Після роботи

Офіціант із блакитними очима стоїть, тримаючи в руках порожню склянку і тарілки, та дивиться на медові очі перед собою. Вчора ввечері в них була маленька іскра. Вони, наче друге сонце, зігрівали його, заманювали, дозволивши відчути себе соняшником. А зараз… Вони порожні. В них нічого немає.   Бокуто дивиться на андроїда, як на щось лякаюче, страшне… […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Пролог. Глава 1. Моє прізвище «Вей», а ім’я «Їн»

Переклад @likviduvatu.   «Так холодно… Ноги зовсім не слухаються. Чому ж ночі такі прохолодні, хіба ж сезон? Чи я вже настільки не відрізняю дня від ночі, зими від літа, що не спроможний здравомислячим вже буть? У цілому, це взагалі не є важливим. Головне, аби цих псів бісових ніде рядом не було!» — думав хлопчина, що […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Не все сховаєш в темряві

..Двері з розмаху гепнулися об стіну , звук вийшов глухий , але , у відносній нічний тиші , доволі відчутний . Пауль не зізнався б навіть самому собі , що саме на цей звук він і чекав майже пів ночі . Він навіть не міг повноцінно заснути , тривога та злість скрутилися всередині в клубок […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

It had to live it’s whole life like that? Trapped?

Вони не бачилися з ним десь рік.   Мабуть, із того самого моменту.   Тео викуповував усі підробки, а потім вони з Хобі відновлювали своє чесне ім’я антикварів. Та ось, одного вечора, коли Тео збирався зачиняти магазин, до нього прийшов Борис. Ну, як «прийшов» — скоріш, ввалився. Вдома нікого не було, Хобі кудись поїхав до […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Море

  25 вересня 2038. Японія, Токіо.   Високий чоловік із підтягнутою статурою неспішно йшов ввечері по міському парку, закинувши тренувальну сумку на плече. Праворуч — нікого, а ліворуч — довга алея з дерев, на котру він збирається повернути. Вже доволі темно, тому вуличні ліхтарі потроху почали загоратися. Чоловік підносить палець до вуха, щоб клацнути два […]FavoriteLoadingДодати до улюблених