Фанфіки українською мовою

    Розділ 1

     

    Легенда, про кровавого імператора, який , омивався в крові піратів , розповідали , усі пірати, між собою .
    Джек проходячи, повз , розмови піратів , в одному із портів, міста . Він, обережно, підійшов до них, й почав слухати тих .

    – Останнім, часом , він зовсім, з’їхав з глузду .

    – Кажуть, що він винищує, мов звір, якому потрібно , якомога , більше , кровавого вина – доповнив, розмову інший .

    Ще зовсім, юний Джек , років приблизно 18-20 , слухав тих .

    – Кажуть , що він живе, на морі , та ніколи не омине , кожного, піратського корабля, на свому , шляху .

    – Еге ж…наші, брати, кожного дня і ночі, гинуть , все через, пару, вчинків…

    – Вибачте…? – перебив тих, Джек

    Ті, поглянули на того .

    – Я, прийшов, до вас по, проханню, вашого капітана , слугувати на вашому кораблі .

    – Новенький ?

    – А..майже, можливо ви , знаєте мого батька?

    – М ?

    – Едварта Тіґа ?

    – Гм…знаємо, а, до чого тут служіння ?

    – Він, каже , що, якщо я навчусь, у піратів, всім мудростям, та теоріям , я зможу вступити, до звання капітана .

    Тут, до них, підійшов , їх капітан .

    – Оооо…кого я , бачу ! Нащадок , майбутнього хранителя кодексу ? – з посмішкою, мовив той .

    Капітан, підійшов до юнги , та радісно поклав руку, на ліве плече , та став перед ним .

    – Моя, честь дарувати, знання , майбутньому, хранителю .
    Юнак, усміхнувся тому, та трішки почервонів, від люб’язності .

    – Але, пускати у відкрите, море й тебе , й свою команду, зараз – дуже лячно…

    Джек, глянув на нього .

    – Ми , почнемо навчання, не далеко від , берегів, цього міста . Кажуть , пірати, що тут завелось, королівство, іспанців…які винищують наших, братів – серйозно, глянув на того .

    Джек, став рівно, слухаючи, чоловіка .

    – Гаразд , юнго , пішли ! – усміхнено мовив тому .

    Команда з капітаном , пішла на бордаж, корабля . Вони, відпливли від, берегів, та , кожен приступив до роботи . Парубок, допомагав, команді . Капітан, дивився на компас, який , вказував напрямок . Одним, з команди глянув прямо , по курсу, й побачив , в даличині, хмари , та в даличині, шторм . Вітер, різко та швидко, здійнявся . Джек, глянув , на вітрила , та одивився корабель .

    – Шторм, на нас йде шторм – мовив, один з піратів, який , почав міцно, зв’язувати мотузки .

    – Шторм ? Це виходить , нам потрібно , тримати , рівновагу..

    – Не, вважаю, що капітан – глянув на капітана – Дасть, тобі, стояти , при штормі .

    Джек, подивився на того , й помчав до капітана .

    – Капітане !

    – Так, Джеку ?

    – Наближається шторм , чи ви дозволите, мені..

    – Ще, рано, хлопче…ти ще не годен, приймати, такий виклик . Поки, побудь в каюті , та можливо , чимось , займись, іншим.

    – Добре ! – кивнув головою, та помчав до каюти .

    Джек, знайшов, якісь на столі, рукописи, карти й інші канцелярських , речі . Він сів, за стіл та почав вивчати, їх . Тут різко , його пошатнуло, в право . Він, впав, й піднявся .

    – Чорт…буря !

    Він, піднявся , та вийшов, до капітана . Його різко омило водою. Він почав йти , поміж команди яка швидко, та вправно , міцно, зв’язувала, мотузки, від вітрил . Хтось, виливав, воду, з корабля, що б , той не пішов на дно . Корабель, похитнуло, різко, в ліво . Джека, повело, в ліво . Він, врізався в борт, корабля , але, піднявшись, й вперто, підійшов до капітана . Той, голосно, кричав команді, тримати, вітрила, та, триматися, й не йти з курсу .

    – Капітане ! – крикнув тому Джек .

    – Що ти тут, робиш ?

    – Я, не можу , кинути, всіх, в біді ! Я можу, вам допомогти ?

    Тут, різко пішов тріск . Капітан, та Джек, глянули , на верх, й побачили, що верх, вітрильного стовпа , почав крушитися .

    – Джеку ! Візьми, мотузки, та скріпи , вітрильний, стовбур, та прикріпи його до , тримачів !

    – Добре !

    Джек, різко, взяв з собою, мотузки, та поплентався на вись . Він став , на круглу, вітрильну, підставку та обвів, мотузками, вітрильний стовбур, де, була тріщина , та міцно зв’язав . Юнак, спустився, по мотузці, та закріпив мотузку об тримачі вітрил, та міцно, зав’язав. Корабель , почав, плисти, впевненіше . Джек, повернувся, до капітана , він подивився , приймаючи, його сміливість . Джек, усміхнувся тому. Його радість, різко перебила, хвиля, яка облила його . Джек, почав, допомагати , іншим . Буря, не стихала, аж до ранку . Коли сонце тільки, почало виходити, з горизонту , хмари розвіялися, вітер , затих. Всі, сіли, притулившись, хто до борта, хтось до вітрильного стовпа. Капітан, спустив якір , та пішов, до нижнього поверху та приніс усім, пляшки з ромом . Капітан, підійшов до Джека сів, біля того, та відкоркував , ром. Сидячи, на сходцях, дав ром . Та, дивився, на схід сонця.

    – Як, бачу перший екзамен, ти пройшов гарно . – усміхнувся тому .

    – Хм…дякую . – усміхнувся тому .

    Джек, відкоркував, ром . Та глянув на всіх .

    – До речі , капітане , що це іспанське королівство , в морі ?

    – Гм…- капітан змінився в обличчі , та якось неохоче відповів – Це, вбивці, піратів …

    – Невже, крім, англійців , ще є іспанці ?

    – Хм…вони й, між собою, не ділять моря…але, як каже кодекс , море навічно , підпорядковується піратам .

    – Хм..цікаво .

    – Їх, капітан – безмежно, безсердечний , та мстивий . Він , готовий навіть , вбити рідну команду , ради того що б – ,, очистити ” , моря від нас .

    – Ви , його бачили ?

    – Ні…але казали , слухи, та, ті що – вціліли, що він , мов монстр…його зрівняють, з морським Драконом . Він, гарячий, та егоїстичний…кожен, пірат , кожен хто, має хоч, краплину крові , пірата , той попадає, під його , ненависть та , агресію . Він легенда , він однією, появою, на горизонті, вже , вбиває, в кожного , страх .

    – Як, він, не боїться нас ?

    – Гм…в нього ціль – помста…іноді, мені , здається, що він затопив, в океані, усі людяні, почуття .

    – Але, мстить, він за що ?

    Капітан , випив ром .

    – За батька та діда..якого вбили пірати…мстить за рідних…якби, в кожного пірата , були такі почуття, до своєї команди, а не до багатсва та , рому…то пірати, змогли б, вбити його .
    Джек, випив ром, заходячи, в свої, думки .

    – Як би ж…

    – Ми скоро, зустрінемо, своїх братів, та почнемо перемовини .
    Капітан, піднявся та пішов, до своєї каюти . Джек, сидів, на сходах, та випивав ром . Через декілька годин, всі прийшли то тями, після відпочинку та попрямували, до , зборів . Перед, курсом , капітан, через, трубу, побачив, десять, піратських, кораблів . Усі, вони стали, в коло . Усі капітани, зайшли до одного з бордажі, та почали перемовини .

    – Як, будемо, битися, з ним ?

    – Навіть не уявляю…в нас, на одному кораблі, є молодий, пірат…треба, його відправити, до дому

    – Зрозуміло, що ніхто не хоче , бачити вбивства , та смертя .

    – Але, він, наступний, хранитель , кодексу .

    Усі затихли , к своєму капітану, підійшов Джек . Присутні, дивилися, на того зі страхом, та з здивованістю .

    – Капітане , який наш, наступний курс .
    Чоловік, дістав , компас який вказав , прямо . Пірати й капітан , поглянули куди вказав компас . Вони побачили перед, собою, ще корабель .

    – О! Будемо, брати корабель ! – мовив , пірат, дивлячись, на нього .

    – Не спішіть, можливо, це наші , а можливо, вороги . – мовив , капітан, дивлячись, то на компас, то на корабель.

    Корабель, зупинився . Капітани, повернулися до своїх, команд , та почали давати, прикази . Усі повернулися, до своїх кораблів , та всі ринули, на один корабль . Капітан, одного корабля , дав приказ .

    – Приготуватися до штурму ! – мовив, різко всім та, став за штурвал .

    Піратський, кораблі, почали брати в кільце, корабель, ім’я , якого було – Німа Марія . Й тут, почалось місево. Цей корабель, почали , обстрілювати, та брати на бордаж. Капітан, Німої Марії, почав обстрілювати, та мітко попадати, в піратів які почали, штурмувати корабель . Піддані, капітана, Німої Марії, почали вправно, та швидко, обстрілювати, кораблі, які оточили . Мінуснулися , два кораблі з капітанами . Залишилося, тільки вісім .

    – Лесаро ! – мовив, капітан.

    Головний, помічник підійшов до нього .

    – Скільки, залишилося, зарядів?

    – Вдосталь, капітане .

    – Чудово ! – серйозно та обурено оглядав, кораблі .

    Джека, капітан, завів, в каюту, та закрив.

    – Вбити, усіх , хто стоїть, на стражу, темряви…Лесаро !

    – Добре, капітане !

    Лесаро, почав давати, команду, підданим . Ті , почали винищувати кораблі, за кораблем . Вогонь, та дим, захопив , поле битви . Кораблі, із тріском , потопали, в морі . Захлинаючись, від, болю, пірати кричали , переможцю , про схвалення їх пощади. Лесаро, підбіг до капітана, який ходив , біля, борту Марії .

    – Пане, капітане , пірати молять, що б їх, пощадили .

    – Хм…пощадили ? – подивився холодно , на нього , статний високий , капітан .
    Він знову, перевів погляд , на обездолених .

    – Я, подарую, їм, пощаду , але ховаючи, мерзотників , на дні , океану .
    Капітан, підняв праву , руку , та різко опустив . Його піддані, почали стріляти, в нещасних, піратів . Армандо Салазар , з насолодою, дивився як, в різних, куточках, поля з’являлися, червоні , плями . Лесаро, засмучено споглядав , на картину .

    – Чим ви , краще цих піратів ? – тихо прошепотів, він .

    – Що, ти мовив ? – різко перепитав , того, чоловік.

    Лесаро, поглянув , в карі, очі , омиваючи його з верху, до низу . Кароокий, шатен , тільки відмахнувся та пішов до , штурвалу . Джек, підбіг, до свого капітана , який , ось ось, залишить цей, світ . Він віддав , тому компас , за яким послідували, слова .

    – Ось..тримай , Джеку…оберігай, цю річ, як зіницю ока…цей, компас приведе тебе , туди, куди кличе, тебе серце , та мрії .

    Джек, налякано, глядів, на капітана , який помирав , на його очах . Коли, капітан , помер , він міцно стиснув , в руках, компас , та піднявся . На нього дивилися , налякані , очі , команди . Він налякано відкрив, компас який , прямо вказував , на Трикутник Диявола . Джек, усміхнувся . В цю ж мить, хтось почав кричати, Німій Марії .

    – Єй ! Капітане ! Як, ваші , справи ?

    Капітан, взяв трубу, та глянув на парубка , який тримався, правою рукою, за мотузки, вітрил , та який стояв , на ,,ворнячому гнізді” – Чи, не гарна , погода, для погоні ? Ааа!!! Чудова ! Якщо, спіймаєте, ваша , воля ! А якщо ні, то Джек Спарроу , запам’ятається, на все життя ! А якщо пташку , вдасться, посадити в клітку , то…- Джек, спустився по мотузці , яка підняла, піратський , прапор – Тоді, подивимося .
    Капітан, різко, заховала трубу , та різко мовив .

    – За цим, мерзенним, кораблем !

     

    Джек, взяв мотузки, та скинув , на один виступаючий, риф, біля, входу , та різко повернув, штурвал, в ліво , та корабель, ловко, та вправно повернув . Німа Марія, попрямувала прямо, в глиб . Погляди двух, капітанів , зустрілися . Карі, очі зіткнулися , обох капітанів . Здивування , Армандо , та упевнена, хитра, іскра, Джека , розбила велич , капітана . Тільки тоді, Армандо, зрозумів, хитрість, та непередбачуваність юнака , та швидко, показав , команді, скинути якір , корабель, різко, зупинився застряг , при вході . Тим, часом , корабель Джека відплив, далеко, від тих. Всі пірати, дали йому, данину . Хтось, трикутку, хтось аксесуари, хтось чоботі . Джек, тепло усміхнувся , та одягнув, дари , та кожного, обійняв . Він, з новими друзями направив, курс до свого, батька. Що б розповісти, про пригоди.

    – Мерзенний, мавпячий, виродок…! – крикнув , капітан.

    – Нічого, тут нема дивного… Хлопець, майстер хитрощів…

    – Мгг…дай, би мені, можливість , його потримати, в своїх, руках, та виховати…він, був би мої…! – Армандо сам, не зрозумів, своїх слів, від чого почервонів, уявляючи, його сміливу, та впевнену, поставу .

    – Ми, знайдемо, його .

    – Обов’язково ! – різко, мовив тому .

    – Капітане, як, ми вийдемо звідси ?
    Той, мовчав ходячи, туди сюди , по бордажу .

    – Легенди, не брешуть , там по переду, рифи .

    – Гммм…мерзенна, мавпа…мерзенний, витівник…

    Лесаро, наказав спустити, човни та сісти в них . Всі спустилися, та відпливли . Коли до них, припливли, ще кораблі, іспанців, вони закинули, та , прив’язали Марію, та вирвали, з рук, Трикутника Диявола . Армандо, взявся за штурвал, та поплив, за ними .

    – Я, спіймаю, його…посаджу, в таку, клітку, з якої, жодна птаха, ще не вилітала…за твої, знущання , відповідатимеш, вічним рабством…- бурча, собі, під ніс, Армандо, направляв цілеспрямовано шлях .

    Тим , часом , корабель прибув до , піратського острова де збиралося, братство . Джек, прийшов , до батька, який читав, кодекс . Джек, показав, тому на мотузці , компас . Едвард Тіґ , поглянув на того .

    – Як ?

    – Батьку … – крутив, на пальці , його , як й перед , Армандо – Наши, брати померли, при битві, з іспанцем.
    Батько, різко став , та підійшов до столу.

    – Він, вбив, мого капітана , але він передав , цей компас .

    – Бережи, його як..

    – Як, зіницю, ока…знаю, батьку

    Він поглянув на того .

    – Ти, майбутній хранитель , майбутній, нащадок , влади , між піратів .

    – Знаю…- похилив, голову .

    Тіґ , підняв його голову .

    – Тепер, ти капітан , й мусиш, бути не легковажним, а серйозним , хоч ховай, свою, честь, під маскою, дурника…ти знаєш, вже дорослий..розумієш, перед ким та перед, чим, тобі, прийдеться боротися .

    – Але, я загнав, кровавого повелителя, в Трикутник Диявола…

    – Він, не настільки наївний … Він, точно вийде, з нього , й ти, постраждаєш…
    Тіґ, відійшов від нього , й налякано, та розгублено, дивився на підлогу . Він сів, в крісло .

    – Але , батьку..!

    – Джеку , з цього моменту , ти будеш, дома ! Поки не стихне буря .

    – Але хтось, повинен, його , зупинити ! Він, хотів всіх, вбити ! Я, зробив, усе що міг…що б захистити , братів ! Якщо, випала мені , роль…врятувати усіх ! Я знову, так поступлю !

    Але , батько, не слухав того, й почав грати на гітарі .

    – Добре..ти, мене не чуєш…гаразд ! – повернувся спиною, до нього .

    – Чую…- перестав – В, нього буде пропозиція – піднявся – Або, ти станеш , його юнгою, або помреш…

    – Й, який , план ? – налякано, подивився на того .

    Тіґ, поклав, руки на стіл , та серйозно дивився, прямо.

    – Ми, вчинемо, як дві ворогуючі, країни – глянув на того, з усмішкою .

    – Не зрозумів ? Що ти, маєш…?

    Той, не зводив посмішку .

    – Нам піратам, дуже, потрібні, такі, як Армандо…його могутність, та вправність, на морях.

    – Але, ж він ненавидить, піратів .

    – А , я бачу ти був би, не проти , з’єднання… – усміхнено, подивися на того .
    Джек, різко, почервонів , згадуючи, цю поставу, вправність, та царську харизму.

    – Аа…я..не , хочу…він вбив, наших, братів.

    – Можливо, воз’єднання, дасть, можливість..мати, найдорожче життя, ніж , воля .

    – Ти, себе чуєш? Життя, для, піратів – це воля.

    – ….я не знаю, як його , перемоги, Джеку – відверто глянув на того .

    Джек, налякано, глянув на батька . Але, прийшов до тями .

    – Я…знайду, хитрий вихід…вір, мені !

    Джек, одягнув, трикутку, та вийшов, з кабінету, батька , та пішов , до друзів, які пили, ром та веселилися, в кабаку .

     

    0 Коментарів

    Note