Шпіонка і чай

У хлопця все похололо. То Віка – це якийсь агент? А може вона взагалі має інше ім’я? Або працює навпаки, не на СБУ, а проти них? Після цього голова опустіла – думки просто не хотіли збиратися до купи й утворювати щось виразне. Він просто стовбичив поряд з нею, чіпко тримаючи телефон і витріщаючись на бідний, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Чайку?

Віка застигла на місці і втупилась в достатньо широку спину Даніеля. Вона дивилась на нього таким здивованим і не розуміючим поглядом, що її обличчя було гідно якоїсь скульптури. В голові крутились запитання, на кшталт: “Чому він тут? Що тут забув? Як тут опинився?” – та інші. Дівчина точно знала, що це не могла бути ініціатива […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Чи випадкові зустрічі?

Як тільки вона відчула, що тепер кисті не в її владі, перша думка – кричати. Кричати так, щоб весь світ почув та й прийшов на допомогу! Та от біда, бо з горла, на її ж великий шок, не вирвалося жодного звука, навіть піку. Тоді Батьківна оговталась, вирішила згадати прийомчики самооборони, хоч вони і не були […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Збори

Теплий вечір літа у маленькому містечку. Сонце вже майже сіло, де його зараз майже не видно, а зверху набігали дощові хмари. Висока дівчина, років 15-16 спускалася асфальтованою дорогою вниз, яка вела до плавень. Вона не озиралась на величезні кущі, а може й дерева (ніхто цілком не розуміє, що там уже росте, настільки усе заросло), але […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Пролог

– Мілорде! –  секретар безстуку ввірвався в робочий кабінет. Юнак виглядав збудженим та занепокоїним, – Повідомлення з храму, біла стрічка! – Квапливо ковтав звуки секретар, підбігаючи до столу та протягуючи сувій з відзнакою.  Володар кабінету одразу забув про свої нагальні справи та відкрив листа. – Райноне, передай це повідомлення лорду Престу, я вирушаю негайно, до […]FavoriteLoadingДодати до улюблених