печальний менестрель
Фанфіки
28
Розділи
63
Слова
85.5 K
Коментарі
99
Читання
7 h, 7 m
-
там, де шкіра моя обростає лускою, де немає нічого земного, людського, твої кігті і зуби викресують іскри, а язик холодніший кинджального вістря. де волосся моє — крижані бистрі ріки, там нічого від бога і від чоловіка, ти ведеш язиком — ти слизька і голодна — від грудей,…-
389 • Ongoing
-
-
прийшла до відьми: хай ворожить, коли мої сади розквітнуть? вона сміялась: «боже, боже!» а кров все заливала вікна, текла по стінах, по підлозі, зміїлася над рушниками. «коли закінчаться всі сльози, коли ти серце вплавиш в камінь, тоді розквітне сад багряно», — на вухо відьма…
-
1.6 K • Ongoing
-
-
мавка спить на згарищі лісів, коси перевила мідним дротом. дим жене подалі диких псів і русалок з чорного болота. попіл пробирається у сни, кіптява накрила, наче са́ван. злидні виростають із війни і шниряють мертвими лісами. знов летить червоне, палахке — то регоче хижо…
-
214 • Ongoing
-
-
якби не було війни, я б зізналась тобі у коханні. написала б листа, подзвонила, приїхала. сказала б: люблю і опустила очі долу. моє б серце так гучно гупало у грудях, а руки б — тремтіли. усе було б таким гарячим, безглуздим і щирим, кожне слово моє, кожна друга — сльоза. я б…
-
556 • Ongoing
-
-
тихо приходить смерть, губи знаходять ціль. кучері — темний мед — м’яко лежать в руці. каже мені: «Ахілл», каже, що вже пора. золото гострих стріл, золото смертних ран — все обернулось в пил. всяка любов — зола. смерть мені каже: «пий правду зі смаком зла. ти ж бо його згубив, ти ж…
-
173 • Ongoing
-
-
під літнім дощем твоє тіло гаряче, мов сонце. світ пахне землею. і падає вниз алича. довкола — так тихо. лиш ти у блакитній сукóнці кусаєш мене і шепочеш на вухо: «кінчай». тремтить сіре небо, танцюють дзвінкі блискавиці. ти тулишся ближче, солона на смак і п’янка. стискається…
-
200 • Ongoing
-
-
спочатку не було нічого, а потім зоря стала богом. у тебе у серці зоря, і очі вогнями горять. я знаю до тебе молитви для миру, для трону і битви, та гублю щоразу слова́, бо губи, що ти цілував, не здатні сказати ні сло́ва. звивається тиша ранкова між наших оголених тіл. всі наші…
-
279 • Ongoing
-
-
якби ти тільки знав, що я — вогонь, то став би димом, став би першим словом. звивається у чашечці долонь зоря вечірня і зоря ранкова. і кожна золотом блискоче і горить, випалює зі шкіри підлу долю. коли замовкне світ весь, говори ціною щастя і ціною болю. коли земля тебе назад…
-
279 • Ongoing
-
-
ти був мені другом, а більше не був ніким. не дав тобі серця, не дам тобі і руки. мій голос байдужий, а погляд такий пустий, та в тиші кімнати між нами вогонь тремтить. коли ніч приходить, стирається слів межа, лишається голод, лишається тіла жар. цілуй мої губи, та тільки мовчи…
-
279 • Ongoing
-
-
коли пахне різдвом, коли місяць лупатий у повні, прокидається нечисть і хутко збирає вертепи. через мертве село сани тягнуть сполохані коні; чорт вдягає кожух — після тіла людського ще теплий. їдуть тихо — ні дзвінь. божу зірку рихтують зі шкіри. блискотять тельбухи —…
-
1.6 K • Ongoing
-
- Попередній 1 … 3 4 5 … 7 Далі
