Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Я тебе не залишу

Через декілька годин Бруно вже вдома, лежить у своєму ліжку, обдумуючи все, що сталося за цей незвичайний день. Особливе місце в думках хлопчика займає білявий поліцейський, що врятував сьогодні його з батьком. Аббаккіо… Леоне Аббаккіо… Саме він повернув йому віру в людей, віру в справедливість та бажання боротися за те, щоб зробити цей світ кращим. […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Найкращий поліцейський

Уявімо собі світ, у якому Бруно Буччеллаті народився на десять років пізніше, а Аббакіо не став продажним поліціянтом. Уявили? Що ж, тоді поїхали далі. Перенесемося у той день, коли злочинці прийшли за Буччеллаті старшим у лікарні, а хлопчик з жахом чекав їхньої появи, ховаючись під ліжком і стискаючи у долоні ніж. Момент істини настав, зараз […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Мій милий, Аббакіо

Останнім часом Аббакіо ходить ще більш пригніченим і апатичним, ніж зазвичай, але все одно справно виконує свої доручення і нібито навмисне лізе в найзапекліше місце в боях. Буччеллаті помічає ці зміни в підлеглому вже не перший день і його це не на жарт турбує. Тому після виконання чергового доручення від боса, капо не витримує і […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Ти справді мертвий?

Перемога над Дияволо. Бруно, Джорно, Міста та Тріш одразу ж після останнього бою повернулись до свого “штабу”. На жаль цей смак перемоги не обійшовся без жертв. Аббакіо та Наранча покинули їх відправившись у ліпший світ. Світ спокою та гармонії, вічного блукання пустотою в пошуках свого місця, в цьому безтолковому просторі, і сенсу існування впринципі. Поки […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Знайомство

— Но я не винен! — почулося перед дверима. — Він сам почав наді мною сміятися! — Мене це не цікавить, Леоне, посидь там.   Джорно побавчив як тінь скрізь напів-прозорі двери показала в його сторону. Юноша всхмінувся, нарешті йому не буде самотньо в поліцейському відділенні. Від самого рання сидіти на твердому кріслі через вкрадені […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Брати Вінегар

День почався з здавалося б такою незвичною для Неаполя погоди, ще не розплющуючи очі, Дияволо відчув сире повітря з вулиці, яке повільно заповнювало квартиру сирістю. На що чоловік щось невиразно промимрив, уже хотівши притулитися до своєї дружини, Донателли. Але зрозумівши, що правий бік порожній і холодний, його вже вдруге осяяла гірка правда. Донателла Уна мертва. […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Ще п’ять хвилинок

Чи є щось особливе в сході сонця?   Леоне ніколи не любив, коли сонячні промінчики йому світили в очі, гріли лоб і як тільки відвертався, промінчики гріли спину, ніби, то була його рідна ненька, яка благала  свого синочка прокинутися, поснідати і бігом летіти в академію, інакше він так і проспить життя у ліжку.   Її дзвінкий та […]FavoriteLoadingДодати до улюблених