Забути все, що було… до ранку

  Лютий 2017 року Це був кінець холодного лютого. Мороз зашкалював не тільки на кришталевих градусниках, але і по шкірі проходився суворий стинь. Висока фігура дівчини, що блискавично віддалялася від житлових будинків, обгорталось ментоловим димом, що здавалося пронизав все живе нутро. Блондинисте каре розліталося по божевільному вітрі, а нахабну посмішку цієї особи ненавиділо усе місто. […]

Смикана

Довгі коридори родинного будинку, які виявилися нескінченними. Двері, двері, двері, але всі не ті, не ті що їй треба. У вухах відчувався кожен стук з подвійною силою: разом гупали і її ноги, і її серце. Руслана ніяк не могла добігти до своєї кімнати. Дихати стало важко, повітря не вистачало…   — Чому ти бігаєш, Русю? […]

Просто хороший хлопець

Було вже добряче за північ, а Руслана все йшла містом зі своїм несподіваним супутником і балакала про все на світі, окрім родини. Обоє уникали цієї теми, як вогню, але побалакати їм було про що. Згадували й веселі історії зі школи та універу, і найдивніші сни, і навіть улюблені анекдоти дитинства.   — Ні, ну ти […]

Море хвилюється

Ще на підході до потрібної кімнати я почула цей балаган – гупання музики перемішане з голосами та гучним сміхом. Пункт нашого призначення знаходився на третьому поверсі – на два поверхи нижче, ніж наша кімната, тому дорогою я встигла трохи заспокоїтися та розслабитися. Та варто було моїм вухам вловити перші ноти какофонії, лунаючої з кінця коридору, […]

Не принцеса

У дзеркалі виднілось сіре і втомлене обличчя. Руслана тяжко зітхнула і узяла до рук чергову косметичну банку.   «Ну, давай, масочко, давай, зроби з мене принцесу!»   Обмазавши всю фізіономію чимось желеподібним, дівчина вирушила до кімнати. Зіпнулась об щось, почувся дзвін скла.   «Трясця твоїй матері! Щоб вас пропасниця здибала!» — подумала про себе Руслана […]

Кохати так, щоб серце завмирало

1985 рік Це була тепла липнева ніч, тоді було трохи прохолодно, а літній вітерець, який розвивав моє каштанове волосся, ні краплі не зігрівав. По всій нашій околиці пройшлися тиша і спокій. Наше місто спало умиротворено. У кожному маленькому віконці цегляного будинка згасло жовте світло, весь народ бачив білі сни, купаючись в царстві Морфея, тільки ми […]

КВОЧКА З ПИСАНОЮ ТОРБОЮ

Хлопок дверей і вони мчаться далі, ніж бачать очі, наче це останні хвилини Помпеї.  Смерч з трьох молодиків пронесся коридором не шкодуючи нічого на своєму шляху.  Із шипінням та гуркотом вони перестрибували по дві, а то навіть і три сходинки, лише б опинитись подалі від лігва жовчної Нідгьогг. Нескладний Томас плутався у власних довгих ногах […]

Акліматизація

– Аня, зачекай! – Йди до біса! Я не хочу тебе бачити! Кров у венах бурлить, пульсує в голові, заглушуючи всі звуки навколо. Всі. Окрім його голосу. Я була б рада аби все було навпаки – що завгодно, тільки б не чути як він промовляє моє ім’я. Я неслася мене сходами все нижче, хоча й […]

1

  Аню Сороку часом бувало збіса важко збагнути. Ніби ж і недурна дівчина, ще зі шкільної парти вирізнялася світлою головою. І працьовита, і зосереджена, і без звичок шкідливих. Наче світилася зсередини, і всіх-всіх тим сяйвом торкалася. Навіть для знудженої і темної, наче чорні космічні діри, Христі, і то знаходився промінчик. Хорошою дівчина, справді хорошою була […]

Принц з камери схову, Пролог

Хоч вже й пройшло майже шістнадцять років з тієї пам’ятної ночі, що назавжди змінила життя трьох молодих людей, наскільки різних, наскільки можна було уявити, Христина Зотова й досі думала про те, як би обернулося всеньке їх життя, якби того вечора Аня не згадала, що їм треба купити їжі на завтра. Або згадала трохи раніше, і […]