Кружляє з вітром сніг

{Проходять роки, але Фіндарато не знає ні миру, ні нудьги Валінора, прозябаючи тінню серед людей} День за днем як жовкле листя опада, як папір, що згора під катуючим вогнем. Проймає виск співу, неупинної гри, напружені струни електрогітари зриваються. Втомлені руки з перснем корони й змій. Що ти знав про біль, коли закохано роздивлявся зорі? Тремтлива […]

до побачення

— ох… — тяжко зітхнула кокомі, вкотре перевіряючи час. дівчинка поряд теж пробурмотіла щось вкрай стомлене. кокомі з самого випуску знала, чим вона хоче займатися. її безмежна любов до дітей одразу диктувала йти кудись ближче до маленьких членів суспільства, так що після одинадцятого класу сангономія присвятила себе навчанню. і ось, дві вищі освіти, червоний диплом і місце […]