Повелителі Карибського моря

Розділ 2

 

Джек зайшов до своєї команди , яка веселилася та пила ром. Пташка , залізла на стіл, по серед , кабаку та вистрілила, в верх . Усі присутні замовкли .

– Перед тим, як пити та веселитися , після нашої пригоди…треба трішечки, дивитися на пару кроків , вперед .

– Але ж іспанці , програли битву…- хтось обережно мовив тому .

– Гм…- Джек, ніжно усміхнувся, та вальяжно повернувся до того – Майже , цей капітан , не такий вже й бовдур…є ймовірність, що він настільки прикіпів до мене , невавистю…що навіть, сам нечистий , його звільнив.

Пірати , слухали того , без коментарів .

– То ж , допиваєте – взяв пляшку рому – Що, пили – випив, що залишилось, на дні , й викинув назад .

Пляшка розбилася , й Джек спускаючись мовив

– Й , йдемо , вирішувати , питання .

Спарроу вийшов з кабаку , й за стіною , харчевні, знову почали прислуховуватися, крики радості та веселощів .

– Які ж, вони, не серйозні…мабудь, я ніколи, не зможу навчити команду , до відповідальності…

Тихо, бурчав, собі під ніс , йдучи, до свого корабля .

– А..ми, чимось схожі…? Кривавий, імператор морів…- розмірковував Джек , оглядаючи корабель.

Спарроу, зайшов до свого , нового корабля , ім’я якого була – Розбещена Діва , й почав, спускати вітрила . До нього на корабель , з грохотом залетіла, його ж команда, сміючись, та жартуючи один над одним , падаючим та підіймаючись, з дерев’яної, підлоги .

– Господи, правий , мій…як з такими, йолопами, та мені, подолати, М’ясника ? – з , якоюсь, огидною фізіономією, глядів на , тих , стоячи, за штурвалом.

– Ооо…капітааане…- мовив, один із команди , плентаючись, йдучи до нього

– Куди, ми проведемо , курс ?
Той, впав , перед тим . Джек , обережно підняв того .

– Вам, усім, треба, проспатися…а курс –Джек вальяжно дістав, компас який вказував , на північ – Попливемо, за Німою Марією .

– Невже, наш , капітан та хоче звільнити, бідолашного, М’ясника ? Аа…- іронічно, та інтриговано, перепитав інший .

– Кого ? Рятувати, того , хто майже нас не зжер, як Дракон…ви, що ? Думаєте , я зглузду, з’їхав? – сміючись, повернувся спиною до них, й серйозно дивився прямо – Так…я з’їхав з глузду…

Усі , тільки переглянулися, та почали сміятися з того. Джек відправив, цих ледацюг, до їх, кают, та сам почав, вести корабель за курсом .

– Я, тільки зараз , почав розуміти, себе…яким я , міг бути необачним…- говорив собі, під ніс, Спарроу , дивлячись, на нічну, пору – Звичайно…він, мене вб’є…так , й не зрозумівши, хід, моїх вчинків…але вина всьому , що я, дуже жалісливий…

Пташка, оглядав , море , через підзорну трубу , але ніякої, Марії, поряд не було .

– Якось, дивно…компас, привів , мене до нього, але не бачу , нічого…

Спарроу, позітхнув , та почав засинати . Але прокинувся від, того , що почув , якийсь, скрип, за своєю, спиною . Розвернувшись, назад, він, побачив, величезну пащу, яку створив, корабель, а потім , й зовсі, самого Армандо Салазара . Джек, різко прокинувся та , одивився . Нічого, що, вказувало, на жахливий, сон, не було.

– Дідько…!

Джек, спустив якір , та поплентався до себе в каюту . Він сів, на ліжко, та, сонно, поклав голову, на руки .

– Джекі, Джекі…я знав , що ти ще , не готовий , йти на різанину…

Голос , батька, розбудив, того одразу .

– А ?! Батько ?

Перед, ним сидів, Єдвард .

– Я, не залишу, тебе , просто ось, так , на з’їдіння, цьому монстру .

Спарроу, піднявся та підійшов до нього .

– Ти, мені, не віриш ?

– Вірю…я, хочу сам оцінити, обставини…побачити, та, знайти , можливість , перехитрити Армандо Салазара.
Єдвард, відкрив, ром , та спокійно випив.

– Гм…хоч, тепер я знаю, ім’я, цього , імператора…

– Якщо, він був , тут , він би, зацінив, твій, добрий характер .

– Він, погано, мене знає…

– Але, половина, це – невідкритість .

Джек, підійшов до нього , та прискіпливо, заглядав в очі .

– Щось, моя інтуїція , підказує, що ти, хочеш мене звести з ним…

– Я, звичайно, непередбачуваний , як і ти…але, вести , тебе під петлю, це навіть смішно .

Джек, випив рому . Та сів за стіл .

– Якщо , корабель майже не зайшов, до Трикутника…то ймовірно, що він, на половину , мертвець та привид . – мовив, Тїґ , дивлячись серйозно на того .
– Що, ти маєш, на увазі ?

– Твій, компас..дай, мені його – мовив, батько, подаючи праву руку .

Джек, налякано, та повільно дав тому , компас .

– Зараз, ти побачиш дива…

Тїґ, піднявся зі столу, та пішов, на вихід . Джек, швидко, кинувся за тим . Вийшовши, на бордаж , їх омило світло, від , ліхтарів на кораблі . Єдвард, глянув в трубу, з ліва та побачив, корабель , який йшов на тих . Джек, дивився то прямо, то на батька .

– Як, цікаво…я був правий…- спокійно мовив , той , заховавши , трубу .

Джек, заховався за батьком, дивлячись, нялякано, на на корабель , та на Тіґа.

– Що, там ? .

Батько, з посмішкою, глянув на того, з пів, повороту .

– Німа Марія…прийняла новий облік…разом зі своїми , друзями

– Угм…- повільно, заховався за спину батька .

– Вони, стали усі – привидами, але на половину… оскільки , корабель , застряг… Тому – повернувся до нього – Якщо, цей компас, віддати, комусь іншому..то Армандо, буде , поруч, з тобою .

Джек, обережно відійшов, назад , обережно, дістаючи, саблю . Тіґа за спиною накрила , тінь . Єдвард, повернувся та побачив, за своєю, спиною, корабель, який охоче , припідняв, свої , дерев’яні , зуби, щоб, розділити корабль . Але швидко, відійшов , та став , боком . Тїґ, усміхнувся одивляючись, усіх . До борту, корабля, Марії, підійшов, новий облік Армандо .

– Оооо….як же, гарно, бачучи , самого, мерзенного, Єдварта Тіґа….- з звірячою, насолодою , мовив той .

Єдвард, мовчав, вислуховуючи того . Спарроу, тихо підійшов, до батька , й став справа .

– Як, мило…я, скуштую…най солодших, із всіх, живих, піратів.

– Маю, право, забрати, цю можливість…
Салазара, глянув на Єдварда .

– Чому…?

– Оскільки , ви ненавидите , піратів….то чому вам , в солодощі, мій – вказав на Джека – Джекі .

– Оу….то, ви сім’я… – подивився на присутніх, потім на тих – Як, буде влучно…зрозуміти, тобі Джеку… Чому, ти най солодший….ми майже , скоро будемо, братами , по одній – почав ходити, біля борту – Найкривавіший ситуації .

Джек, різко, двинувся але , Єдвард, зупинив того .

– Невже, ти маєш…- агресивно, та в’їдливо, глянув на того – Почуття , до свого батька ?

– А..- став рівно, втупившись, в слова

-…що, ти маєш на увазі…Армандо ?

– Не маєш ?

– Ці питання, не сумісні , в цій зустрічі , Армандо..- обережно, але , грізно мовив, тому Єдвард .

– Оуу…чому ? Як я, знаю…у піратів, немає, почуттів, до своїх , близьких, та підданих… – розводячи, руки, радісно мовив , тим .

Єдвард, глянув на Джека . Спарроу, налякано глянув на того .

– То ж….
– Навіщо вбивати тих, у кого немає, почуттів…- підійшов, Єдвард , близько до борту , свого коробля – Чи, це вірно ? Чи, ця розплата…рівноцінна ? Ти, хочеш відчути, біль в наших, серцях…але , в кого ти, хочеш її, розбудити .

– В , хлопця….- відповів, той, цілеспрямовано, дивлячись на тих – Якщо, його буде воля, врятувати своїх друзів…то хай , з’явиться, у нього, замість, мене… Мої, почуття…
Єдвард, кивнув головою, та глянув на парубка . Джек, похилив, голову, та очі . Він, повільно підійшов, та поклав, руки, на борт .

– Мм…? Пташка… пташеня, що ж ти відчуваєш ? Яку легкість ? Чи зараз, тобі, буде так, легко, казати, слова ? Можливо, вони, для тебе, будуть кліткою ?

Джек, різко прибрав , руки , та відійшов назад, гладячи, себе . Відчуваючи, скутість та холод . Салазар, тихо, посміявся з того .

– Оооо…. Як мило..я можу мати, владу , над тобою… скажи ! За, кожне твоє, мовчання , та відхил..я буду , вбивати, твого батька .

Спарроу, похитав , головою . Він розгублено, дивився на дерев’яну підлогу .

– Не можеш, вирішити, що тобі, дорожче? – обережно, спитав, Єдвард, підійшовши – Що у вас сталося ?

– Я, не стану , підставляти, тебе…але втрачати, крила…також… Ти, та воля , це єдине , що може підтримати, мене…

– Час….спливає…Джееекі – весело, та інтригуюче , підбадьорив, обох .
Джек, різко, підбіг, до борту та мовив .

– Я, запропоную , або перемовини, або торги .

Той, здивувався .

– Так…я, не дам , на смерть , голодній акулі, свого , батька… Та , й сам я хочу , бути, вільною, пташкою, цих, морів…тому, або – або .

– …ахаха – тихо, посміявся про себе Салазар. – Навіщо, тобі здалося…глузувати, з мене ?

– Ав…глузувати ? Так, це випадковість , але ж…не знаючи, причини…ти вже , робиш , мене в’язнем , потворства .

– Хм….- широко, усміхнувся тому , Армандо .

Єдвард, підставив, праву руку під підборіддя, підходячи, думав над, їх розмовою .

– Можливо, питання навіть, не в честі , обох, чи навіть, помсти . – інтригуюче, усміхнувся Єдвард – Можливо, в закоханість , з першого , погляду – усміхнено, мовив Тїґ, усміхаючись, вже здивованому, Армандо .

– Та, з якого я переляку….та що в нім, такого , він хлоп’я ! До того ж … Просто , я вб’ю , вас Єдварте Тїґ !

Джек, глянув злегка, по-червонівши на батька, через розкриття .

– З-закоханість…? Він, же , ненавидить…до чого тут , вона ?

– Ось-ось! Хлоп’я , діло каже ! – різко та серйозно доповнив, того.

Команда, Єдварда почала, з капітана сміятися, та інтригуюче, розмовляти. Єдвард, тільки усміхнувся, Пташці .

– Ти, йому , сподобався, тим що ти, вільний, та маєш, ще теплі юнацькі, почуття…чисті, почуття…вони, ще не , обруднилися, кров’ю, та ненавистю…а єдиний , шлях , що б вичистити, себе…це поділитися почуттями – на вухо, мовив, Єдвард, Джеку .

Спарроу, уважно слухав батька . Пташка, покивала, головою . Обернувшись, назад, він не побачив, Тіґа.

– О , ні..ні ! Тільки, не залишай , мене, з цим, монстром.

– Невже ти, тепер , сам ? Твоя команда, не цікавиться , як там , їх, капітан…? У тебе, немає, вибору , як здатися мені…

– Стоп ! – стрибнув, на борт, тримаючись, за мотузку, від вітрил – Але, в мене , є від, вас таємниця !

Армандо, здивувався та прислухався . Пташка, злегка, почервоніла , але , продовжила, бити того веселою, інтонацією .

– Говорячи, про , життя, та чистоту…я не зможу вам подарувати… Ви мертвець… ха-ха, до то ж ! Як, я живий, зроблю, вас те ж, живим ? Я не змию кров, на ваших, руках.

Той глянув на свої руки . Джек, продовжив .

– Оооо..так , пане , Армандо ! – почав , ходити, по боту – Ви, замарені, кров’ю, моїх братів..- зупинився – Я, відчув, ту , біль, що відчували ви…Ммм..тому, ми квіти!

Пташка, підморгнув , тому .

– Я, отримаю, тебе , повідриваю, усі твої , крила…зв’яжу, так, міцно , що б ти, навіть, дихати, не зміг…закрию, в таку, клітку, де це пірнате , створіння, навіть й не, змогло, цвірінькнути.

– Побачимо…

Усміхаючись, стрибнув, з борту та, швидко, полетів, до штурвалу, та на повному ході , відплив, від тих .

– Перш, ніж, казати, що пташка, буде в клітці…то пограємо, наздоганялки ?
Кричав тому , відпливаючи .

– Наздоганялки ? Не хвилюйся….я, спіймаю…- мови, тихо собі, під ніс, та став, у штурвалу .

Гонка, йшла, годину, а то, й більше . Джек, не міг, тікати, та втомився . Його клонило, до сну. Коли, ті змогли, відірватися, він розбудив, команду. Наказав, їм знайти, острів , та швидко, спускатися . Вони, блукали по морю, дуже довго , поки не побачили, один з них . Капітан, залишився на кораблі , а, команду, відправив, на острів .

– Чу-до-во…

До нього, підпливла , Німа Марія , знову, показуючи , ікла . Джек, стрибнув у воду, та поплив, до своєї команди .

– Як, наївно, Джеку… – тихо мовив, про себе Салазар – Спустіть, акул…

Салазар, щось мовив, тім . Мертві, тіла, акул ожили, у воді . Джек, проплив, тільки, половину , шляху . Від, безсоння, та втоми, не міг, допливти . Тримаючись, на воді, проковтуючи, кисень й видихаючись, відпочивав, через, кожні хвилини . Тут, різко щось, його захватило, за ліву ногу. Він встиг, тільки, ковтнути , кисень, та різко, пішов під воду . Одна, з акул, потягнула, того до Марії . Пташку, дістало, п’ять , мертвеців, на борт . Парубок, відкашлявся та віддихався . Армандо, споглядав, на того . Поки, юнак, приходив, до себе . Салазар, розтрощив, корабель , молодого, капітана . Пташку, міцно прив’язали, до вітрильного стовба, вся команда, розтупилася в різні, сторони пропускаючи, Салазара . Він при підняв, підборіддя, хлопця , задивляючись, в карі , очі.

– Ласкаво просимо…на бордаж, Німої Марії. – солодко, та люб’язно мовив, Армандо, задивляючись, янтарними , очима – Я, чудово знаю…як пірати, полюблять, брати, бордаж кораблів…- ласкаво усміхнувся тому, відпустивши .
Салазар, кинув того до своєї, каюти за закрив того на ключ . Джек, почав вибивати двері . Але коли змін, вирватися з мотузок, нічого не виходило .

– Холодний, безсердечний , волоцюга ! – вибивав , двері, кажучи, кожне слово – Мерзенний, не тактовний , виродок .
Джек, тихо спустився, на підлогу .

– Це, дурна праця…виламувати, клітку, битися грудьми…треба, знайти вихід…
Спарроу, посидів, так, декілька, хвилин, й почав оглядати місцевість . Тим, часом на кораблі , Салазар, надавав, команди, про знищення, інших, піратів . Корабель , йшов, швидко , впевнено , поглинаючи, кожний, корабель , на своєму шляху. Джек, відволікся, від вивчення, тільки, через якийсь веселий, галас, за дверима . Він поглянув в , замкову свердловину, й побачив, як ті п’ють, та веселяться .

 

– Чорт, хоч би хтось, мені, та запропонував…- бурча під ніс, дивився той, як з трупів, видавалося, вино – Хм..хоча, з одного боку, це вино, а не ром…не бачу причини, заздрити…
Тут, різко, почулося, що хтось, відкоркував, вино, та запалив, свічки . Джек, обережно повернувся назад, й побачив Салазара .

– Усе, виконаю…любі, забаганки, своєї, Пташки .

Джек, почервонів, але проігнорував, сердячись, на того .

– Ммм…як, це не ввічливо, так поводитися, у гостях – мовив, Армандо, наливаючи, вино , в келихи .

Джек, обурено, сів за стіл .

– У, гостях ? Це ви називаєте, гостинністю ?

Той, тихо з посмішкою, поставив, на стіл вино.

– Ви, випустили, свої зубатих, акул … Розгромили, мій корабель – піднявся зі столу, та різко, долонями, сперся, на стіл– Мене, мотузками зав’язали, та кинули й зачинили двері, під замок ! Це гостинність ?

Салазар, випив, вина , усміхаючись .

– Гарне, вино тримають , під замком…- випив залишок .

– Чогось мені , здається що ви , більше глузуєте , ні ж я .

Той почав, гучно сміятися .

– Як вправно..!

Сів на в проти .

– Мені , байдуже…ти моя власність….- знову налив вина в свій келих .

– Не…- показуючи , кінчик, язика , відповів Джек .

Пташка, піднялася та підійшла до виходу .

– Добре, тоді я кого , поховаю…можливо , навіть живим…

Той різко повернувся.

– Живого, в мертву землю ? Яка мерзотність…цей холод…та безсердечність…

– Ти можеш , змінити , багато чого…усе в твоїй владі..

Салазар , стояв з келихом притулившись боком , к столу , обережно дивлячись на того .

– Я..не можу тебе , воскресити…

– Твоєї реакції, та чесної емоції…навіть , твоєї, відвертості…буде мені – вдосталь…відчуваючи , що я навіть жива земля…

Армандо, обережно підійшов до нього , випиваючи .

– Якщо , казати , більш , глибоко – правою рукою доторкнувся , до грудини. Відчуваючи тепло , та швидкий ритм серця , він начебто забув , що хотів сказати . – Ааа… – повертав головою , в різні сторони – Земля, навіть..може дати рослинам , стати , більш могутніше , та сильніше…

– Тобто це…вигідна , угода ? – обережно прибравши руку, Джек , спитав .

– Так…можна мовити , що так…

– Хм…

Пташка , підійшла до столу , та трішки випила , вина . Армандо , обережно підійшов до нього. Тут , Пташкою , обдало, током .

– Точно…невже вони , читають думки один одного…це угода, без мого…рішення…відчуваю , себе принцом..у якого немає , власного життя…

– Що, що ? – ласкаво та обережно перепитав , Армандо .

Джек повернувся до нього, бачучи налякану , але приємну посмішку .

– Я був попереджений…іншою стороною…- Спарроу , опустив голову, по-червонівши – Це , є один план, обох проти одного…ааа! Біс , його візьми ! Чому він , ніколи не каже , все до кінця?!

Спарроу, відійшов від того. Армандо різко запитав , дивлячись , здивовано .

– Ти , про кого ? Про мене? Я всі свої плани не розповім тобі…

– Він…передбачив….чи можливо в них , своя каша ?

– Та , про кого ти ?!

– Про, вас, з моїм, батьком !

Салазар , тихо поставив келих .

– Не знаю , по що ти…але, це вигідна, пропозиція , для…тільки нас , обох…вовки ситі , та вівці цілі…хоч ти, маєш , другорядну роль..але в моєму серці – головну.