Afarran
Фанфіки
8
Розділи
32
Слова
69.3 K
Коментарі
40
Читання
5 h, 46 m
-
- Каву! – різко кидаю я домовику, плескаючи в долоні на порозі своєї спальні. – Найміцнішу. І дивлюся на стіл. Акваріум порожній. Я не висловлюю претензій стелі, не рву на собі волосся, не закликаю на Люпинів зад ані хімер, ані мантикор, ані скажених гіпогрифів. Я тихенько сідаю…-
47.9 K • Ongoing
-
-
Біс його зна, скільки ми так сидимо. Нарешті, остання хвиля тремору пробирає його з голови до ніг і згасає. Він судомно зітхає і підіймає голову. Очі в нього абсолютно ясні. І, як завжди, винуваті. - Відпустило? – хрипко запитую я, відсмикуючи руку. – Істерик нещасний… Він киває…
-
47.9 K • Ongoing
-
-
Ми роз’їжджаємося з Гоґвортсу на літо. Мінерва, зібравши з усіх нас паперову данину, ще вчора відбула до своїх шотландських родичів; мадам Гуч тиждень тому відправилась до Франції, на Чемпіонат Європи з квіддичу (цього року до фінальної стадії чемпіонату пройшло одразу три…
-
47.9 K • Ongoing
-
-
Я втомився. Я втомився, я втомився, я втомився. Я стою перед Повелителем. Виклик був такий несамовитий, що мітка на руці досі палає. Я втомився. Я неймовірно, безкінечно, смертельно втомився. Якщо Темний Лорд зараз запустить в мене «Авадою» - я йому подякую. Якщо встигну,…
-
47.9 K • Ongoing
-
-
А зілля, між тим, готове. За три дні до повні. Аж не віриться – але факт. Я забираю вовкулаку до підвалу без вступу чи передмови – з мене вистачило тих незабутніх п’яти хвилин перед візитом до Лорда, і я не маю жодного бажання знову спостерігати, як він демонструє свій незламний…
-
47.9 K • Ongoing
-
-
Розуміти, що усі ми коли-небудь помремо – це одне. І зовсім інше – знати, що не «всі», а конкретно ти, і не «коли-небудь», а сьогодні. Кожна хвилина має запах, смак і щільність: мій останній сніданок (вівсянка, звісно); передостаннє горнятко кави – бо я під вечір збираюся випросити…
-
47.9 K • Ongoing
-
-
Від автора: Цей розділ був написаний задовго до того, як мама Ро виклала на Поттермор історію родини Ремуса Люпина (а може ще й Поттермору тоді не існувало). В ті часи ніщо не заважало авторові придумати Люпину батьків на свій розсуд. :) Ну що ж. Саме це я і покажу Темному Лордові…
-
47.9 K • Ongoing
-
-
Робота над зіллям не швидко, але рівно рухається до завершення; я напрацював непоганий ритм. Щодня я спускаюся стежкою до моря – це мене заспокоює – а потім переміщаюсь у Сент-Айвз, де знайшов пристойний і недорогий маґлівський ресторанчик на Маркет-сквер. Щоправда, називається…
-
47.9 K • Ongoing
-
-
Що належить відчувати смертнику, над яким обірвалась мотузка? Радість? Розчарування? Я не відчуваю ні одного, ні другого. Я до смерті втомився, в голові у мене туман, на серці камінь, а в тілі – млосна слабкість. Якимось дивом Снейп витягнув мене і тримає тут, на цьому світі –…
-
47.9 K • Ongoing
-
-
Два тижні по тому - Люпине. - Снейпе, - Ремус посунувся, пропускаючи Снейпа в коридор. – Як твої справи? - Так само, як і вчора. І позавчора. Необов’язково запитувати одне й те саме щодня. - Я просто намагаюся бути ввічливим. - У мене алергія на ввічливість. І на порожні балачки.…
-
47.9 K • Ongoing
-
- Попередній 1 2 3 4 Далі
