Людина з бензокосаркою

Присвячено всім людям з бензокосарками.   Було літо. Було рано. Була робота. Ранковий туман, цигарковий дим ночі, тільки недавно піднявся назад до зірок, правда чисто символічно – лише душею. Бо його фізичне тіло, складене на половину з води й на половину з галюцинацій, залишилось росою на траві й забутих шльопках. Легкий вітер підіймав хвилі танцю […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Хіданомен

День 2. Книги.FavoriteLoadingДодати до улюблених

Як всім селом хрест на людині ставлять

— Вже-м вам, панове газди, все сказав, а тепер хто ні любить, та тот буде пити зо мнов. Сонечко вже над могилов, а ви ще порцію горівки зо мнов не віпили. Заки-м ще в свої хаті і маю гості за своїм столом, то буду з ними пити, а хто ні навидить, то буде також. Почалася […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Як то відчувається: не вдома

— А проше, ґазди, а озміть же без царамонії та будьте вібачні, бо ми вже подорожні. Та й мені, старому, не дивуйтеси, що трохи втираю на жінку, але то не задурно, ой, не задурно. Цего би ніколи не було, якби не вона з синами. Сини, уважєєте, письменні, так як дістали якесь письмо до рук, як […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Як те відчувати коли рідне кидаєш

Відколи Івана Дідуха запам’ятали в селі ґаздою, відтоді він мав усе лиш одного коня і малий візок із дубовим дишлем. Коня запрягав у підруку, сам себе в борозну; на коня мав ремінну шлею і нашильник, а на себе Іван накладав малу мотузяну шлею. Нашильника не потребував, бо лівою рукою спирав, може, ліпше, як нашильником. То […]FavoriteLoadingДодати до улюблених