гілки

фуґо тисне на перенісся – господи, за що їй це – та намагається й далі вчити наранчу читати не по складах, не манґу, не брошури, не рекламні слогани, ба навіть не написи на пачках цигарок вінстон, а найсправжнісінькі великі-складні-так-наранче книги. наранча читає вголос, притримуючи тремтячими, перемотаними пластирами з машинками (вона два дні як подряпалася з […]