Відлуння

Світанок був морозний, помаранчеві рідкі хмари застелили небо, а червоне зарево сонця ледь-ледь осяяло ліс. Альберт відчував втому, перехід за межу потребував значних затрат енергії. Зазвичай, в таких випадках використовували спеціальні кристали, що слугували за невеличкі батарейки. Проте Альберт був одним із старшин і це звання він отримав не просто так. Старшини не були вищим […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Остання цитадель

Уривки тексту із цитаделі: «Вогонь гартує лезо меча. Кожен, хто створює зброю, використовує силу полум’я. Вогонь був життєдайною силою ще за часів дуже далеких, ще задовго до першого поглинання. Так було незмінно протягом усієї людської історії, відколи предки, – відомі кожній дитині та дорослому в теперішньому як «ті, що несли світло», –  навчилися його приборкувати. […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

1

***Дмитро Резонських*** Академія, що вкрита тінями, знаходиться посеред лісу. Вона настільки велика, що має декілька корпусів та будівель на одній території. Дехто називає цю академію неіснуючою, та це не дивно — варто тільки смертній людині наблизитися до неї, як вступає в силу закляття невидимості. Наше існування стало таємним, хоча воно й відоме одночасно. Ми — […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

10. Об’єднання доль

Ти — моє чорне і біле!.. Ти — половина і ціле!.. Ти — є мій гріх і спокуса!.. Ти зачепив мою душу!.. Ти — все, що знаю й не знаю!.. Ти — все що гублю й збираю!.. Ти — що змогла й не зуміла!.. Ти — усе те, що хотіла!.. ♫ ZOZULYA — Чорне і […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Непередбачені обставини

Ах, ці підліткові роки є найпрекраснішим періодом у житті. Особливо, коли це літо, під час якого ти вільний і відпочиваєш. Ти втрачаєш розум і емоції разом з імпульсами керують тобою. Усе для тебе нове і тобі так кортить спробувати незвідане… Чи це все не так?   Вечір. Андрій збирає речі до спортивного табору. У темно-синій […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Пролог

Тепле світло проходить крізь крони дерев вниз, своїми невагомими промінчиками торкаючись самої землі. Це проміння таке непостійне – блукає, немов у танці: роз’єднується та зливається, створює нові форми, що змішуються на густій траві з тінню у грайливе море. Вітер різко дужчає. Його не приніс за собою циклон, а створили крила неймовірного розмаху. Від помаху дерева […]FavoriteLoadingДодати до улюблених