Кошачий сон

– Нявк – крикнуло маленьке чорне кошеня.

Воно було зовсім крихітним та беззахистним, трусилось у прохолодному зруйнованому будинку, увесь час кричало про допомогу.

Це кошеня вже було не сліпим, а добре бачило, що робилось навколо. Ледь повзаючи по уламках будівлі воно винюхувало та вдивлялося у кожен куточок, буцімто там є його батьки, але все марно, воно було абсолютно одне. Той будиночок був біля автомагістралі, через що маленьке створіннячко лякалось кожної мимо проїжджаючої машини, воно напружувало слабкі м’язи та голосно пищало.

Його страждання помітила людина, на вигляд це була дівчина, її лице та тіло не виглядали приємними, але котик зміг розгледіти її добрі наміри, та проліз через шматки будматеріалів до незнайомки.

В мить, раніше невідома дівчина підняла його на руки та помістила кошеня до себе у куртку, де було тепло та затишно, дивлячись просячим поглядом кошеня саме не помітило, як заснуло.

Раптом і дівчині захотілось спати, так сильно, що вона не змогла встояти на ногах та гепнулась разом з кошеням на холодну землю.