Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Чому це сталося зі мною?

     Трішки про головних героїв. Головна героїня її звати Тацу Міхо. Їй 17 років( це 2 рік старшої школи) Зріст-166, вага-56кг Зовнішність: волосся у дівчини було темно-червоне, та довге, нижче плечей. В коричнових очах можна було побачити як холод, так і м’якість, погляд був загадковий, і кожен бачив щось своє. Наша героїня одягалася попростому, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Don`t li(ea)ve me alone, Nana

Я досі пам’ятаю… Від тебе пахло димом цигарок впереміш із солодкуватим парфумом — терпко, міцно, гіркувато — і єдине, чого мені хотілося: робити вдихи все глибші і глибші… Твій запах — моя точка неповернення; я хотіла б, щоб він назавжди оселився в моїх легенях. Дихання ставало важким, прискорювалось. Варто мені було вловити у повітрі хоча […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Кровний зв’язок

У вітальні маєтку Сальваторе сьогодні було людно. Сюди вже прийшла Елейна і тепер вони сиділи зі Стефаном на дивані, тримаючись за руки. Гілберт так йому і не розповіла про ритуал. Вона знала, що Стефан захоче її врятувати і буде проти її участі в цьому, але іншого виходу вона не бачила. Елейні не хотілося зараз псувати […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Любитель театрів

Дазай пропонував йому незканонне проникнення, справу, з якою впоралася б дитина, якби знала те, що знають вони, як члени мафії. Чуя відмовив. Він настільки був поглинений життям театру, що захотів взяти у ній безпосередню участь. Працювати зовсім не складно, Чуя обрав місце, ближче до сцени, а тягати коробки з реквізитом, часом, — веселе заняття. «Так-так, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Неспокійно

Стук. Один, ледве чутний. Накахара без вагань відкидає книгу на постіль, збагнувши, що з Дазаєм щось не те, і варто якнайшвидше відчинити йому. Такі особливі вечірні візити не були частими, але передбачити, що цей дурень прийшов не познущатись, було легко. — Мені неспокійно, — несміливо відповідає він на німе питання у очах напарника. — … […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Частина 5 – Ти мене розумієш?

Після розмови з лікарем ми з батьками вирушили додому. Мама доглядала мене, щоб не сталося зворотнього. Тато на моє прохання дошкуляв поліцейським і в різні бюро, щоб відшукати Курапіку. Але ніхто про нього нічого не знав і не чув після зникнення, адже минуло вже не мало часу, близько чотирьох місяців, а у поліції і так […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Частина 4 – Лікування

Після цих подій мені було дуже важко сприймати реальність. Я часто плакала, зривалася на рідних, мені було неймовірно погано. Курапіку так і не знайшли. Його ще довго шукали поліцейські, бо ми просили, але незабаром, як і передбачалося, Курапіку оголосили зниклим безвісти. Похорон батьків коханого. Це було дуже довго, я думала, ця процесія не закінчиться ніколи. […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Частина 3- Мрія

Ранок Годинник показував 9:01. Як добре, що сьогодні вихідний. Я лежала на дивані. Поруч нікого не було. Я трохи стривожилась. З кухні долинав якийсь шорох. Я одягла капці, що лежали біля дивану і попрямувала на солодкий запах, що долинав до мене звідти. На кухні було трохи неприбрано: яйця, борошно, молоко та інші продукти стояли на […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Частина 2 – Ейфорія

Дощ посилився, і ми почали бігти. Сміх голосно лунав по шибках старого містечка. Ці емоції, ця ейфорія поруч із коханою людиною. Моя блузка повністю промокла, парасолька вже не рятувала. Ми бігли як тільки могли, але чомусь це було страшенно весело! Його усмішка була найважливішою для мене на той момент… Було так холодно, але так добре […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Частина 1 – Спогади

Японія. 2001 рік. Весна була в самому розпалі. Погода була сонячна, а сакура мило цвіла біля дороги, люди кудись бігли. Я поспішала на перший урок. Мені було шістнадцять і я була наївною школяркою, яка тішилася своїми мріями. Я зупинилася біля магазинчику з напоями, щоб купити собі щось від спеки. Тоді ми й зустрілися… Гарний хлопець […]FavoriteLoadingДодати до улюблених