У лісі, лісі темному

Ніч яка місячна Цього ранку мене розбудив аромат свіжоспеченого хліба, і я відразу ж відправилася на кухню. — Аню, я хочу попросити тебе про послугу. Мачуха говорила солодким, співучим голосом, але в її посмішці відчувалася фальш. У такі моменти я розуміла, що справа обернеться проти мене. Зараз я мала погодитись виконати її чергову забаганку, яку […]

Розділ другий, де в Тіріоні панує неспокій, та що поробиш.

–          Слухай, справу маю. Я тут заклалась і програла. – Інділін з’явилась, як завжди, різко та весело, мов теплий вітер з Валімару. –          Ого.. І що ти винна? – спитала Ліероссе, встаючи назустріч. Вона вишивала в крихітному саду за їхнім будинком, біля її ніг в траву сідали метелики. –          Я маю зустріти когось із принців […]

Глава I: Нехай хлине кров!

Столиця зустрічала гостей тяжкими хмарами та сильним вітром. Судно погойдувалось й звило, коли хвилі з силою вдарили по борту. Навколо моряків дзвенів незвичний білий шум. Дануолл гудів тихо, але достатньо сильно, аби щоразу висмикувати з думок. За кілька місяців довгих мандрівок, навіть така людина, як Дауд, що живе в великих містах скільки себе пам’ятає, змогла […]

Пролог

Коли від втоми є тільки одне бажання зідрати с себе шкіру, з’являється рятунок. У ненависті та ярості. У хронічній злобі. У болі що повертається. І усвідомлення: всякий рятунок тимчасовий.

ДВІ КЛЯТВИ: РОЗДІЛ ПЕРШИЙ, ДЕ ЧЕТВЕРТИЙ ВТРАЧАЄ ГОЛОВУ, ЧАСТИНА 3

Тут було уже зовсім темно, зорі світили різко та здавались дуже близькими. Тут земля була дика і бідна, повітря – холодне і пахло далеким морем, сухою травою та каменем. Слова ставали повільними і застрягали в горлі. Наче і оку зачепитись немає за що – і дивитись хочеться. І кожен, навіть тихий-тихий подих тягнув за собою […]

Розділ 1

Був прохолодний осінній вечір. Ти повернувшись з вечірньої пробіжки, попрямувала в душ, змити залишки важкого дня. Після спа-процедур твоє тіло завалилося на холодне ліжко, ховаючись під пелену ковдри. Думки випаровувалися, а тіло повільно провалювалося в сон. Ранок настав швидко. Сонячні промені наповнювали і гріли кімнату. Ти все ще спала коли до твоєї руки доторкнувся щось […]

Дві Клятви: РОЗДІЛ ПЕРШИЙ, ДЕ ЧЕТВЕРТИЙ ВТРАЧАЄ ГОЛОВУ, ЧАСТИНА 2

Їх тренував Койрондо, той, хто бачив справжні небезпеки в світі під зірками, і кого мовчки слухав навіть Феанаро. Він був саме такий, як його ім’я – неспокійний, швидкий, з якимсь мінливим кольором очей. Казав, що був розвідником – та давно, так давно… На цю галявину сходились по одному-двоє, щоб не так було помітно. І все […]

Пролог або ” Ніби все налагоджувадось”

– Бездарна дівка! Ти хоч на щось здатна ?! Я в твій час робила все, щоб батьки мене поважали, а ти навіть прислухатися не хочеш! Хіба ти не розумієш, що це для твого ж блага ?!   І знову крики. За багато років такого життя Асія вже звикла до постійних сварок зі своєю матір’ю, хоча […]

Дві клятви: Розділ перший, Де Четвертий втрачає голову, частина 1

Розділ перший. Де Четвертий втрачає голову. Пташечка, мала швидка птаха. –          Що? – спитав Лассе, щулячись від золотого світла, котре заливало галерею навскіс. Мереживні стіни пропускали світло Лауреліна, утворюючи на підлозі химерний візерунок. –          Я сказав це вголос? От халепа.  – Моріфінве Карністір, четвертий син Феанаро, витріщався на зовсім юну світлокосу ельде, прудку, мов ластівка […]

Глава 1

Холодні вітри обдували дахи будинків. Місяць опромінював мандрівникам дорогу, в той час як зірки ховалися за нею. Сніг покривав дахи будинків, де жили люди. Вони ховалися під ковдрами, щоб зігрітися в люту зиму. Вона була суворою. Мабуть найхолоднішою за останню сотню років. Помічники зими добряче попрацювали в цей раз, щоб люди ще довго згадували настільки […]