HowlPixie
Фанфіки
2
Розділи
10
Слова
26.5 K
Коментарі
8
Читання
2 h, 12 m
-
- Діду! А розкажи знов казку про злих та страшних анхенвілів*! Дзвінкий та різкий голос дівчинки вихопив старого, що вже клював носом, із напівдрімоти. Сонце сідало, заливаючи теплим світлом верхівки дерев та черепичні дахи будинків, через що й ті, й інші набували абсолютно…-
20.4 K • Ongoing
-
-
Ранок видався жарким, вітряним і, хоч на березі безжально палило сонце, на обрії збиралися грозові хмари, чути було віддалений гуркіт грому, а море хвилювалося, люто розбиваючи пінні хвилі об прибережні скелі і причал Порту-Лінн - єдиного та головного міста Інніс-Кросу. Був…
-
20.4 K • Ongoing
-
-
Запечений лящ того вечора видався на славу. Нейт дуже старався, стежив, щоб нічого не підгоріло, приготував до риби особливий соус із спеціями... і все тому, що на вечерю в таверну повинен був завітати капітан Хант. Хлопець дізнався про це з розмови з постояльцями, намагаючись…
-
20.4 K • Ongoing
-
-
Нейт прокинувся, як зазвичай - на світанку, адже треба було готувати сніданок у таверні. Промені сонця, що пробивалися крізь тонкі фіранки, були ще слабкими й освітлювали кімнату розсіяним, трохи рожевуватим світлом. Хлопець із насолодою потягнувся, відзначивши приємний біль у…
-
20.4 K • Ongoing
-
-
Сім років тому - Мамо, я вмираю? — з жахом прошепотів Нейт, спостерігаючи, як по шкірі на руці розпливається луската золотисто-зелена пляма. Сьогодні він уперше поцілував хлопчика. Вони гуляли берегом, кидали в море плоску гальку і рахували, скільки разів вона підстрибне, перш…
-
20.4 K • Ongoing
-
-
- Хант, ну нарешті! — вигукнув губернатор Пірс, молодий темноволосий чоловік із борідкою, коли пірат після сніданку прийшов до його резиденції. — Я на тебе чекав іще вчора… невже причина твоєї затримки — відсутність новин? Хант потиснув руку губернатору і сів на краєчок…
-
20.4 K • Ongoing
-
-
Про те, що мені призначили Супутника, я дізнався останнім. У цьому не було нічого дивного – такий був звичай, і нікого не хвилювало те, що я вже два роки мав постійного коханця. «О, синку… - млосно обмахуючись віялом з павичого пір'я, говорила матінка. - Це все несерйозно, правда? Ти ж…
-
6.0 K • Ongoing
-
-
Деміан виводив мене із себе. Він був уособленням терплячості, м'якості та доброти, а мені це було зовсім невигідно. Хоч я й переселив його до сусідньої кімнати, майже весь день він проводив у мене, і навіть намагався тягатися за мною по палацу, та так наполегливо, що мені доводилося…
-
6.0 K • Ongoing
-
-
Я гуляв півночі, й тому наступного ранку прокинувся пізно. Першим, що я побачив після пробудження, були великі очі мого Супутника. - Привіт, - буркнув я. - Доброго ранку, - ввічливо відповів Деміан і присунувся до мене. Я прийняв його в обійми, зауваживши, що він так і залишився…
-
6.0 K • Ongoing
-
-
Десь у відкритому морі, 16 років тому Шум хвиль, крики чайок, тріск щогли й ляскання вітрила над головою — ці звуки здавались юному К’ярану солодшими за будь-яку, навіть найпрекраснішу музику. Того дня він уперше залишив острів на розкішній піратській шхуні під назвою «Ураган»,…
-
20.4 K • Ongoing
-
