Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Глава ХХ

– Не йди, – Аарон швидко крокував за Сініненом, – я благаю тебе! Нені! – Чому?! – молодий вовк виглядав дуже засмученим. – Батько гукає всіх! Чому я маю залишитися? Не послухатися його? Я ж не пішов тоді, коли вони шукали Лінчі! А зараз? Раптом щось сталося?! – Так, сталося! – Аарон схопив Нені за […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Глава XIX

Олівер лежав на своєму ліжку і тяжко зітхав. Ось-ось його синів мають забрати. Сказати напевно, що він відчував, було дуже важко. Іноді, йому навіть здавалося, що в нього більше немає серця, воно померло разом з його душею тоді, під час хвороби, а тепер лише просто розмірено стукало в його грудях. Його очі перестали змінювати колір […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Повторюй за мною

Вони лежать на ліжку. Стомлені, заклопотані. Фантомне відчуття незавершеного завдання забиває усі їхні думки. Ну, принаймні, думки Чюї. Дадзай думає ризикнути. Ідея сиділа в нього у підсвідомості довгий час. Момент краще нікуди — він помітив, як штани Чюї випирають, ще на дорозі додому. Це нормальне явище, зовсім не аномалія, але саме це підштовхує Дадзая. Вони […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Глава XVIII

Хасан кутався у хутрову накидку, ховаючи обличчя від сильного вітру та снігу, який ніяк не припинявся. Омега стояв біля входу в їх теплу печеру. Усі вже давно були вдома, не було тільки Лінчі. Запропастився казна-де. Хасан миттєво рушив би на його пошуки, але батьки не дозволили йому нестися хтозна-куди в таку погоду, лише дозволили стояти […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Глава XVII

Наближався день, до якого Олівер бажав би не дожити. Зовсім скоро люди заберуть його дітей. Ніхто ні про що не здогадувався, лише Аарон намагався хоча б якось перешкоджати рішенню Олівера. Сам же Олівер, під тиском непосильної ноші, звалився вражений якоюсь невідомою хворобою. Лікар блакитних вовків нічого не міг зробити, лише поїв його підтримуючими відварами і […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Глава XVI

Величезний чорний вовк розслаблено лежав на скелі, спостерігаючи за лісом, що танув у вечірніх сутінках. Він був зовсім молодим, але виглядав вагомо. І він прекрасно зав це. Він пишався собою. І більше всього був радий, коли на нього звертав увагу його брат. Витончений, тендітний, с такою самою блискучою чорною шерстю. Такою ж темною, як і […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Глава XV

Блаз зайшов у печеру. Багаття ледь горіло і все поринуло в приємну напівтемряву. На лежанці батьків, в оточенні трьох чорних вовченят, неспокійно спав Жеже. Блазіус мимоволі посміхнувся. Втома стрімко накривала, але сіроокий вовк не міг зімкнути очей. Він переживав і не міг заснути. Як там Нені з Аароном? Куди дівся їх батько і чи знайде […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Маленький секрет

На виході з будівлі туман вдарив мені по обличчю, ніби так бажаючи дати ляпаса, що навіть із такою слабкою зброєю, як дрібні краплі води, стриматись було неможливо. Я поставився до цього з розумінням. Ми вбили декілька десятків хлопців з банди, яка нічого не означала. Мафія могла полишити їх у спокої, але холодно вирішила завдати удару […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Глава XIV

Вовчата були менші за свого батька та спритнішими, тому обирали складніші стежки, для того, щоб йому було складніше їх наздогнати та він відстав. Але той, зносив усі перепони на своєму шляху і з кожним кроком був усе ближче та ближче. Краєм ока Сінінен помітив, що паралельно йому біжить ще один вовк. Біла шерсть постійно мелькала […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Глава ХІІІ

Під кінець літа печеру наповнили звуки новонароджених вовчат. Вони були страшенно галасливими і постійно пищали. Як тільки Олівер побачив їх чорну, як смола шерсть і жовті вовчі очі, він одразу все зрозумів, що ось ці вовченята, як раз таки, пішли в татуся. Вже зараз він готував себе до того, що надалі ці малята будуть немало […]FavoriteLoadingДодати до улюблених