Знущання над Ліно

Мінхо зараз неймовірно добре. До зірочок в очах, до запаморочення, до тепла на кінчиках пальців ніг, що стискаються від задоволення. Воно ніби морськими хвилями омиває все його тіло, стягує червоними мотузками. Головне, що він відчуває зараз – це вібрацію усередині, головне, що бачить – погляд Кріса – зосереджений, відстежуючий кожну його реакцію. У руках ховається […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

8.

Рід сидів на дивані і сьорбаючи каву ознайомлювався зі звітами, що надіслав Коннор. Відчував він себе, на диво, добре навіть прекрасно. Рука не турбувала, в голові було ясно і… Ґевін раптом помітив, що пов’язка виглядає чистішою, ніж він пам’ятає, а ще згадав, що прокинувся він не на дивані, де відрубився, а в себе в ліжку, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

7.

Коннор відкрив перед Рідом двері з боку пасажира, на що той скривився і пробуркотів щось нецензурне. Сидіти в своїй машині на пасажирському було дивно та неправильно. Хоч і не вперше. – Отже, детективе Рід, розкажіть деталі допитів, які не ввійшли до звітів, – RK800 м’яко вирулив на дорогу. – У звітах є геть усе, що […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

6.

– Детективе Рід, – Ґевін здригнувся і не обертаючись виставив середній палець. – Нахуй. – Вибачте мене. Цього разу я трохи переборщив. – Від твоїх вибачень мені ні холодно, ні жарко. Звали звідси, – серце, якогось дідька, забилось як скажене. З яких це пір перед Рідом хтось вибачається? Тим більше завжди “правильний та ідеальний” андроїд. […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

5.

Що б Рід не городив, які підлянки не влаштовував, Коннор залишався ввічливим та незворушним, що бісило ще сильніше і змушувало говнитись з більшим старанням. – “Та якого ж дідька відбувається? Він же заводився з півоберту! А зараз корчить з себе Снігову Королеву, гляньте не нього! Треба терміново придумати щось максимально уїбанське…” – Ґевін сипав у […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

4.

– Ну і що ми тут робимо? – Шукаємо місце вбивства і, можливо, схованку вбивць Блейка, – відповів Коннор крадучись у напівтемряві величезного, брудного приміщення. Рід невдоволено наїжачився. Від місця, куди вони приїхали, по спині бігали мурахи і нестерпно хотілось забратись звідси подалі. – І як же ти визначив, що покидьки мають бути тут? – […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

3.

– Мушу визнати, детективе, що ви вчинили розумно, – Коннор ув’язався слідом за Рідом і тепер слугував нагадуванням про найбільшу помилку в його житті: він погодився взяти андроїда в напарники. – Я вже шкодую про це, – Ґевін запхав руки в кишені і згорбився. – Отже, ти знав все наперед. І тому вирішив “налагодити контакт”? […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

2.

Вони сиділи навпроти, через журнальний столик, і Ґевін вперше шкодував, що він не андроїд і не може чинити гідний опір всіляким високотехнологічним детективам. Коннор мав дещо холоднокровний, навіть байдужий вигляд, хоча Рід здогадувався, що в його макітрі вариться справжній пиздець і скоро він це продемонструє. От тільки як і де? – Так, про що ти […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Приречений

Робота також опублікована на ФУМі: https://www.fanfic.pp.ua/pryrechenyy та Ао3: https://archiveofourown.org/works/39037137/chapters/97648353 Пейринг: Коннор/Ґевін Рід Анотація: – Ти маєш скоритись мені, якщо і далі хочеш бути цілим і функціональним. В тебе просто немає іншого вибору. – Нізащо, – відповідає він ледве утримуючись на колінах, аби не впасти обличчям вниз. – Повторюю чисто для тебе, погань: в тебе немає […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Алкоголь, відвертість, неочікувані зізнання

− Гаразд, я теж вже піду. Нам із дівчатами треба обговорити дещо секретне, хехе!  − Міна хлопнула себе по колінах і встала з–за столу, щиро посміхаючись. – Класно посиділи, але вже справді дуже пізно. Народ, давайте частіше так збиратися! − похитнулася, але схопилася рукою за край дивана і втримала рівновагу. – Давайте! – Кірішіма відсалютував […]FavoriteLoadingДодати до улюблених