Оповідь про те, як загинають Слова.

“Тік-так”, годинник пробиває дванадцяту. Дазай хмуриться, переводе втомлений погляд на годинник і зводить брови на переносицю, бо розуміє скільки часу тут протаранив, але все ніяк звести кінцівки власної праці не може, від того і сумно стається. Приречено зітхаючи, підіймає голову і щуриться, дивиться у стеклянні (поки що бездушні) очі скульптурі, намагаючись розгледіти цей Бог знає […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Замість епілогу

– Диявол! – Відчуваю, як земля неприємними “крихтами” потрапила у квітчасту рукавичку й відкидую невелику лопатку, якою ковирялася у грунті останні півтори години. Трохи землі потрапило під нігті, доведеться мити руки з щіткою. Місто плавилося під нещадними променями сонця червня, і останнє, чим хочеться зайнятися – це копатися у грядках біля маєтку. Я вирішила, що […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Темрява

Найгірше в темряві – те, що ліхтарик вихоплює з неї лише частину простору, а про решту залишається тільки будувати наймоторошніші здогади. Магічне світло в цьому випадку не виняток. Напівбог-напівйотун – теж.   Холодне гостре лезо і зручне руків’я кинжалу завжди додавали Локі впевненості, а його словам – вагомості. Як тоді, коли юний принц наважився зіпсувати […]FavoriteLoadingДодати до улюблених