ми з татом хоч іноді тебе бачитимемо, а то зарився в своїх могилах і сидиш відлюдником». Іронія полягала в…
-
11.9 K • Ongoing
-
-
Невеличка пейзажна замальовка про осінній Київ з 2019 Київ плаче. Не від радості, не від горя. А просто так. Так треба. Бо прийшов час. Це природній процес. Він плаче не голосно. Скоріше всхлипує собі на фоні. Люди його не чують. Або не хочуть чути. Серйозно, кому хоч би на…
-
325 • Ongoing
-
