Кохані

Голуба кофтина так гармонійно поєднувалась із блідою шкірою та волошковими очима. Вона гляділа на своє відображення у вікні, з якого на неї поглядала низенька мила дівчинка. Тонкими пальцями заправила неслухняне пасмо світлого волосся за вухо. Серце калатало, пальці нервово рухались у незрозумілому ритмі. Хісторія чує тихий стук у вікно і відчиняє його, бо одразу здогадується, […]

Частина 1

На хвилинку Тарталії здалося, що стіна, яку з таким старанням зводила Люмін, тріснула. Вечірній спокій обриває гучна боротьба. Люмін з риком несеться на Тарталію, намагаючись стерти з її лиця самовдоволену посмішку, а та лиш потискає плечами, випускаючи на поле битви величезного кита. Люмін одразу кидається вбік, сподіваючись, що встигне ухилитися, але кит все одно її […]

Нарешті. Якою ціною їм обійшлася ця війна. Але Шигаракі більше немає. Бакуго щасливо і переможно посміхається. — Ми перемогли… — хлопець дивиться на Ізуку. Він підходить до нього і підіймає руку до неба. — МИ ПЕРЕМОГЛИ! — Кацукі кричить що є духу, він не знає звідки в нього на це сили. — Так, — Деку […]

Зруйнований день

Я йшов знайомими вулицями рідного міста. Тут я народився та живу. Тут завжди чекали на мене з відкритими обіймами. Це місто наповнене спогадами про моїх друзів та родину. Саме в ньому я зустрів так багато чудових та цікавих людей. Ніколи не переїду звідси. Сьогодні я вирішив прогулятися, бо хмар на небі зовсім немає, а сонце […]

Зруйнований день

Я йшов знайомими вулицями рідного міста. Тут я народився та живу. Тут завжди чекали на мене з відкритими обіймами. Це місто наповнене спогадами про моїх друзів та родину. Саме в ньому я зустрів так багато чудових та цікавих людей. Ніколи не переїду звідси. Сьогодні я вирішив прогулятися, бо хмар на небі зовсім немає, а сонце […]

Знову сон

Вона торкалась його могили довгими блідими пальцями. Це був час, коли весь жах був позаду, але легше їй від цього не ставало. Камінь був холодним, але обпікав шкіру він не гірше вогню, і хай не було видно на тілі Мікаси опіків, але лиш вона знала, як пече їй серце. Акерман не переставала любити його. Від […]

Її портрет

Минув тиждень після їхнього повернення із Шиганшини. Усі люди зустрічали розвідників, як героїв. Безсумнівно, вони були ними і не раз доводили, що гідні таких зустрічей та навіть чого більшого. Ця експедиція була тяжкою для кожного, нехай і по-різному. Комусь довелось зробити важкий вибір, який коштував одного життя із двох, хтось пожертвував своїм заради чужого, чимало […]

Не смій помирати

Конні плаче. Цей факт ледь встигає торкнутися свідомості Жана, а він вже точно розуміє, що йому самому теж не втриматись довго. Бачити друга таким… важко. Його часто надмірна активність і чиста, іноді дурнувата життєрадісність, які він ділить навпіл із Сашею, завжди здавалися Жану непорушною константою. Можливо, все здається таким до першої крові… Дихати майже неможливо, […]

Вечір, що змінив життя

«Тихі, що ваблять до себе хвилі розбиваються об берег, легкий вітерець огортає тебе своєю свіжістю, небо повне зірок, ніби розсипаний чарівний пилок фей, і місяць, сяє так само яскраво, як твої надії і мрії. Як твоє бажання прокинутися завтра і зійти на корабель, і плисти, плисти, і плисти, тихим, грізним, холодним океаном. Бути вбитим або […]

Ми знову лежали в траві

Ми лежали в траві. Знову. Чорт забирай як же я люблю запах твого волосся. Але ти вперто не хочеш ділитись назвою шампуня. І додому до себе не пускаєш. В тебе строгі батьки. Консервативні. Але ти їх любиш, настільки ж як любиш мене. Я ревную. І дивуюсь тобі, сама б ніколи не стала таке терпіти. Туди […]