Хочеш пограти в наздогін?

– Десять – високий голос молодої відьми раптом розрізав повітря разом з тим, як вона встала

– десять? – не зрозумів хлопець

– дев’ять – продовжила руда не припиняючи сміятись

– що ти рахуєш? – Калеб піднявся на ліктях, щоб краще бачити дівчину

– я даю тобі перевагу, щоб ти встиг відбігти

– відбігти? Хочеш пограти в навздогін? – блондин сів і почав сміятись – мені здається це якось не логічно. Я взагалі то мисливець на відьом. Це тобі від мене потрібно втікати

– вісім і сім. Ти багато говориш. А що до цього, не вистачало ще Евелін, наймогутнішій відьмі островів, від людей бігати – вона стала в героїчну позу, впершись об дерево, і знову засміялась – а це вже шість

– ну я ще зачекаю. Я швидко бігаю, мені стільки часу не треба – хлопець виглядав так, наче у нього вже є план

– що ж. Тоді п’ять – його поведінка зацікавила відьму і вона знову сіла поруч, очікуючи що ж буде робити Калеб – чотири. На твоєму місці я б почала бігти. Не забувай, що у мене є магія – відьма намалювала невеликий круг, після чого на голові людини з’явився вінок

– ніяк не звикну до цього – він посміявся, адже коли квітки з’явились у нього на голові він різко потягнувся до них, щоб зрозуміти, що там

– три – Евелін почала спостерігати за ним майже як кішка, нахиливши руду голову трохи в сторону – два

Калеб дістав з вінка одну квітку, заправивши її за гостре вухо відьми, після чого подав їй руку, щоб вона встала. Дівчина слухняно підвелась. Схоже замість того, щоб підіграти її грі, хлопець завів дівчину у свою

– один. То ти будеш бігти? – Евелін стояла не розуміючи, що відбувається

– звичайно

Але замість того, щоб відбігти в іншу від дівчини сторону він побіг на неї,  що змусило молоду відьму заклякнути від неочікуваності, коли він раптом підняв її й почав кружляти навколо себе

– злякалась? – засміявся він

– ще б пак – вона легенько вдарила його по лобу, після чого поцілувала туди ж – ще й ти сюди ж. Ти знав, що так буде, чи не так? – почала вона говорити до червоної пташки, що почала кружляти над ними

– так, ми з Флепджеком були у підлій змові – Калеб почав сміятись і знову кружляти з дівчиною на руках

– Калебе, зараз голова закрутиться і ми обоє впадемо. Калебе – через сміх її прохання зупинитись були ледь чутні, та вона й не була проти… аж поки вони не впали, коли Калеб заплутався у своїх же ногах і не приземлився біля дерева, під яким вони щойно сиділи – Калебе – відьма не могла зупинитись сміятись

– все, визнаю, ти виграла, вмираю – хлопець розкинув руки в сторони, по кіношному імітуючи мертвого

– дурник – Евелін ніжно поцілувала його в скроню

…

Евелін сиділа біля того самого дерева… чи радше біля того, що від нього залишилось. Обгорілий стовбур було ледь видно через дим. Усе палало. Єдине, що вона могла бачити, це було тіло, з діркою в грудях. В очах не було навіть сліз. Вони висохли від палкої ненависті. Вона стиснула руку коханого і поцілувала його в скроню, після чого заледве підвелась, піднявши очі на людину, що все ще стояла з кинджалом в руках

– бачиш, що ти змусила мене зробити? Через тебе, прокляту відьму, я змушений був вбити рідного брата! – кричав Філіп

Але в очах Евелін вже не було нічого

– десять – скрізь зуби процідила вона

– що? – не зрозумів він

– дев’ять

– що ти рахуєш? – Філіп тільки більше злився

– в тебе ще вісім секунд, щоб зникнути з моїх очей

– що, боїшся програти у двобої, клята відьмо? – продовжував він кричати, погрозливо махаючи ножем

– Калеб не хотів би такої долі для тебе, тому в тебе є ще сім секунд. Потім вирішувати буду я

– ми, Вітербейни — мисливці на відьом, я не буду тікати від якоїсь відьми

– вибір за тобою. Шість – дівчина намалювала палицею палісмана круг, після чого з рішучістю вдарила нею об землю, разом з цим викликавши величезну вогняну сову у себе за спиною. Її очі засяяли вогнем.

Аж раптом Філіп зрозумів, що перед ним не та молода відьма, що з цікавістю загравала до його брата, не розуміючи хто він взагалі такий. В очах тієї дівчини, що приворожила його брата були грайливі вогники. В очах Евелін тепер була лють. Ні краплі відчаю. Лише палюча ненависть

– ти про це пошкодуєш, я цього так не залишу. Ти ще почуєш про мене. Ви всі, ще почуєте! – кричав він, швидко задкуючи в якусь печеру

Евелін простояла так ще кілька хвилин, аж поки не запевнилась, що він не вийде. Схоже в печери було два виходи

Тільки після цього вона заспокоїлась, спустившись на колінах до коханого. Вона взяла його руку у свою і востаннє поцілувала його в скроню. Відьма намалювала в повітрі круг, після чого на голові у Калеба з’явився вінок

– шкода, що ти більше ніколи цього не злякаєшся