Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Програна гра

Моє заціпеніння перетворилося у нескінченний момент, в якому я заблукала, зачарована його поглядом. Очі в нього були як незвіданий лісовий масив, де пробиваються крізь гущавину теплі сонячні відблиски, загадкові та ваблячі, мов зелені смарагди, що вкрадені з самого серця давно забутої казки. Вони притягували мене, не давали відвести погляду, викликаючи відчуття, що у цих безоднях […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Вогонь у темряві

Двері моєї домівки скрипнули, відкриваючи мені порожнечу свого внутрішнього світу. Місто, що колись було моєю оазою свободи та мрій, тепер перетворилося на крижану чорну діру, яка погідливо витягала з мене життя, залишаючи лише висохлу оболонку колишньої мене. Кожна краплина радості, що колись іскрила, тепер в’янула та блідла, втрачена у мороці мого існування. Останні місяці академічної […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Нові обіцянки

Останній серпневий захід сонця дратував усіх, окрім Каї. Зрештою йому пригод на канікули більш ніж достатньо, йому вже кортіло повернутись до своїх типових буднів, до стабільності. У цій школі була чудова традиція перед початком навчального року: у вечір 31 серпня учнів збирали на галявині, запалювали декілька вогнищ, розсаджували усіх за профілями, проводили якісь дурнуваті конкурси […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Вічність кохання

Серпень обпікав школярів закінченням канікул, змушував ловити останні дні літа з усіх сил. Джин, Барбара та Ліза розʼїхались по домівках вслід за Сяо. Венті, Розу та Ділюка залишили відповідальними за квіти Лізи.  За відсутності Барбари Розарія дозволяла собі куди більший спектр лайки, особливу увагу вона приділяла своєму волоссю, що відростало і заважало їй. Проте обрізати […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Мить кохання

На прийняття та опрацювання нової інформації Каї знадобилась доба. Лише зараз він був готовий увімкнути телефон. Він познімав відображення статусу “в мережі” усюди ще в середній школі, тому ніхто не зміг би одразу дізнатись про його повернення. Проте йому колись таки доведеться перестати бути невидимим, можливо, доведеться зіштовхнутись із пресою. Особистих повідомлень він майже не […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

***

Примітка автора: події відбуваються у 2000-му. Чим ближчим ставав день весілля Томаса та Клаудії, тим сильніше казився від ревнощів Дітер. Він поводився, наче лось у шлюбний період. Між ними постійно спалахували сварки. Але, не дивлячись на його погрози, Андерс не збирався скасовувати своє одруження. Ба більше, брюнет, навіть, запросив Болена. – Приходь, якщо вгамуєшся, – […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Людина, яка любила тебе

Виходити з коми набагато важче і довше, ніж здавалось. За кожен міліметр власної свідомості Каї довелось важко боротись і відвойовував він її поступово. Спочатку він ледве міг відкрити очі на кілька секунд та напружити мʼязи в кінцівках, потім зір чіткішав. Через кілька днів повністю повернувся слух, потім зʼявилось розуміння, вміння говорити і зрештою повний контроль […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Краще, ніж ти думаєш

Цукроза самотньо крокувала шкільними коридорами. Вони з Альбедо майже і не говорили після самогубства Каї. Але вона бачила навіть без окулярів, що з блондином не все в нормі. Вони майже не залишались наодинці, а коли таке траплялось, то переважно мовчали. Заходячи в головний художній кабінет, дівчина не одразу знайшла Альбедо і встигла пошкодувати про свій […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Зустріч

Усю ніч, як я і думала була злива, іноді прокидаючись чула шум дощу та грім, вітер холодив босі ступні, які нахабно стирчали з-під ковдри, але як ти і побажала спалось мені солодко. Ранок зустрів похмуро, хмари налившись дощем нависали над Києвом, своєю сірістю ніби погрожували в будь-яку хвилину пролити на місто дощ. Полежавши ще декілька […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Зовсім трошки мотивації

Сонце вже зійшло над Києвом і радувала жителів столицю своїм світлом. Всі прямували на роботу, в університет, з барів, до друзів і все в такому дусі. Людина тягнеться до суспільства та інших людей, це було незмінним в такому рівнянні. І Женя, ніжачись в напівсонних обіймах Сергія, який несвідомо міцно обіймав партнера зі спини, думав про […]FavoriteLoadingДодати до улюблених